Вікіпедія

Лозанський Едуард Дмитрович

Едуард Дмитро Лозанський (англ. Edward D. Lozansky, рід. 10 лютого[1] 1941, Київ) — радянський фізик, американо-російський публіцист і громадський діяч, колишній дисидент[2], з початку 2000-х років — лобіст російського режиму у США та пропагандист його інтересів.

Лозанський Едуард Дмитрович
Народився10 лютого 1941(1941-02-10) (83 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСША
Діяльністьобщественный деятель, публицист

Академік Російської академії соціальних наук, засновник та президент Московського міжнародного університету, професор МДУ та Національного дослідницького ядерного університету МІФІ. Президент Всесвітнього російського форуму[3], який лобіював слухання у Конгресі США з питань американо-російського співробітництва.

Біографія

ред.

Народився у багатодітній єврейській родині у київському районі Липки. Батько з Радомишля, мати з Бердичева.

У 1961—1966 роках навчався в МІФІ. Закінчив аспірантуру Інституту атомної енергії ім. І. В. Курчатова (спеціальність — «теоретична ядерна фізика»). У 1965—1966 роках, будучи студентом МІФІ, викладав фізику та астрономію в 59-й школі Москви.

Був науковцем в Інституті атомної енергії ім. Курчатова та в Об'єднаному інституті ядерних досліджень у Дубні . Одночасно викладав у Бронетанковій академії ім. Р. Я. Малиновського.

У 1976 році переїхав на постійне проживання в США, отримав американське громадянство, мешкає у Вашингтоні. У 1990 році спільно з академіком Юрієм Осип'яном і мером Москви Гавриїлом Поповим заснував Американський університет у Москві (нині Московський міжнародний університет), який був на той час єдиним приватним навчальним закладом у Росії[4][5] . У жовтні 1990 року підписав «Римське звернення».

Позов проти президента США

ред.

18 квітня 2011 року Едуард Лозанський разом із колишнім співробітником радіо «Свобода», директором Американського інституту в Україні Ентоні Салвіа подали до окружного суду Вашингтона позов проти президента США Барака Обами. Позивачі вимагали, щоб суд наказав президенту США скасувати поправку Джексона — Веніка, не чекаючи на відповідну резолюцію Конгресу[6] .

Окружний суддя Колін Коллар-Котеллі відхилила позов, погодившись з обґрунтуванням міністерства юстиції США, який представляв відповідача Обаму, що для перманентної скасування поправки Джексона-Веніка потрібна спеціальна резолюція Конгресу США, що прийняв її, і що президент не має права вирішити це питання особисто[7] .

Родина

ред.

Був двічі одружений. Першій дружині він викладав фізику в 59-й школі і одружився з нею відразу після того, як вона закінчила школу. Цей шлюб швидко розпався.

Друга дружина — Тетяна Іванівна Лозанська (нар. Єршова; тесть — генерал-полковник І. Д. Єршов). Перед тим як виїхати до США, 1976 року Едуард Лозанський розлучився зі своєю дружиною. У США вимагав від влади СРСР випустити колишню дружину з дочкою в США. Отримавши від радянської влади відмову, влаштував голодування протесту[8] . У травні 1982 року Едуард знову розписався з Тетяною заочно. Інтереси нареченої на заочній церемонії у Вашингтоні представляли сенатор Боб Доул та конгресмен Джек Кемп, які балотувалися на пост президента та віце-президента США у 1996 році. Тетяна підписала відповідні документи у Москві, перебуваючи у своїй квартирі. У 1982 році влада СРСР задовольнила вимогу про виїзд дружини та дочки з СРСР з метою возз'єднання сім'ї.

Дочка — Тетяна Едуардівна Лозанська.

Публікації

ред.
  • Лозанский Э. Д. Россия между Америкой и Китаем. — М. : Международные отношения. — ISBN 978-5-7133-1333-3.
  • Лозанский Э. Д. Этносы и лоббизм в США. О перспективах российского лобби в Америке. — М. : Международные отношения, 2004. — 272 с. — ISBN 5-7133-1209-7.
  • Lozansky E. D., Rousseau C. Winning Solutions. — New York : Springer, 1996. — (Problem Books in Mathematics) — ISBN 0387947434.
  • Lozansky E. D. Pour Tatiana. — Robert Laffont, 1984. — 311 с. — (Collection «Vecu») — ISBN 2221012216.
  • Lozansky E. D. For Tatiana: When Loved Triumphed over the Kremlin. — Henry Holt & Co, 1986. — 290 с. — ISBN 0030050642.
  • Лозанский Э. Д., Павлович В. С. Математика поступающим в вузы. — Киев : Вища школа, 1976.
  • Lozansky E. D., Pontecorvo G. B. The violation of similarity laws in electrical discharges in gases // Journal of Physics D: Applied Physics. — 1976. — Vol. 9, no. 3 (19 July). — P. L37-L39.
  • Лозанский Э. Д., Фирсов О. Б. Теория искры. — М. : Атомиздат, 1975. — 272 с.
  • Lozansky E. Operation Elbe. — Kontinent USA, 2018. — 254 с.
  • Лозанский Э. Операция «Эльба», или Почему не сработала ядерная кнопка. — М. : Художественная литература, 2019. — 270 с.
  • Lozansky E. Building U.S. — Russia Bridges. — Kontinent USA, 2020. — 60 с.

Примітки

ред.
  1. ↑ Профиль на snob.ru
  2. ↑ Александр Зиновьев: Я советую одно: думайте, думайте, думайте!
  3. ↑ WORLD RUSSIAN FORUM. Архів оригіналу за 24 лютого 2008. Процитовано 18 лютого 2008.
  4. ↑ Лозанский Эдуард. Архів оригіналу за 12 грудня 2007. Процитовано 18 лютого 2008.
  5. ↑ Dr. Edward D. Lozansky. Russia House (англ.). Архів оригіналу за 17 січня 2008. Процитовано 23 жовтня 2022.
  6. ↑ Голос Америки: Эдуард Лозанский и Энтони Салвия добиваются отмены поправки Джексона-Вэника Архівна копія на сайті Wayback Machine.
  7. ↑ Судебный процесс «Лозанский против Обамы» не состоится Архівовано лютий 2, 2012 на сайті Wayback Machine.
  8. ↑ Soviet chemist's hunger strike in fifth week // Chem. Eng. News. — 1982. — No. 60 (23) (19 July). — P. 8. — DOI:10.1021/cen-v060n023.p008a.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лозанський_Едуард_Дмитрович&oldid=43090186