Відкрити головне меню

Лех Єнчмик (пол. Lech Jęczmyk, 10 січня 1936(19360110), Бидгощ[1]) — польський перекладач, публіцист, журналіст, літературний редактор і есеїст, а також громадсько-політичний діяч. Публікував свої твори в низці польських журналів, зокрема «Fantastyka» і «Fronda». Як перекладач відомий перекладами польською мовою творів Томаса Бергера, Філіпа Діка, Джозефа Геллера, Курта Воннеґута.

Лех Єнчмик
пол. Lech Jęczmyk
Lech Jęczmyk portrait, Festival of Comics in Łódź 2012.jpg
Лех Єнчмик у 2012 році
Ім'я при народженні Lech Jęczmyk
Народився 10 січня 1936(1936-01-10) (83 роки)
Бидгощ
Громадянство Польща Польща
Діяльність перекладач, журналіст, літературний критик, есеїст
Сфера роботи есей
Alma mater Міжнародна письменницька програма[d]
Мова творів польська
Роки активності 1970
Напрямок проза
Жанр переклад, публіцистика, літературні есе
Нагороди
Медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»defaultСрібна медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»
Заслужений діяч культури Польщі
Премії Шльонкфа (1989, як видавець), Єврокон (1997, як перекладач), «Сфінкс» (2006)

Лех Єнчмик у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Лех Єнчмик народився у Бидгощі. Він закінчив факультет русистики Варшавського університету в 1959 році. У 1959—1963 роках Єнчмик працював у бібліотеці Польського інституту закордонних справ. У 1963—1978 роках Лех Єнчмик працював керівником редакції у видавництві «Iskry», в якому під його керівництвом видані 6 томів антології польської фантастики «Кроки в незнане» (пол. Kroki w nieznane). У 1978—1984 роках Єнчмик працював завідувачем відділу англомовної літератури видавницва «Czytelnik», де він керував випуском серії фантастичних творів «З космонавтом» (пол. Z kosmonautą). У 1990—1992 роках Єнчмик працював головним редактором журналу «Fantastyka», у 1992 році він став керівником відділу публіцистики телеканалу TVP1, а в 1992—1993 роках був заступником головного редактора тижневика «Spotkania». У 2000—2003 роках Лех Єнчмик працював учителем у XCIV загальноосвітньому ліцеї імені генерала Станіслава Мачека у Варшаві. У 2003 році став пенсіонером.

Суспільно-політична діяльністьРедагувати

У 1950—1955 роках Лех Єнчмик керував шкільною організацією соціалістичної Спілки польської молоді. до 1983 року він був членом Спілки польських письменників. У 1981—1984 роках Єнчмик став активним діячем міжвидавничої організації профспілки «Солідарність», а в 1982—1984 роках був одночасно авторем, видавцем і розповсюджувачем підпільних видань польської опозиції «BMW», «Wyzwolenie», «Vacat» і «Sprawa». У 1981—1989 роках Лех Єнчмик працював у Душпастирстві творчих спілок, а в 1982—1984 роках також і в Політичному русі «Визволення». У 1985—1992 роках він входив до керівного складу Польської партії незалежності.

У 1991 році Лех Єнчмик балотувався до Сейму від Польської партії незалежності, проте не зумів здобути місце в Сеймі. У 1993 році він очолював список руху «Коаліція для Речі Посполитої» (як частини Руху для Речі Посполитої) в Каліші, а під час виборів 2001 року Єнчмик балотувався до парламенту від коаліції «Альтернатива Суспільний рух». У 2002 році він балотувався на пост президента Варшави від комітету «Наше самоуправління» (пол. Nasz Samorząd), проте зайняв на виборах останнє, 14-те місце. У 2016 році Єнчмик входив до центральних керівних органів партії «Єдність народу», яка втратила державну реєстрацію у 2017 році. Він також входить до складу Комітету захисту доброго імені Польщі і поляків.[2]

ФактиРедагувати

Лех Єнчмик має перший дан із дзюдо[3], до 1969 року був членом збірної Польщі. Він тренувався у спортивному клубі АЗС у Варшаві, а найвищим його спортивним досягненням є 3-тє місце на чемпіонаті Польщі з дзюдо в 1967 році у відкритій першості.[4]

У першій половині 80-х років ХХ століття Лех Єнчмик був особистим охоронцем ксьондза Єжи Попелушко.[5]

Лех Єнчмик є прообразом Пола Барлея — героя польського коміксу «Фанкі Коваль» авторства Мацея Паровського, Яцека Родека і Богуслава Польха.

Премії та нагородиРедагувати

У 1999 році Лех Єнчмик нагороджений відзнакою Заслужений діяч культури Польщі. 30 жовтня 2007 року у зв'язку з 25-річчям журналу «Fantastyka» Лех Єнчмик нагороджений Срібною медаллю «За заслуги в культурі Gloria Artis».[6] У 1989 році Єнчмик отримав премію «Шльонкфа» як найкращий видавець фантастики. У 1997 році Лех Єнчмик отримав відзнаку Єврокону як кращий перекладач. У 2006 році Єнчмик отримав премію «Сфінкс» за видання альманаху фантастики «Кроки в незнане».

БібліографіяРедагувати

ЕсеРедагувати

  • Три закінчення історії, або нове середньовіччя (пол. Trzy końce historii czyli Nowe Średniowiecze, 2006)
  • Чому тонемо, або ще новіше середньовіччя (пол. Dlaczego toniemy, czyli jeszcze nowsze Średniowiecze, 2011)
  • Нове середньовіччя. Вибрані фейлетони. (пол. Nowe Średniowiecze. Felietony zebrane, 2013)
  • Світло і звук. Моє життя на різних планетах. (пол. Światło i dźwięk. Moje życie na różnych planetach)

АнтологіїРедагувати

  • Кроки в незнане 1 (пол. Kroki w nieznane 1, 1970)
  • Кроки в незнане 2 (пол. Kroki w nieznane 2, 1971)
  • Кроки в незнане 3 (пол. Kroki w nieznane 3, 1972)
  • Кроки в незнане 4 (пол. Kroki w nieznane 4, 1973)
  • Кроки в незнане 5 (пол. Kroki w nieznane 5, 1974)
  • Кроки в незнане 6 (пол. Kroki w nieznane 6, 1976)
  • Кроки в незнане. Альманах фантастики 2005 (пол. Kroki w nieznane. Almanach fantastyki 2005, 2005)
  • Ракетні шляхи. Антологія класичної НФ (пол. Rakietowe szlaki. Antologia klasycznej SF, 7 томів, у 2011—2012 роках)

ПерекладиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Lech Jęczmyk – Encyklopedia Solidarności (pl). www.encysol.pl. Процитовано 2017-11-24. 
  2. Lista członków Komitetu Obrony Dobrego Imienia Polski i Polaków. bibula.com. Процитовано 2017-12-24.  (пол.)
  3. Rejestr stopni: 1 DAN. Polski Związek Judo. Процитовано 2018-07-01.  (пол.)
  4. Adam Wojno, Wiesław Błach Leksykon polskiego judo, wyd. Klub Seniora Judo, Wrocław 2005 (пол.)
  5. Dominik Jabs. Lech Jęczmyk: Byłem Jego ochroniarzem. opowiedzmioksjerzym.pl. Процитовано 2018-07-01.  (пол.)
  6. Medale „Gloria Artis” i odznaczenia „Zasłużony dla kultury polskiej” dla twórców związanych z pismem „Fantastyka”. 30 жовтня 2007.  (пол.)

ЛітератураРедагувати