Відкрити головне меню

Лойк Володимир Іванович

Лойк Володимир Іванович
LoikVolodimir.jpg
Народився 4 березня 1942(1942-03-04)
Січеслав
Помер 27 травня 2014(2014-05-27) (72 роки)
Громадянство Україна Україна
Діяльність фізик, письменник, краєзнавець
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Мова творів українська

Володимир Іванович Лойк (* нар. 4 березня 1942, Дніпропетровськ - 27 травня 2014)  — український письменник, краєзнавець, фізик.

ЖиттєписРедагувати

РодинаРедагувати

Народився в родині козаків Лойка Івана Лукича (1893–1962), та Марії Микитівни у дівоцтві — Василенко (1915–1948). Як свідчить Володимир Іванович:

Наш рід старовинний, козацький. Прізвище «Лойк» походить від «лій» (свічкова маса), з деякими видозмінами згадується у Гадяцькій та Кременчуцькій сотнях Полтавського полку. Під Бродщиною існувало навіть ціле поселення «Лойківщина», що складалося із десятка козацьких хуторів, знищене за часів колективізації.

До 1932 року родина мешкала в Бродщині, звідки мігрувала рятуючись від військової операції комуністів проти українців  — голодомору.

Двоюрідний брат Василь Лойк льотчик, який, за свідоцтвом похоронки, загинув у повітряному бою у 1944 р. в боях за Ленінград, був представлений посмертно до звання Героя радянського союзу, та яке, за невідомих причин, так і не отримав. У 2009 ризькими шукачами його останки з літаком були виявлені і звільнені із трясовини під Ригою і поховані в братській могилі на військовому цвинтарі в Ропажі. Зараз Володимир Іванович разом із земляками намагається перевезти до Царичанки (рідне селище Василя Лойка) гвинт його ЛА-5

ОсвітаРедагувати

Після семи класів пішов навчатися до залізничного технікуму. Спробував поступити до Літературного інституту ім. Горького та невдало. Того ж року поступає до Дніпропетровського державного університету на фізичний факультет. По закінченню захистив кандидатську дисертацію в НАН України.

ТворчістьРедагувати

 
Презентація В. І. Лойка в літературному музеї
 
Презентація книги В.Лойка на кафедрі літератури Дніпропетровського університету

Перше оповідання написав ще за часи навчання у технікумі для стінної колгоспної газети, куди студентів примусово, регулярно відправляли на збір урожаю. Епіграфом до оповідання були слова Коцюбинського: «…брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани… чорні, похилені, мокрі, нещасні…». Твір не був оприлюднений. Більш того, начальство угледіло певну крамолу на державний устрій і юний автор отримав сувору догану. Однак цей невдалий досвід надихнув Володимира на подальшу творчу роботу. Відтоді не припиняє писати і до нині.

Друкувався у журналі Вітчизна, «Січеслав», в обласній і районній пресі.

Історичні, краєзнавчі, архівні дослідження публікував у наукових збірниках Дніпропетровського і Полтавського держархівів, у збірнику наукових праць університету.

Книги:

  • «І поліг наш народ, наче скошене жито…» (Голодомор 1932–1933 років на Дніпропетровщині) — співавтор, видавництво  — АРТ-ПРЕС, 2008, Дніпропетровськ.
  • «Шаманський дериджабль»  — 2009, книга прози. Видавництво  — «Ліра», Дніпропетровськ, 735 ст. з власними ілюстраціями.

Завершує роботу над черговою книгою прози і збіркою віршів.

ДжерелаРедагувати