Леон Фрап'є
Леон Фрап'є | ||||
---|---|---|---|---|
Léon Eugène Frapié | ||||
Ім'я при народженні | Léon Eugène Frapié | |||
Псевдонім | Frapié-Mouillefert | |||
Народився | 27 січня 1863 Париж, Франція | |||
Помер | 29 вересня 1947 (84 роки) Париж | |||
Поховання | Уй | |||
Громадянство | Франція | |||
Національність | француз | |||
Діяльність | письменник, драматург і журналіст | |||
Заклад | préfecture de la Seined | |||
Мова творів | французька | |||
Роки активності | 1897—1947 | |||
Напрямок | реалізм | |||
Жанр | оповідання, роман, п'єса | |||
Magnum opus | роман «Дитячий сад» | |||
Членство | Société des gens de lettresd | |||
У шлюбі з | Alice Verlay-Frapiéd | |||
Автограф | ||||
Премії | Ґонкурівська премія (1904), Орден Почесного легіону | |||
| ||||
Леон Фрап'є у Вікісховищі | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Лео́н Еже́н Фрап'є́ (фр. Léon Eugène Frapié, * 27 січня 1863, Париж — † 29 вересня 1947, Париж) — французький письменник, драматург, критик і журналіст, представник реалізму, другий з ліку лауреат Ґонкурівської премії (1904).
Біографічні дані
ред.Леон Ежен Фрап'є народився в сім'ї Леона Марі Фрап'є — різьбяра по шкірі, а згодом ювеліра, і Жозефіни Робер[2]. Навчався в паризьких ліцеях Святого Людовіка і Людовіка Великого. Працював у Сенській префектурі поліції[3].
Навесні 1924 року Фрап'є фігурує як кандидат у паризькому виборчому списку — один із активістів за право голосу жінок[4]. Виступав за емансипацію жінок, контроль над народжуваністю і вільну любов, через що викликав до себе неприязнь у церковних колах[5].
Творчу діяльність почав із статей для різних журналів і газет, а потім став писати літературні твори. З його п'ятнадцяти романів одинадцять присвячено жіночій тематиці. 1904 року одержав Ґонкурівську премію за роман «Дитячий сад». У цьому творі йдеться про школярів — дітей бідняків. Усі книжки Леона Фрап'є написані у традиціях реалізму.
Твори Фрап'є перекладено англійською, іспанською, італійською, нідерландською, німецькою, шведською і японською мовами.
1933 року знято стрічку «Дитячий сад» (Жан Бенуа-Леві, Марі Епштейн і Мадлен Рено) за мотивами однойменного роману Леона Фрап'є. У 1935 році Національна рада кінокритиків США відзначила її як одну з найкращих серед фільмів, озвучених не по-англійському[6]. У 1948-му здійснено ще одну екранізацію «Дитячого саду» (Анрі Діаман-Берже, Бланшет Брюнуа і Марсель Мулуджі), а 1992 року випущено телефільм «Дитячий сад: діти Монмартра» (Жан Бенуа-Леві і Марі Епштейн).
Леон Фрап'є був член Товариства літераторів (Société des Gens de lettres), профспілки професіональних авторів, композиторів і стажистів (Syndicat des Auteurs et Compositeurs stagiaires professionels), профспілки літературних критиків (Association syndicale de la Critique littéraire) і профспілки журналістів (Syndicat des Journalistes). Захоплювався гирьовим спортом, веслуванням і велосипедним спортом. Жив у Парижі, на вулиці Брошан, 35.
1888 року Леон Фрап'є одружився з учителькою Леоні Муїйфер, згодом директоркою школи у 19-му окрузі Парижа[7]. Мав двох синів — Анрі та П'єра[2]. Овдовівши 1911 року, він згодом одружився з письменницею Аліс Верле, яка відтоді писала під іменем Аліс Верле-Фрап'є[7]. До самої смерті літератор мешкав у Парижі, на проспекті де Кліші, 62.
Твори
ред.Повісті та романи
ред.- L'Institutrice de province (1897) — «Провінційна вчителька»
- Marcelin Gayard (1902) — «Марселен Ґаяр»
- La Maternelle (roman) — «Дитячий сад» (Ґонкурівська премія, 1904)[9]
- Les Obsédés (1904) — «Невідчепні»
- La Proscrite (1907) — «Вигнаниця»
- La Figurante (1908) — «Статистка»
- La Liseuse (1911) — «Любителька читати»
- La Virginité (1923) — «Незайманість»
- Les Filles à marier (1923) — «Дівчата на виданні»
- Gamins de Paris (1925) — Librairie Baudinière — «Паризькі хлопчиська»
- La Divinisée (1927) — «Обожнювана»
- Le Métier d'homme (1929) — «Чоловіче ремесло»
- Le Garçon à marier (1934) — «Хлопець на порі»
- La Reine de cœur (1936) — «Королева серця»
- La Vedette à l'école (1946) — «Зірка у школі»
Збірки оповідань
ред.- L’Écolière (1905) — «Школярка»
- La Boîte aux Gosses (1907) — «Скринька для дітей»
- M'ame Préciat (1908) — «Мадам Пресіа»
- Les Contes de la maternelle (1910) — «Оповідання дитячого саду»
- Contes imprévus (1910) — «Непередбачені оповідання»
- La mère Croquemitaine (1912) — «Матінка Крокемітен»
- L'Enfant perdu (1913) — «Втрачена дитина»
- Les Contes de la guerre (1915) — «Оповідання війни»
- Le capitaine Dupont (1916) — «Капітан Дюпон»
- Les Bonnes Gens (1917) — «Добрі люди»
- Nouveaux Contes de la maternelle (1919) — «Нові оповідання дитячого саду»
- Les Amies de Juliette (1920) — «Друзі Жульєтти»
- Les contes de Paris (1931) — Librairie Baudinière — «Паризькі оповідання»
- Le Fluide (1933) — «Рідина»
- Sentiments (1937) — «Почуття»
П'єси
ред.- Marie d'août (1922) — «Серпнева Марія», 3 дії
- La Maternelle — «Дитячий сад», 3 дії
- La première Mise — «Перший внесок», 1 дія
- Sévérité (1906) — «Суворість», 1 дія, у співавторстві з П. Л. Ґарньє
- A la Noce (1908) — «На весіллі», 2 дії, у співавторстві з М. Л. Ґуамосом
- Blomfield and Co (1920) — «Блумфілд і компанія», 1 дія, у співавторстві з Ґ. Фабрі
- L'Homme en amour — «Закоханий чоловік», 3 дії
- Le Prix Cerceau — «Премія обруча», 3 дії
- Le Dépensier (1911) — «Марнотратник», 1 дія, у співавторстві з П. Л. Ґарньє
- Les Mères blanches — «Білі матері», 4 дії
- Marie Davril (1947) — «Марі Давріль», радіокомедія
Нагороди і відзнаки
ред.- Ґонкурівська премія — 7 грудня 1904
- Орден Почесного легіону
- 1913 — кавалер
- серпень 1928 — офіцер
- серпень 1949 року — командор[10]
Почесті
ред.- Іменем Леона Фрап'є названо вулицю (1965 р.)[11] та сквер (1973 р.)[12] у Парижі
- Іменем Фрап'є названо вулицю і дитячий садок у Неї-Плезансі
- Іменем Фрап'є названо дитячий садок у Ліллі[13]
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Qui êtes-vous ?. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 27 січня 2021.
- ↑ Un centenaire littéraire par jour. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 12 жовтня 2011.
- ↑ «Le Populaire de Paris», 11.05.1924, p. 4. Прочитано 27.01.2021. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
- ↑ «Léon Frapié : un des premiers prix Goncourt, romancier populaire et peintre de la misère humaine». Сайт http://lamidu20eme.free.fr. р. 14. Прочитано 27.01.2021 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
- ↑ National Board of Review Awards 1935[en]
- ↑ а б Geneviève Fraisse. «La raison des femmes». — Plon, 1992, р. 217—231. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
- ↑ Où reposent les lauréats du prix Goncourt ? [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.] Прочитано 30.04.2016
- ↑ La Maternelle - Wikilivres. web.archive.org. 9 січня 2010. Архів оригіналу за 9 січня 2010. Процитовано 25 січня 2024.
- ↑ Base Léonore, ministère français de la Culture. Прочитано 27.01.2021. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 27 січня 2021.
- ↑ Rue Léon Frapié. Архів оригіналу за 18 серпня 2014. Процитовано 12 жовтня 2011.
- ↑ SITE PRINCIPAL LÉON FRAPIÉ. Сайт ecojardin.fr. Прочитано 27.01.2021. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
- ↑ «Ecole maternelle Léon Frapie». Сайт education.gouv.fr. Прочитано 27.01.2021. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 27 січня 2021.