Відкрити головне меню

Гаври́ло Харито́нович Попо́в (рос. Гавриил Харитонович Попов; нар. 31 жовтня 1936, Москва, РРФСР) — радянський економіст і російський політичний та державний діяч. Доктор економічних наук, професор. Один з лідерів демократичного руху в СРСР і Росії кінця 1980-х початку 1990-х років, в подальшому — палкий прихильник Путіна та російського імперіалізму[1]. За політичними поглядами завжди тримався москвофільських проімперських позицій.

Попов Гаврило Харитонович
RIAN archive 426698 Moscow Mayor Gavriil Popov speaking at a rally (cropped).jpg
Народився 31 жовтня 1936(1936-10-31) (82 роки)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність політик, економіст, викладач університету
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова і економічний факультет Московського державного університету імені Ломоносова[d]
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Володіє мовами російська
Заклад Московський державний університет імені Ломоносова
Посада Mayor of Moscow[d]
Партія КПРС і Social Democratic Party of Russia[d]
Конфесія православна церква
Нагороди
орден Пошани Медаль «Захиснику вільної Росії»

Зміст

БіографіяРедагувати

За етнічним походженням маріупільський грек, але грецької мови не знає.

В період застою в СРСР 1970-х років — відомий та авторитетний вчений-економіст. Під час періоду «перебудови» — активний реформатор, та політик-демократ. Співзасновник московської «Міжрегіональної групи» депутатів (А. Д. Сахаров, Ю. М. Афанасьєв, Г. Х. Попов, Б. М. Єльцин) в останньому радянському Парламенті — Верховній Раді СРСР. Після цього — голова Московської Ради народних депутатів (1990–1991), перший мер Москви (19911992). Після добровільної відставки з посади меру — засновник та президент Московського міжнародного університету.

Після відходу від активної політики писав історичні мемуари, дуже рідко виступав або з'являвся на публіці. Президент Федерації грецьких громад «Понтос» (1989), голова Російського відділення Всесвітньої ліги за свободу і демократію (1991).

Ставлення до цілісності УкраїниРедагувати

26 серпня 1991 прес-секретар президента РРФСР Єльцина Павло Вощанов заявив про можливі територіальні претензії Росії до республік, що виокремлювалися від СРСР. Того ж дня в телеінтерв'ю мер Москви Гаврило Попов назвав «російськими» Крим, Донбас, Харківщину, Одеську область, а також Придністров'я[1].

Влітку 2015 року, під час російської агресії в Україні заявив стосовно порушення Росією норм міжнародного права: рос. «Я это международное право правом считать не хочу»[2].

Реакція на убивство НємцоваРедагувати

Цитата Г.Попова:

Єдиною відповіддю на убивство Нємцова може бути згуртування навколо президента <Путіна>. ...на це убивство треба відповісти тим, щоби активізувати «мовчазну більшість» прихильників Путіна,... необхідноо створювати рух на захист Путіна. ...Це наш президент.[3]

Друковані праціРедагувати

  • Гавриил Попов. Собрание сочинений в 8 томах. Издательство: Согласие, 2006. - ISBN 5868841131, 5868841174, 5868841182, 5868840984, 5868841085, 5868840763, 5868840682, 586884-1123
  • Гавриил Попов. Три войны Сталина. - М.: Издательство Олимп, 2007. - 192 с. ISBN 5924801365

ПосиланняРедагувати

ВиноскиРедагувати