Відкрити головне меню

Мико́ла Гна́тович Світа́льський (*12 грудня 1884 Рогізне Харківська губернія — †15 вересня 1937 тюрма НКВД СССР у м. Дніпропетровськ) — український геолог, дійсний член АН УРСР (із 1930 року; з 1935 року — її віце-президент).

Світальський Микола Гнатович
М. Г. Світальський, 1936 р.
М. Г. Світальський, 1936 р.
Народився 12 грудня 1884(1884-12-12)
Рогізне, Сумський район Сумської області
Помер 15 вересня 1937(1937-09-15) (52 роки)
Дніпропетровськ
Громадянство Російська імперія, УНР, СССР
Національність українець
Діяльність геолог
Alma mater Q58346416?
Сфера інтересів петрологія, петрографія
Заклад Інститут геологічних наук НАН України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання академік
Науковий ступінь професор
Науковий керівник директор Інституту геологічних наук
Член НАН України
Відомий завдяки: впровадження алмазного буріння

Світальський Микола Гнатович у Вікісховищі?

Жертва радянського терору.

БіографіяРедагувати

Навчався в церковно-парафіяльній школі села Рогізне[1]. Закінчив Сумське реальне училище (тепер школа № 4). Після завершення Петербурзького гірничого інституту проводив геологічні дослідження в Східному Сибіру, пізніше працював у Геологічному комітеті та Петроградському гірничому інституті (професор).

Практику польового геолога — від геологічної зйомки до розвідки і пошуків кольорових металів — пройшов у Бурятії та на Уралі (1911—1919). Після встановлення комуністичної диктатури — на посаді заступника директора Геолкому, очолює відділ монографічних колекцій і керує Геологічним музеєм.

Із 1926 Світальський помічник директора Геологічного комітету, а на початку 1930-их його перевели до України, де з 1935 він був директором Інституту геологічних наук АН УРСР і одночасно професор Київського університету. В структурі інституту був створений «Кабінет Донбасу», який згодом реформували у відділ палеозойських відкладів і лабораторію викопної флори.[джерело?]

Світальський вивчав Криворізький залізорудний басейн (192126), досліджував проблеми рудопроявів Нагольного кряжа (Донецький басейн) та нафтоносності Дніпровсько-Донецької западини, зокрема у басейні річки Сула, довкола міста Ромен.[джерело?]

Роботи Світальського використані на землях Башкортостану для зведення там Магнітогорського металургійного комбінату. Ініціатор застосування глибокого алмазного буріння.

Був викрадений із помешкання групою НКВДС СССР 29 червня 1937, його звинуватили як учасника контрреволюційної фашистської організації (статті 54-6, 54-7, 54-8 і 54-11 Карного кодексу УРСР) у геологічному середовищі України. Після фізичних тортур і «зізнання» його вбили в тюрмі Дніпропетровську 15 вересня 1937. За інспірованою справою російських окупантів, Світальського зробили центральною постаттю «змови геологів». За його намовою заарештували геологів Києва, Харкова та де-кого на Московщині.[джерело?]

Головні праціРедагувати

  • «Железнорудное месторождение Кривого Рога и генезис его руд» («Известия Геологического комитета» за 1924, т. 43, ч. 1);
  • «Класифікація вивержених гірських порід за ознакою насичення» («Геологічний журнал», 1935, т. 1, випуски 3 — 4);
  • «Соляна тектоніка Північно-української мульди і можливість знаходження в ній нафти» («Вісті АН УРСР», 1936, ч. 5-6).

Родина і вшануванняРедагувати

Донька — Ксенія Світальська, перша дружина вченого-палеонтолога Івана Єфремова.

На честь Миколи Світалського названо смарагдово-зелений слюдистий мінерал — світальськіт, а також вулиця в Кривому Розі[2].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати