Леопольд Седар Сенгор
Леопольд Седар Сенгор (фр. Léopold Sédar Senghor; 9 жовтня 1906, Сенегал — 20 грудня 2001, Нормандія, Франція) — політичний діяч, науковець, поет. Перший президент Сенегалу (1960–1980), член Французької академії (1983). Автор лінгвістичних та політичних досліджень, поетичних творів.
| Леопольд Седар Сенгор | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| фр. Léopold Sédar Senghor[1][2][…] | |||||||
 Леопольд Седар Сенгор, 1961 рік | |||||||
 1-й Президент Сенегалу  | |||||||
| 6 вересня 1960 — 31 грудня 1980 | |||||||
| Прем'єр-міністр | Абду Діуф | ||||||
| Попередник | посаду запроваджено | ||||||
| Наступник | Абду Діуф | ||||||
| Народився | 9 жовтня 1906 Сенегал | ||||||
| Помер | 20 грудня 2001 (95 років) Нормандія, Франція | ||||||
| Похований | Bel-Air Cemeteryd | ||||||
| Відомий як | політик, поет, письменник, учасник французького Руху Опору, філософ | ||||||
| Країна | Франція і Сенегал[3][1][…] | ||||||
| Alma mater | Паризький літературний факультетd, Вища нормальна школа і ліцей Людовика Великого[2] | ||||||
| Політична партія | Соціалістична партія Сенегалу | ||||||
| У шлюбі з | Colette Hubertd[2] і Ginette Ébouéd[2] | ||||||
| Релігія | католицька церква | ||||||
| Нагороди |
  | ||||||
| Підпис |  | ||||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | |||||||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||||||
Біографія
ред.Ранні роки
ред.Леопольд Седар Сенгор народився 9 жовтня 1906 року у родині підприємця у містечку Жоал, що на узбережжі Сенегалу на південь від Дакару. Його батько походив з сенегальського племені Серер. Друге ім'я Леопольда Сенгора — Седар — на мові племені означає «той, хто не повинен бути приниженим», прізвище походить від португальського слова «сеньйор».
Франція
ред.У 1928 році Сенгор, отримавши католицьку освіту у Сенегалі, поїхав до Франції, де поступив до Сорбонни. Після отримання вищої освіти зайнявся викладацькою діяльністю. З 1939 року служив у французькій армії, у 1940 році потрапив до німецького полону. Брав участь в русі спротиву. Після війни служив на державних посадах у Франції, був депутатом, в тому числі віце-спікером Національних зборів країни. У 1948 році заснував Демократичний блок Сенегалу, який у 1959 році перетворено на Прогресивний союз Сенегалу. Активно писав вірші, присвячені долям народів Африки. Вперше збірники віршів видано в 1940-вих роках XX століття.
Голова держави
ред.У вересні 1960 року Сенгор став першим президентом незалежного Сенегалу. У 1962–1970 роках одночасно був головою уряду. 22 березня 1967 року пережив замах на своє життя. Залишив свою посаду по закінченню п'ятого президентського терміну в грудні 1980 року.
Подальше життя
ред.У 1983 році обраний членом Французької академії, став першим африканцем, обраним в академіки. Почесний голова Соцінтерну.[5] Помер 20 грудня 2001 року у Франції, де провів останні роки життя.
Ушанування
ред.На честь Леопольда Сенгора названо найбільший стадіон у Сенегалі, а також міжнародний аеропорт Дакару. У 2006 році в Молдові було випущено поштову марку, присвячену Сенгору.
У 1964 році поштову марку на честь його випустили в Бразилії.
На честь Леопольда Сенгора у 2006 році було перейменовано міст Сольферно у Парижі.
Нагороди
ред.- Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону та
- Кавалер Великого Хреста «За заслуги» (Франція).
- Командор ордена мистецтв та літератури.
- Кавалер ордена Академічних пальм.
- Хрест Добровольців (Франція),
- Пам'ятна медаль війни 1939—1945 (Франція).
- Премія миру німецьких книгарів.
Розвиток концепції негритюду Леопольдом Сенгором
ред.Разом із Еме Сезером Леопольд Сенгор розробив концепцію «негритюду» (негритянський дух), що стала каталізатором визвольного руху у Французькій Західній Африці. Негритюд став апологією расової та історичної спільності чорношкірого населення Африки та інших регіонів проживання вихідців з Африки.
Ідея негритюду і африканської моделі соціалізму виникла у Сенгора під впливом антиідустральних настроїв 1930-х років, праць католицьких мислителів Е. Муньє, П'єра Теяра де Шардена, праць раннього Карла Маркса, творів К. Маккея, Л. Х’юза, а також поетів Еме Сезера і Л. Дамаза.
Свої ідеї Леопольд Сенгор розвинув на сторінках журналу «Негритянська освіта». Теорія негритюду засновується на винятковості психічного складу «африканської особистості», неповторності африканської цивілізації та культури, самостійного духовного, культурного і політичного розвитку африканських народів. Ця особлива психічна природа африканця полягала у його гуманізмі, гармонії з природою, емоційності на противагу раціоналізму та прагматизму європейців. Спрямований проти євроцентризму, політики примусової культурної асиміляції як компоненти політичного і соціального гноблення, негритюд проголошує своє етнокультурне (а згодом і державно-політичне) самоствердження колонізованих негроїдних народів.
Щоб здійснити цю мету, пропонувалося дотримуватися таких гасел як «культура — перш за все», «асимілювати не будучи асимільованими». Сенгор наголошував, що гордість за свою расу — перша умова негритюду. Водночас Леопольд Сенгор акцентував увагу на тому, що основні поняття в негритюді — культура, культурна ідентифікація, а розвиток національної культури — важлива умова політичного та економічного відродження.
Згодом в негритюді почали простежуватися мотиви расової винятковості. Тож у 1940–1950 роках Леопольд Сенгор вдався до філософської концептуалізації негритюду як «антирасистського расизму». Тоді ж відбулася трансформація негритюду з культурного і літературного руху в ідеологічну доктрину, що стало світоглядною основою національно-визвольного руху.
Леопольд Сенгор пізніше видозмінив свою теорію, в основу якої тепер були покладені не расові, а культурні відмінності. Була підсилена теза про взаємодоповнення африканської і європейської традицій. У збірці есеїв «Свобода 5» (1992) він розглядав діалог культур як боротьбу, яку слід вести в XXI столітті.
Леопольд Сенгор також тісно пов'язував теорію негритюду з ідеями соціалізму. Він вважав, що його держава повинна вибрати середній шлях, рухатись до демократичного соціалізму. У книзі «Африканські країни і шлях до соціалізму» (1961) він наголошував, що соціалізм в Африці повинен засновуватися на використанні досягнень сучасної науки і техніки.[6]
Твори
ред.- Поезія
- Chants d'ombre, poèmes, Le Seuil, 1945
- Hosties noires, poèmes Le Seuil, 1948
- Éthiopiques, Le Seuil, 1956
- Nocturnes, poèmes, Le Seuil, 1961
- Lettres d'hivernage, poèmes, Le Seuil, 1973
- Chant pour Jackie Thomson, poèmes, 1973
- Élégies majeures, poèmes, Le Seuil, 1979
- Guélowar ou prince, Le Seuil, 1948
- Nuit de Sine
- La ruée de l'or
- Femme noire
- Le Lion rouge («Червоний лев», Національний гімн Сенегалу)
- Poèmes divers, Le Seuil, 1990
- Hosties noires (входять: Prière de paix et Élégie pour Martin Luther King), lithographies de Nicolas Alquin, Les Bibliophiles de France, 2006
- Anthologie de la nouvelle poésie nègre et malgache de langue française, précédée de Orphée noir par Jean-Paul Sartre, PUF, 1948
- Liberté 1 : Négritude et humanisme, discours, conférences, Le Seuil, 1964
- Liberté 2 : Nation et voie africaine du socialisme, discours, conférences, Le Seuil, 1971
- Liberté 3 : Négritude et civilisation de l'Universel, discours, conférences, Le Seuil, 1977
- Liberté 4 : Socialisme et planification, discours, conférences, Le Seuil, 1983
- Liberté 5 : Le Dialogue des cultures, Le Seuil, 1992
- La Poésie de l'action, dialogue, Stock, 1980
- Ce que je crois: Négritude, francité, et civilisation de l'universel, Grasset, 1988
- Дитяча література
- La Belle Histoire de Leuk-le-Lièvre (у співавторстві), Hachette, 1953
Українські переклади
ред.- Вибрані поезії / пер. Ірини Сатиго // Всесвіт. — 2012. — № 5-6. — С. 5-20[7].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б http://www.presidence.sn/presidence/leopold-sedar-senghor
- ↑ а б в г https://www.au-senegal.com/leopold-sedar-senghor,006.html
- ↑ а б Académie française
- ↑ http://www.presenceafricaine.com/261_sedar-senghor-leopold
- ↑ Honorary Presidents XVII Congress of the Socialist International, Lima 20-23 June 1986; Honorary Presidents XVIII Congress of the Socialist International, Stockholm 20-22 June 1989 (англ.)
- ↑ Сорокопуд О. Сенгор Леопольд Седар // Політична енциклопедія. — Київ, 2012. — С. 659. — ISBN 978-966-611-818-2.
- ↑ Леопольд Сенгор 1906—2001 Переклала з французької Ірина Сатиго
Джерела
ред.- И. В. Кривушин, Е. С. Кривушина. Леопольд Седар Сенгор // А. Б. Давидсон (общ. ред.). История Африки в биографиях. — Москва: РГГУ, 2012. — С. 663—669.(рос.)
- І. Сатиго. Леопольд Седар Сенгор: творець нового типу мовлення: монографія / Ірина Сатиго ; вступне слово О. Червінської. — Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2015. — 376 с.
- І. Сатиго. Леопольд Седар Сенгор: поет vs політик [Архівовано 29 березня 2016 у Wayback Machine.] / Ірина Сатиго // Коло: книгознавчий часопис, 2015. — № 16. — С. 31-38.
- О. Сорокопуд. Сенгор Леопольд Седар // Політична енциклопедія. — Київ, 2012. — С. 659. — ISBN 978-966-611-818-2.
Література
ред.- В. Головченко. Сенгор Леопольд Седар // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- О. Сорокопуд. Сенгор Леопольд Седар // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.659 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання
ред.- Сенґор // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Коротка біографія та бібліографія на сайті Французької академії (фр.)