Лепко Вікторія Володимирівна
Вікторія Володимирівна Лепко (рос. Виктория Владимировна Лепко́; нар. 20 липня 1941 року) — радянська та російська акторка театру й кіно, театральний діяч, поетеса. Заслужена артистка Російської Федерації (1996)[1]. Здобула популярність як виконавиця ролі пані Каролінки в телепроєкті «Кабачок 13 стільців» (1968—1980).
| Лепко Вікторія Володимирівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
20 липня 1941 (82 роки) Москва, СРСР |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | акторка |
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна |
| Знання мов | російська |
| Заклад |
Малый театр; «Вернисаж» |
| Роки активності | 1959 — тепер. час |
| Батько | Лепко Володимир Олексійович |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 0503315 |
Біографія ред.
Вікторія Лепко народилася 20 липня 1941 року в Москві (СРСР) у родині митців. Батько — Володимир Олексійович Лепко, народний артист РРФСР, відомий комедійний актор. Мати — Антоніна Крупеніна, танцівниця, акторка колективу Касьяна Голейзовського й Московського музичного театру імені К. С. Станіславського й В. І. Немировича-Данченка. Вітчим — балетмейстер, народний артист СРСР Володимир Павлович Бурмейстер.
Закінчила театральне училище ім. Б. Щукіна 1962 року. Художніми керівниками курсу були Йосип Матвійович Рапопорт й Анатолій Іванович Борисов. Разом з Вікторією Володимирівною навчались Андрій Миронов і Валентина Шарикіна[2].
Вікторія Володимирівна зіграла понад 70 ролей на московських театральних сценах Малого театру і «Вернісажу».
Улюблениця глядачів 1970-х років, учасниця знаменитої телевистави «Кабачок 13 стільців». Заслужений діяч культури Польщі (1976).
1989 року Вікторія Лепко заснувала Московський театральний центр «Вернісаж»[3] при Центральному будинку акторів імені Олександри Яблочкіної. Художнім керівником театру став Юрій Непомнящий. Прем'єра вистави «Сцены из супружеской жизни» за сценарієм Бергманом відбулась 10 листопада 1989 року в Будинку архітекторів[4]. Перший сезон відіграли в будівлі кінотеатру «Темп» на Беговій. У театрі «Вернісаж» Вікторія Володимирівна працювала 12 років. За цей час було поставлено Достоєвського, Дюма, Чехова. Глядачі найбільш запам'ятами Аркадіну з чеховської «Чайки» й Маріанну в «Граємо Бергмана».
Фільмографія ред.
- 1958 — Іван Бровкін на цілині — подружка Любаші
- 1959 — Колискова — Ауріка
- 1960 — Обережно, бабусю! — дівчина
- 1963 — Місто — одна улица — Ніна
- 1965 — Іду на грозу — Женя
- 1970 — А людина грає на трубі — Наташа
- 1974 — Вірний друг Санчо — Наталя Гаврилівна, класний керівник
- 1982 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Він десь тут. Справа № 17 — Алла Степанівна Бардіна
- 2008 — Москва посміхається — телеведуча
Телеспектаклі:
- 1967 — Випадок в готелі — дівчина
- 1966—1980 — Кабачок «13 стільців» — пані Каролінка
- 1975 — «Весілля Кречинського» О. В. Сухово-Кобиліна — Лідія Петрівна Муромська
- 1976 — «Визнання» — Олена
- 1979 — «Витівки Скапена» Мольєра — Зербінетта
- 1982 — «Літні прогулянки» — Лера
Озвучування мультфільмів:
- 1979 — Огневушка-поскакушка — Огневушка
Бібліографія ред.
- Збірки поезії: «Вчорашні квіти» (2003), «В просторі сну» (2008), «Навіщо?» (2015)
- Документальна повість «Іменем отця» (2017)
- Мемуари «Поза грою». М.: Вид-во АСТ", М. Вид-во «ЗЕБРА-Е». 2010. ISBN 978-5-17-067876-1
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 9 апреля 1996 года № 512 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ Краткая история театрального института имени Бориса Щукина. Галерея выпускников — 60-е годы. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 5 травня 2020.
- ↑ Театральный центр «Вернисаж». Кино-Театр.РУ. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 8 травня 2020.
- ↑ Виктория Лепко - биография, информация, личная жизнь, фото. stuki-druki.com (рос.). Архів оригіналу за 21 серпня 2019. Процитовано 8 травня 2020.
Посилання ред.
- Вікторія Лепко — коротка біографія та фільмографія онлайн [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]