Леусенко Іван Михайлович

Іван Михайлович Леусенко (нар. 21 січня 1917 (нині — Липоводолинський район Сумської області) — пом. 1 жовтня 1970, Чернівці, Українська РСР, СРСР) — полковник Радянської армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1943).

Леусенко Іван Михайлович
Народження21 січня 1917(1917-01-21)
Липоводолинський район, Україна
Смерть10 жовтня 1970(1970-10-10) (53 роки)
Чернівці, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
ОсвітаПостріл
Званняполковник
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Суворова III ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки

Біографія

ред.

Іван Леусенко народився 21 січня 1917 року у селі Великий Ліс (тепер — Липоводолинський район Сумської області). Після закінчення семи класів школи і робітфаку проживав і працював в Азові. В 19381939 роках проходив службу в Робітничо-селянській Червоній армії. В 1940 році Леусенко повторно був призваний в армію. В 1941 році він закінчив Одеське піхотне училище і курси «Постріл». З червня того ж року-на фронтах німецько-радянської війни[1].

До вересня 1943 року підполковник Іван Леусенко командував 78-м стрілецьким полком 74-ї стрілецької дивізії 13-ї армії Центрального фронту. Відзначився під час битви за Дніпро. Під його керівництвом полк успішно переправився через Десну, Прип'ять і Дніпро в районі села Комарин Брагінського району Гомельської області Білоруської РСР, захопив і втримав плацдарм на його західному березі. Дії полку сприяли успішній переправі всієї дивізії[1].

Нагороди

ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року за " вміле керівництво бойовими діями підрозділів, мужність і відвагу, виявлені при форсуванні Дніпра " підполковник Іван Леусенко був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 2061[1].

Після закінчення війни Леусенко продовжив службу в Радянській армії. В 1950 році він закінчив Військову академію імені Фрунзе. У листопаді 1955 року у званні полковника Леусенко був звільнений у запас. Проживав і працював у Чернівцях. Помер 10 жовтня 1970 року, похований на руському кладовищі Чернівців[1].

Був також нагороджений орденами Червоного Прапора, Суворова 3-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня і Червоної зірки, багато медалей[1].

Примітка

ред.
  1. а б в г д Леусенко Іван Михайлович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Література

ред.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Гордиенко А. К. Днепровские были. М.: Воениздат, 1967.
  • Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор, 1983.
  • Звёзды немеркнувшей славы. — Симферополь: Таврия, 1984.
  • История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. Киев, 1980.