Лепікаш Іларіон Автономович
Іларіон Автономович Лепікаш (3 листопада 1904 — 3 вересня 1937) — український геолог, автор праць із загальної та четвертинної геології, ґрунтознавства, геоморфології, геологічної зйомки, мінералогії, стратиграфії та палеонтології, корисних копалин, археології.
| Лепікаш Іларіон Автономович | |
|---|---|
| Народився |
3 листопада 1904 Бубнівка, Проскурівський повіт, Подільська губернія, Російська імперія |
| Помер |
3 вересня 1937 (32 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія→ УНР→ СРСР |
| Діяльність | геолог |
| Alma mater | ПДАТУ |
| Заклад | Інститут геологічних наук НАН України |
| Посада | Директор Інституту геології УРСР |
| Науковий ступінь | кандидат геологічних наук |
| Брати, сестри | Василь Лепикаш |
ЖиттєписРедагувати
Народився 3 листопада 1904 року у селі Велика Бубнівка Проскурівського повіту Подільської губернії, нині Бубнівка Волочиського району Хмельницької області.
У 1925 році закінчив Кам'янець-Подільський сільськогосподарський інститут, де був залишений в аспірантурі на кафедрі геології, мінералогії та ґрунтоутворення[1]. Кандидат геологічних наук (1936). Готував докторську дисертацію про геологію Нікопольського марганцевого басейну.
З 1931 року очолював Комісію з вивчення четвертинного періоду ВУАН і був відповідальним редактором її друкованого органу — журналу «Четвертинний період»;
У 1932—1937 рр. — працював завідувачем відділу кори вивітрювання та заступник директора з наукової роботи Інституту геології АН УРСР.
У 1933—1934 рр. — в. о. директора Інституту геології УРСР.
9 червня 1937 разом з М. Світальським був заарештований.
2 вересня 1937 року Військовою колегією Верховного суду СРСР за ст. 54-6 КК УРСР 1927-60рр. (шпигунство); ст. 54-7 КК УРСР 1927-60рр. (економічна контрреволюція); ст. 54-8 КК УРСР 1927-60рр. (терористичний акт); ст. 54-11 КК УРСР 1927-60рр. (підготування до контрреволюційних злочинів) засуджений до розстрілу.
3 вересня 1937 року розстріляний в Києві.
Реабілітований у 1956 році[2].
Автор наукових працьРедагувати
- До фізичної природи грунтоутворення порід Кам’янецької округи // Зап. с.-г. ін-ту в Кам’янці на Поділлі. 1928. Т. 5;
- К минералогии лессовых образований Украины // Тр. Комиссии по изучению четвертич. периода. 1934. Т. 4, вып. 1;
- Замітка про геологічні умови знахідки давнього палеоліту в околицях с. Старий Кодак на Дніпропетровщині // Четвертин. період. 1935. Вип. 10;
- Попередні наслідки робіт Нікопольської партії Інституту геології УАН у 1934 // ГЖ. 1935. Т. 1, вип. 3–4; Онкофоровые слои в Приднепровье // Докл. АН СССР. 1936. Т. 3, № 8;
- Никопольский марганцевый район // Междунар. 17-й Геол. конгресс. Южная экскурсия. Украинская ССР. Москва; Ленинград, 1937.
Сім'яРедагувати
- Батько — Лепікаш Автоном Андрійович (1857)[3]
- мати — Лепікаш Єфросинія Йосипівна (1862)
- Дружина — Левицька Лідія Олександрівна (1903), засуджена у 1937 до 5-ти років позбавлення волі та 10-ти років «вільного найму» (відбувала покарання у Томському і Магаданському таборах, РФ).
- Брати — Василь Лепікаш та Лисюк Каленик.
ЛітератураРедагувати
- Лепікаш Іларіон Автономович. (До 100-річчя від дня народження) : [Вчений-геолог] / Д. Є. Макаренко // Геологічний журнал. – 2005. – № 1. – С.103-105[4].
- Левицька Л. О., Молявко Г. І., Новик К. О. Іларіон Автономович Лепікаш (до 70-річчя з дня народж.) // ГЖ. 1975. Т. 35, вип. 6;
- Гуторова Л. Грамота нa тюремному бланку // Прапор комунізму. 1989, 14 трав.;
- Макаренко Д. Життєвий і творчий шлях геолога І. A. Лепікаша // ГЖ. 1991. № 2; Його ж. Голгофа українських геологів. К., 2007.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Кокус В. В. Географо-краєзнавчі дослідження в працях вчених Кам'янець-Подільської науково-дослідної кафедри природи, сільського господарства та культури Поділля в 20-х роках ХХ ст. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 14 березня 2022.
- ↑ Лепікаш Іларіон Автономович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua). Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 5 грудня 2017.
- ↑ Рішення по кримінальній справі Дата Вид та термін покарання. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 6 грудня 2017.
- ↑ Геологічний журнал / Національна академія наук України. – 2005. – № 1. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 6 грудня 2017.