Вікіпедія

Леон Фрап'є

французький письменник
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Леон Фрап'є
Léon Eugène Frapié
Ім'я при народженніLéon Eugène Frapié
ПсевдонімFrapié-Mouillefert
Народився27 січня 1863(1863-01-27)
Париж, Франція Франція
Помер29 вересня 1947(1947-09-29) (84 роки)
Париж
ПохованняУй
ГромадянствоФранція Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьписьменник, драматург і журналіст
Закладpréfecture de la Seined
Мова творівфранцузька
Роки активності1897—1947
Напрямокреалізм
Жанроповідання, роман, п'єса
Magnum opusроман «Дитячий сад»
ЧленствоSociété des gens de lettresd
У шлюбі зAlice Verlay-Frapiéd
Автограф
ПреміїҐонкурівська премія (1904), Орден Почесного легіону
CMNS: Леон Фрап'є у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Лео́н Еже́н Фрап'є́ (фр. Léon Eugène Frapié, * 27 січня 1863, Париж — † 29 вересня 1947, Париж) — французький письменник, драматург, критик і журналіст, представник реалізму, другий з ліку лауреат Ґонкурівської премії (1904).

Біографічні дані

ред.

Леон Ежен Фрап'є народився в сім'ї Леона Марі Фрап'є — різьбяра по шкірі, а згодом ювеліра, і Жозефіни Робер[2]. Навчався в паризьких ліцеях Святого Людовіка і Людовіка Великого. Працював у Сенській префектурі поліції[3].

Навесні 1924 року Фрап'є фігурує як кандидат у паризькому виборчому списку — один із активістів за право голосу жінок[4]. Виступав за емансипацію жінок, контроль над народжуваністю і вільну любов, через що викликав до себе неприязнь у церковних колах[5].

Творчу діяльність почав із статей для різних журналів і газет, а потім став писати літературні твори. З його п'ятнадцяти романів одинадцять присвячено жіночій тематиці. 1904 року одержав Ґонкурівську премію за роман «Дитячий сад». У цьому творі йдеться про школярів — дітей бідняків. Усі книжки Леона Фрап'є написані у традиціях реалізму.

Твори Фрап'є перекладено англійською, іспанською, італійською, нідерландською, німецькою, шведською і японською мовами.

1933 року знято стрічку «Дитячий сад» (Жан Бенуа-Леві, Марі Епштейн і Мадлен Рено) за мотивами однойменного роману Леона Фрап'є. У 1935 році Національна рада кінокритиків США відзначила її як одну з найкращих серед фільмів, озвучених не по-англійському[6]. У 1948-му здійснено ще одну екранізацію «Дитячого саду» (Анрі Діаман-Берже, Бланшет Брюнуа і Марсель Мулуджі), а 1992 року випущено телефільм «Дитячий сад: діти Монмартра» (Жан Бенуа-Леві і Марі Епштейн).

Леон Фрап'є був член Товариства літераторів (Société des Gens de lettres), профспілки професіональних авторів, композиторів і стажистів (Syndicat des Auteurs et Compositeurs stagiaires professionels), профспілки літературних критиків (Association syndicale de la Critique littéraire) і профспілки журналістів (Syndicat des Journalistes). Захоплювався гирьовим спортом, веслуванням і велосипедним спортом. Жив у Парижі, на вулиці Брошан, 35.

1888 року Леон Фрап'є одружився з учителькою Леоні Муїйфер, згодом директоркою школи у 19-му окрузі Парижа[7]. Мав двох синів — Анрі та П'єра[2]. Овдовівши 1911 року, він згодом одружився з письменницею Аліс Верле, яка відтоді писала під іменем Аліс Верле-Фрап'є[7]. До самої смерті літератор мешкав у Парижі, на проспекті де Кліші, 62.

Помер у Парижі, похований на цвинтарі міста Уй[8].

Твори

ред.
 
Книжка «Дитячий сад».

Повісті та романи

ред.
  • L'Institutrice de province (1897) — «Провінційна вчителька»
  • Marcelin Gayard (1902) — «Марселен Ґаяр»
  • La Maternelle (roman) — «Дитячий сад» (Ґонкурівська премія, 1904)[9]
  • Les Obsédés (1904) — «Невідчепні»
  • La Proscrite (1907) — «Вигнаниця»
  • La Figurante (1908) — «Статистка»
  • La Liseuse (1911) — «Любителька читати»
  • La Virginité (1923) — «Незайманість»
  • Les Filles à marier (1923) — «Дівчата на виданні»
  • Gamins de Paris (1925) — Librairie Baudinière — «Паризькі хлопчиська»
  • La Divinisée (1927) — «Обожнювана»
  • Le Métier d'homme (1929) — «Чоловіче ремесло»
  • Le Garçon à marier (1934) — «Хлопець на порі»
  • La Reine de cœur (1936) — «Королева серця»
  • La Vedette à l'école (1946) — «Зірка у школі»

Збірки оповідань

ред.
  • L’Écolière (1905) — «Школярка»
  • La Boîte aux Gosses (1907) — «Скринька для дітей»
  • M'ame Préciat (1908) — «Мадам Пресіа»
  • Les Contes de la maternelle (1910) — «Оповідання дитячого саду»
  • Contes imprévus (1910) — «Непередбачені оповідання»
  • La mère Croquemitaine (1912) — «Матінка Крокемітен»
  • L'Enfant perdu (1913) — «Втрачена дитина»
  • Les Contes de la guerre (1915) — «Оповідання війни»
  • Le capitaine Dupont (1916) — «Капітан Дюпон»
  • Les Bonnes Gens (1917) — «Добрі люди»
  • Nouveaux Contes de la maternelle (1919) — «Нові оповідання дитячого саду»
  • Les Amies de Juliette (1920) — «Друзі Жульєтти»
  • Les contes de Paris (1931) — Librairie Baudinière — «Паризькі оповідання»
  • Le Fluide (1933) — «Рідина»
  • Sentiments (1937) — «Почуття»

П'єси

ред.
  • Marie d'août (1922) — «Серпнева Марія», 3 дії
  • La Maternelle — «Дитячий сад», 3 дії
  • La première Mise — «Перший внесок», 1 дія
  • Sévérité (1906) — «Суворість», 1 дія, у співавторстві з П. Л. Ґарньє
  • A la Noce (1908) — «На весіллі», 2 дії, у співавторстві з М. Л. Ґуамосом
  • Blomfield and Co (1920) — «Блумфілд і компанія», 1 дія, у співавторстві з Ґ. Фабрі
  • L'Homme en amour — «Закоханий чоловік», 3 дії
  • Le Prix Cerceau — «Премія обруча», 3 дії
  • Le Dépensier (1911) — «Марнотратник», 1 дія, у співавторстві з П. Л. Ґарньє
  • Les Mères blanches — «Білі матері», 4 дії
  • Marie Davril (1947) — «Марі Давріль», радіокомедія

Нагороди і відзнаки

ред.

Почесті

ред.
  • Іменем Леона Фрап'є названо вулицю (1965 р.)[11] та сквер (1973 р.)[12] у Парижі
  • Іменем Фрап'є названо вулицю і дитячий садок у Неї-Плезансі
  • Іменем Фрап'є названо дитячий садок у Ліллі[13]

Примітки

ред.
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Qui êtes-vous ?. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 27 січня 2021.
  3. ↑ Un centenaire littéraire par jour. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 12 жовтня 2011.
  4. ↑ «Le Populaire de Paris»,‎ 11.05.1924, p. 4. Прочитано 27.01.2021. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
  5. ↑ «Léon Frapié : un des premiers prix Goncourt, romancier populaire et peintre de la misère humaine». Сайт http://lamidu20eme.free.fr. р. 14. Прочитано 27.01.2021 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
  6. ↑ National Board of Review Awards 1935[en]
  7. ↑ а б Geneviève Fraisse. «La raison des femmes». — Plon, 1992, р. 217—231. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
  8. ↑ Où reposent les lauréats du prix Goncourt ? [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.] Прочитано 30.04.2016
  9. ↑ La Maternelle - Wikilivres. web.archive.org. 9 січня 2010. Архів оригіналу за 9 січня 2010. Процитовано 25 січня 2024.
  10. ↑ Base Léonore, ministère français de la Culture. Прочитано 27.01.2021. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 27 січня 2021.
  11. ↑ Rue Léon Frapié. Архів оригіналу за 18 серпня 2014. Процитовано 12 жовтня 2011.
  12. ↑ SITE PRINCIPAL LÉON FRAPIÉ. Сайт ecojardin.fr. Прочитано 27.01.2021. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
  13. ↑ «Ecole maternelle Léon Frapie». Сайт education.gouv.fr. Прочитано 27.01.2021. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 27 січня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Леон_Фрап%27є