Литовська абетка

Лито́вська абе́тка (лит. lietuvių abėcėlė) — абетка на основі латиниці, яку використовують для запису литовської мови. Існує з часів орфографічних реформ 1901-1905 років.

Має 32 літери. Однією з особливостей є те, що літера Y в ній розташована між Į та J.

Сучасна історія

Литовську абетку в сучасному вигляді запропонував Йонас Яблонскіс у «Граматиці литовської мови» 1901 року. Таку саму абетку використано в літографічному конспекті «Литовської граматички». Алфавіт у «Правописі» Вінцаса Кудирки (1890) по суті відрізняється від сучасного лише відсутністю літери «Ū» та заміною «W» на «V».

Абетка

A

Ą

B

C

Č

D

E

Ę

Ė

F

G

H

I

Į

Y

J

K

L

M

N

O

P

R

S

Š

T

U

Ų

Ū

V

Z

Ž

a

ą

b

c

č

d

e

ę

ė

f

g

h

i

į

y

j

k

l

m

n

o

p

r

s

š

t

u

ų

ū

v

z

ž

Сучасна литовська абетка

Голосні

Литовська абетка має 12 літер, що позначають голосні звуки. Деякі з них мають спеціальний діакритичний знак — огонек.

Велика	A	Ą	E	Ę	Ė	I	Į	Y	O	U	Ų	Ū
Мала	a	ą	e	ę	ė	i	į	y	o	u	ų	ū
МФА	ɐ ɐː	ɐː	æ æː	æː	eː	i	iː	iː	oː o	u	uː	uː

Приголосні

Литовська абетка має 20 літер, що позначають приголосні звуки та окремий диграф ch (глухий м'якопіднебінний фрикативний, ідентичний українському [х]).

Велика	B	C	Č	D	F	G	H	J	K	L	M	N	P	R	S	Š	T	V	Z	Ž
Мала	b	c	č	d	f	g	h	j	k	l	m	n	p	r	s	š	t	v	z	ž
МФА	b	ts	tʃ	d	f	ɡ	ɣ	j	k	l	m	n	p	r	s	ʃ	t	ʋ	z	ʒ

Література

• Teodor Narbutt. Pomniejsze pisma historyczne, szczególnie do historyi Litwy odnoszące się. — Wilno, 1856 (пол.)
• T. Buchienė, J. Palionis. Pirmosios spausdintos lietuvių kalbos gramatikos. Pirmoji lietuvių kalbos gramatika. — Vilnius, 1957 m. (лит.)
• Algirdas Sabaliauskas. Lietuvių kalbos tyrinėjimo istorija. — Vilnius, 1979 — d. 1 (лит.)
• Zigmas Zinkevičius. Lietuvių kalbos istorija. — Vilnius, 1988 — t. 3 (лит.)
• The making of Daniel Klein's Grammatica Litvanica. — Archivum Lithuanicum 6, 2004 (англ.)