Лернейська гідра

Гі́дра (грец. Ὕδρα, латинізація Hydra), Лерне́йська гідра (грец. Λερναία Ὕδρα) — чудовисько давньогрецької міфології, багатоголова змія, дочка Тифона й Єхидни, жила в болоті біля міста Лерна на Пелопоннесі і спустошувала навколишню місцевість. Знищення гідри було другим подвигом Геракла. Переносно гідра — запеклий ворог.

Лернейська гідра
дав.-гр. Ὕδρα
Herakles membunuh Hidra.jpg
Батько Тифон
Мати Єхидна
Брати, сестри Ортр, Цербер, Химера, Сфінкс і Немейський лев
Геракл та Іолай борються з гідрою. Зображення на етруській кераміці (525 рік до н. е.)

Походження і шкодаРедагувати

Гідра була народжена Тіфоном і Єхидною та вихована Герою на шкоду Гераклу[1]. За Діодором, це був стоголовий дракон; Сімонід нараховує в неї 50 голів, інші — лише 7; середня з голів була безсмертна. Деякі перекази наділяють гідру ще й крилами чи собачим тулубом. Дихання гідри отруювало все довкола, а саме чудовисько спустошувало родючі землі[2]. За Сервієм, гідра вивергала воду, якою затоплювала довколишні землі, чим і створила болота[3]. Вона оселилася біля міста Лерна, неподалік від якого знаходилися святилища Деметри, Діоніса і Афродіти[4].

Знищення Лернейської гідриРедагувати

 
Геракл та Лернейська гідра

Коли Еврістей наказав Гераклові вбити потвору, герой узяв собі на допомогу Іолая. Афіна вказала героєві де знаходиться лігвище гідри і порадила вигнати звідти чудовисько запаленими стрілами. Іолай вигнав гідру з лігва, а Геракл стиснув потвору руками, однак гідра обвилася навколо нього. Коли ж Геракл став збивати чудовиську голови довбнею, замість кожної збитої стали виростати по дві нові[5].

Гера послала на допомогу гідрі величезного рака, що поранив Геракла в п'яту, але сам був розтоптаний. Після цього Геракл наказав Іолаєві підпалити найближчі гаї, щоб розжареними головешками припікати збиті голови. Сервій зазначав, що вогнем Геракл спочатку висушив землю і перекрив усі створені гідрою джерела[3]. Гідра більше не могла відрощувати нові голови з припечених місць і Геракл зміг дістати мечем до основної, золотої безмертної голови[6]. Відтявши безсмертну голову, він закопав її біля дороги в Елеунт і навалив зверху скелю. Тулуб герой розрубав на шматки, а отруйною кров'ю, що витікала з них, змазав свої стріли. Завдяки цьому гераклові стріли стали смертельними навіть завдаючи малої подряпини[7].

На подяку ракові Гера помістила його сузір'я на небі. Еврістей відмовився зараховувти Гераклові подвиг, оскільки той здійснив його не самотужки[8].

Трактування міфу про гідруРедагувати

Павсаній вважав гідру реальною великою змією, причому описував її з однією головою[9]. Сервій в евгемеричній традиції пояснював, що гідра уособлює джерела підземних річок, які періодично пробивалися на поверхню[10].

Робертом Грейвсом міф про гідру пов'язувався зі жрицями води в Лерні (можливо, вони ж постають як данаїди). Їх було 50, звідки кількість голів чудовиська за Сімонідом. Число голів у 7 вказує на 7 джерел, з яких витікала основна річка цієї місцевості — Амімона. Вірогідно, міф про знищення Лернейської гідри відображає викорінення місцевих культів родючості. Жриці культів продовжували діяти у навколишніх платанових гаях, поки ахейці або дорійці не спалили їх[11].

На його ж думку міф відображає обряд випробувань, які повинен був пройти претендент на царський престол. Кульмінацією обряду, після битви зі звірами, було пірнання у воду за золотою коштовністю. За припущенням Грейвса, рак був доданий вже пізніми міфографами, щоб пояснити включення сузір'я Рака до зодіаку[11].

Природний відповідникРедагувати

Міфологічний образ має відповідник у природі. Відома мала прісноводна безхребетна тварина, з відрізаної навіть невеликої частинки тіла якої може вирости ціла. За цю особливість тварина дістала свою назву від міфічної гідри.

ПриміткиРедагувати

  1. Гесіод. Теогонія 313 і далі
  2. Еврипід. Геракл 420 і далі.; Аполлодор. Цит. тв.; Симонід. Цит. за: Схолії до «Теогонії» Гесіода 313; Діодор Сицилійський IV.11; Гігин. Міфи 30.
  3. а б Коментарі до «Енеїди» Вергілія VI.287
  4. Павсаній II.37.2 і 5; II.36.6-8.
  5. Гесіод. Теогонія 313 і далі; Аполлодор. Цит. тв.; Гігин. Цит. тв.; Сервій. Коментарі до «Енеїди» Вергілія VI.287.
  6. Аполлодор. Цит. тв.; Гігін. Цит. тв.; Діодор Сицилійський IV.11; Гесіод. Цит. тв.
  7. Еврипід. Йон 192 і далі.; Гесіод. Теогонія 313 і далі.; Аполлодор. Цит. тв.
  8. Еврипід. Іон 192 і далі.; Гесіод. Теогонія 313 і далі.; Аполлодор. Цит. тв.
  9. Павсаній ІІ.37.4
  10. Коментар до «Енеїди» Вергілія VI.287
  11. а б Грейвс, Р. (1992). Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. Москва: Прогресс. с. 160–161. 

ПосиланняРедагувати

  • Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
  • Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с.