Відкрити головне меню

Ле́ннокс Лью́їс (англ. Lennox Claudius Lewis; нар.2 вересня 1965 Лондон) — канадський і британський боксер-професіонал у надважкій ваговій категорії. Олімпійський чемпіон 1988 р. в надважкій вазі (у складі збірної Канади). Колишній чемпіон світу у важкій ваговій категорії за версіями WBC (1993–1994, 1997–2001 і 2001–2003), IBF (1999–2001 та 2001–2002) та WBA (1999).

Леннокс Льюїс Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я англ. Lennox Claudius Lewis
Прізвисько Лев
англ. The Lion
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Канада Канада
Народився 2 вересня 1965(1965-09-02) (54 роки)
Лондон
Проживання Лондон
Вагова категорія Важка
Зріст 196
Розмах рук 213
Стиль ортодокс
Професіональна кар'єра
Боїв 44
Перемог 41
Перемог нокаутом 32
Поразок 2
Нічиїх 1
Спортивні медалі
Бокс
Олімпійські ігри
Представник Канада Канада
Золото Сеул 1988 надважка категорія
Ігри Співдружності
Золото Единбург 1986 надважка категорія

Любительська кар'єраРедагувати

Двічі брав участь у Олімпійських іграх — 1984 і 1988 роках. 1984 року він програв на шляху до фіналу (посів п'яте місце), після чого вирішив ще на 4 роки залишитися аматором. 1988 року в Сеулі Леннокс виступав за Канаду. У фіналі турніру він зустрівся з американським боксером Ріддіком Боуї. Перші дві хвилини першого раунду суперники придивлялися один до одного, після чого Льюїсу вдалося завдати правий крос у голову Боуї. Пропущений удар збентежив Ріддіка, і незабаром він потрапив у перший нокдаун. У другому раунді Ленноксу вдалося здійснити ще кілька успішних атак і двічі покласти суперника на настил рингу. Після третього нокдауну бій було зупинено. Таким чином Леннокс став олімпійським чемпіоном.

Професійна кар'єраРедагувати

Дебютував на професійному рингу в червні 1988 року.

1992 року відбувся турнір 4-х найсильніших важковаговиків світу за звання абсолютного чемпіона. Було утворено дві пари: Леннокс Льюіс — Донован Раддок і Евандер Холіфілд — Ріддік Боуї. Переможці пар мали виявити найсильнішого у фіналі.

У жовтні 1992 року Льюїс у 1-му півфіналі розправився з Донованом Раддоком у 2 раунді. У листопаді того ж року Ріддік Боуї в запеклому бою переміг за очками чинного абсолютного чемпіона Евандера Холіфілда. Боуї був зобов'язаний битися із Льюїсом, але, пам'ятаючи про свою поразку у фіналі Сеульської Олімпіади, відмовився і вирішив надати реванш Холіфілду. Оскільки Льюїс був британцем (а не американцем), то дві з трьох боксерських організацій вирішили не перешкоджати реваншу. Але WBC вирішила не потурати порушенням і відібрала в Боуї свій пояс. Дізнавшись про це, Боуї скликав прес-конференцію і демонстративно викинув пояс WBC у відро для сміття. WBC в боргу не залишилася: Боуї було назавжди виключено з рейтингів цієї організації.

У травні 1993 року Льюїс в першому ж захисті вирішив вийти на ринг проти дуже сильного колишнього чемпіона Тоні Таккера. Льюїс переміг за очками.

У жовтні 1993 року чемпіон нокаутував у 7-му раунді британського боксера Френка Бруно. Наступного року у 8-му раунді було нокаутовано маловідомого Філа Джексона.

У вересні 1994 року відбувся бій Леннокса Льюїса та Олівера МакКола. Льюїс в 2-му раунді пропустив удар і впав на підлогу. Він зміг підвестися на рахунок «десять», проте стояв на ногах нетвердо, тому суддя вирішив зупинити бій. Це була перша поразка Льюїса. Після бою Льюїс зажадав реваншу. Але йому було відмовлено.

У травні 1995 року відбувся відбірковий бій за право зустрітися з чемпіоном за версією WBC між Льюїсом і Лайнелом Батлером. Батлер мав величезну кількість поразок як для претендента, проте зміг видати добру переможну серію і домігся права на бій. Льюїс нокаутував суперника в 5-му раунді. Вигравши, Льюїс не домігся зустрічі з чемпіоном, оскільки МакКол до того часу програв битому Льюїсом Френку Бруно. Бруно потім програв Майку Тайсону. Пізніше Тайсона позбавили титулу, і 1996 року пояс оголосили вільним.

7 лютого 1997 після перемоги над МакКолом Льюїс став першим британським боксером, якому вдалося відновити втрачений чемпіонський титул. Пізніше він захистив пояс у боях з Генрі Акінванде та Анджеєм Голотою. Останній бій був одним з найшвидших в історії професійного боксу у важкій ваговій категорії.

1998 Льюїс переміг Шеннона Бріггса та майстра Європейської федерації боксу хорвата Zeljko Mavrovic.

Вирішальний момент у кар'єрі Льюїса настав у березні 1999 року в бою з Евандером Холіфілдом. Леннокс домінував протягом усього бою, але судді проголосили нічию. Відомий промоутер Дон Кінг після бою сказав, — «якщо нікого не було нокаутовано, значить — це нічия». Це рішення стало одним з найскандальніших у професійному боксі. Було призначено реванш, де Льюіс переміг Холіфілда за очками.

Своєї другої (і останньої в кар'єрі) поразки Льюїс зазнав зовсім несподівано під час зустрічі з американцем Хасимом Рахманом 22 квітня 2001 року. Люїс був фаворитом у цьому бою, але його було збито з ніг потужним ударом правою в п'ятому раунді. Він втратив одразу три чемпіонські пояси (WBC, IBF, IBO). Одразу після оголошення результату Льюїс зажадав реваншу, який було гарантовано контрактом. Обидва бійці знову зустрілися на рингу 7 місяців потому у Лас-Вегасі. Цього разу британець не дав суперникові жодного шансу, надіславши американця у нокаут у четвертому раунді. Втрачені раніше чемпіонські пояси Льюїс повернув.

8 червня 2002 року в Пірамід Арена в Мемфісі настав час довгоочікуваного бою Леннокса Льюїса з Майком Тайсоном. Подія широко висвітлювалась у світових ЗМІ, зокрема тому, що під час прес-конференції в Hudson Theatre у Нью-Йорку, яка відбулася 22 січня 2002, дійшло до бійки між суперниками. У 8 раунді Льюїс нокаутував «Залізного Майка».

2003 року Леннокс вийшов на останній бій у своїй кар'єрі проти Віталія Кличка. Бій було зупинено лікарем через глибоке розсічення над оком Віталія, Льюїс переміг технічним нокаутом. Кличко в свою чергу зажадав реваншу, оскільки на момент зупинки, він вигравав бій за очками. Леннокс Льюїс завершив професійну кар'єру. Віталій Кличко вимагав реваншу, але Леннокс відмовив йому, попри те, що відразу після бою пообіцяв реванш[1].

Таблиця боївРедагувати

41 перемога (32 нокаутом, 7 за рішенням суддів, 2 дискваліфікації), 2 поразки, 1 нічия
Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд Дата Місце проведення Примітки
Перемога 41-2-1   Віталій Кличко TKO 6 (12) 21-06-2003   Стейплс-центр, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США Захистив титули за версіями WBC/IBO/журналу Ринг та Лінійний титул.
Льюїс звільнив титул за версією IBF 5 вересня 2002 року.
Перемога 40-2-1   Майк Тайсон KO 8 (12) 08-06-2002   Мемфіс, Теннессі, США Захистив титули за версіями WBC/IBF/IBO/журналу Ринг та Лінійний титул.
Льюїс отримав титул чемпіона світу у важкій вазі за версією журналу Ринг у 2002 році.
Перемога 39-2-1   Хасим Рахман KO 4 (12) 17-11-2001   Лас-Вегас, Невада, США Виграв титули за версіями WBC/IBF/IBO та Лінійний титул.
Поразка 38-2-1   Хасим Рахман KO 5 (12) 22-04-2001   Бракпан, Південно-Африканська Республіка Втратив титули за версіями WBC/IBF/IBO та Лінійний титул.
Перемога 38-1-1   Девід Туа UD 12 11-11-2000   Лас-Вегас, Невада, США Захистив титули за версіями WBC/IBF/IBO та Лінійний титул.
Перемога 37-1-1   Франсуа Бота TKO 2 (12) 15-07-2000   Лондон, Велика Британія Захистив титули за версіями WBC/IBF/IBO та Лінійний титул.
Перемога 36-1-1   Майкл Грант KO 2 (12) 29-04-2000   Медісон-сквер-гарден, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США Захистив титули за версіями WBC/IBF/IBO та Лінійний титул.
Льюїс був позбавлений титула за версією WBA 29 квітня 2000 року за відмову битися з Джоном Руізом.
Перемога 35-1-1   Евандер Холіфілд UD 12 13-11-1999   Лас-Вегас, Невада, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC та Лінійний титул.
Виграв титули чемпіона світу у важкій вазі за версіями WBA, IBF та вакантний IBO титул.
Нічия 34-1-1   Евандер Холіфілд SD 12 13-03-1999   Медісон-сквер-гарден, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC та Лінійний титул.
Бій також був за титули чемпіона світу у важкій вазі за версіями WBA та IBF.
Перемога 34-1   Зейко Мавровіч UD 12 26-09-1998   Монтвілл, Коннектикут, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC та Лінійний титул.
Перемога 33-1   Шеннон Бріггз TKO 5 (12) 28-03-1998   Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Виграв титул Лінійного чемпіона у важкій вазі.
Перемога 32-1   Анджей Ґолота KO 1 (12) 04-10-1997   Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 31-1   Генрі Акінвенд DQ 5 (12) 12-07-1997   Стейтленд, Невада, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 30-1   Олівер Макколл TKO 5 (12) 07-02-1997   Лас-Вегас, Невада, США Виграв вакантний титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 29-1   Рей Мерсер MD 10 10-05-1996   Медісон-сквер-гарден, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Перемога 28-1   Томмі Моррісон TKO 6 (12) 07-10-1995   Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США
Перемога 27-1   Джастін Фортюн TKO 4 (10) 02-07-1995   Дублін, Ірландія
Перемога 26-1   Лайонел Батлер TKO 5 (12) 13-05-1995   Сакраменто, Каліфорнія, США
Поразка 25-1   Олівер Макколл TKO 2 (12) 24-09-1994   Вемблі Арена, Лондон, Велика Британія Втратив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 25-0   Філ Джексон TKO 8 (12) 06-05-1994   Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 24-0   Френк Бруно TKO 7 (12) 01-10-1993  Кардіфф, Велика Британія Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 23-0   Тоні Такер UD 12 08-05-1993   Лас-Вегас, Невада, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Льюїс був проголошений чемпіоном світу у важкій вазі за версією WBC 14 грудня 1992 року, після того як Ріддік Боу відмовився проводити захист титулу проти нього.
Перемога 22-0   Донован Раддок TKO 2 (12) 31-10-1992   Виставковий центр Ерлс Кот, Лондон, Велика Британія Виграв титул чемпіона Співдружності націй у важеій вазі.
Перемога 21-0   Майк Діксон TKO 4 (10) 11-08-1992   Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США
Перемога 20-0   Дерек Вільямс TKO 3 (12) 30-04-1992   Альберт-холл, Лондон, Велика Британія Захистив титули чемпіона Великої Британії/Європи у важкій вазі.
Перемога 19-0   Леві Біллапс UD 10 01-02-1992   Лас-Вегас, Невада, США
Перемога 18-0   Тайрел Біггс TKO 3 (10) 23-11-1991   Атланта, Джорджія, США
Перемога 17-0   Гленн Маккрорі KO 2 (12) 30-09-1991   Альберт-холл, Лондон, Велика Британія Захистив титули чемпіона Великої Британії/Європи у важкій вазі.
Перемога 16-0   Майк Вівер KO 6 (10) 12-07-1991   Стейтленд, Невада, США
Перемога 15-0   Гері Мейсон TKO 7 (12) 06-03-1991   Вемблі Арена, Лондон, Велика Британія Захистив титул чемпіона Європи у важкій вазі за версією Європейського боксерського союза.
Виграв титул чемпіона Великої Британії у важкій вазі за версією BBBofC.
Перемога 14-0   Жан Шане TKO 6 (12) 31-10-1990   Лондон, Велика Британія Виграв титул чемпіона Європи у важкій вазі за версією Європейського боксерського союза.
Перемога 13-0   Майк Айсі KO 2 (10) 11-07-1990   Кіченер, Канада
Перемога 12-0   Оссі Окасіо UD 8 27-06-1990   Альберт-холл, Лондон, Велика Британія
Перемога 11-0   Ден Мерфі TKO 6 (8) 20-05-1990   Шеффілд, Велика Британія
Перемога 10-0   Джордж Даскола KO 1 (8) 09-05-1990   Альберт-холл, Лондон, Велика Британія
Перемога 9-0   Майкл Сімавелу TKO 1 (8) 14-04-1990   Альберт-холл, Лондон, Велика Британія
Перемога 8-0   Келвін Джонс KO 1 (8) 22-03-1990   Гейтсхед, Велика Британія
Перемога 7-0   Ноель Кварлесс TKO 2 (6) 31-01-1990   Лондон, Велика Британія
Перемога 6-0   Грег Джорелл TKO 5 (8) 18-12-1989   Кіченер, Канада
Перемога 5-0   Мелвін Еппс DQ 2 (6) 05-11-1989   Альберт-холл, Лондон, Велика Британія
Перемога 4-0   Стів Гарбер KO 1 (6) 10-10-1989   Кінгстон-апон-Галл, Велика Британія
Перемога 3-0   Ендрю Джерард TKO 4 (6) 25-09-1989   Лондон, Велика Британія
Перемога 2-0   Брюс Джонсон TKO 2 (6) 21-07-1989   Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США
Перемога 1-0   Ел Малколм KO 2 (6) 27-06-1989   Альберт-холл, Лондон, Велика Британія Професійний дебют.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати