Лашкарьов Вадим Євгенович
| Вадим Євгенович Лашкарьов | |
|---|---|
 | |
| Народився | 7 жовтня 1903 Київ |
| Помер | 1 грудня 1974 (71 рік) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | Київський інститут народної освіти |
| Галузь | фізика |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка Інститут фізики НАН України Інститут фізики напівпровідників імені В. Є. Лашкарьова НАН України |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Аспіранти, докторанти | Стріха Віталій Іларіонович |
| Членство | НАНУ |
| Нагороди |   |
 Лашкарьов Вадим Євгенович у Вікісховищі | |
Вадим Євгенович Лашкарьов (7 жовтня 1903, Київ — 1 грудня 1974, Київ) — український науковець, першовідкривач фізичних ефектів, які були покладені в основу напівпровідникових технологій і мікроелектроніки, академік Академії наук УРСР (з 12 лютого 1945 року)[1][2].
Біографія
ред.Народився 7 жовтня 1903 року у Києві. В 1924 році закінчив Київський інститут народної освіти. У 1924—1927 роках — аспірант, викладач Київської науково-дослідницької кафедри фізики. Від 1928 року працював у Ленінградському фізико-технічному інституті, з 1930 року очолював там відділ рентгенівської та електронної оптики, а з 1933 року — лабораторію дифракції електронів. Цього ж року опублікував монографію «Дифракция электронов». За результатами отриманих ним досліджень в 1935 році йому без захисту дисертації присудили вчений ступінь доктора фізико-математичних наук.
У лютому 1935 року був заарештований за «участие в к/р группе мистического толка», а в липні цього ж року засуджений на 5 років заслання до Архангельська (реабілітований 15 липня 1957 року). В 1935—1939 роках — працював завідувачем кафедри Архангельського медичного інституту. Від 1939 року — завідувач відділом напівпровідників Інституту фізики АН УРСР.
У 1941 році експериментально відкрив p-n перехід у закисі міді. Того ж року Лашкарьов опублікував результати своїх відкриттів у статтях «Дослідження замикаючих шарів методом термозонда» і «Вплив домішок на вентильний фотоефект у закису міді» (в співавторстві зі своєю колегою К. М. Косоноговою). У роки радянсько-німецької війни разом з Інститутом фізики АН УРСР був евакуйований до Уфи.
Перебуваючи у Сибіру під час війни, Лашкарьов розробив купроксні діоди для армійських радіостанцій і домігся їх промислового випуску на заводі в Уфі. Після відвоювання Києва разом з інститутом повернувся в Україну. В 1944—1952 роках водночас з роботою в інституті завідував кафедрою фізики, а в 1952—1956 роках — новоствореною кафедрою фізики напівпровідників Київського університету.
Досліджував біполярну дифузію нерівноважних носіїв струму. Заклав основи вчення про електрорушійні сили в напівпровідниках. Від 1956 року був головним редактором заснованого цього ж року «Українського фізичного журналу». Від 1960 року працював в Інституті напівпровідників АН УРСР (з 1960 року — завідувач відділом; в 1960—1970 роках — директор). Спільно з В. Ляшенко провів піонерські дослідження поверхневих явищ у напівпровідниках. Створив наукову школу. Помер 1 грудня 1974 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 6)[3][4][5][6][7].
Відзнаки, пам'ять
ред.Лауреат Державної премії УРСР (1981, посмертно).[8]
2002 року його ім'я присвоєно Інституту фізики напівпровідників НАН України.
Примітки
ред.- ↑ Сайт НАНУ. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 21 січня 2012.
- ↑ В. М. Томашик. Лашкарьов Вадим Євгенович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 5 березня 2021.
- ↑ Лашкарев Вадим Евгеньевич. Национальный технический университет Украины "Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского".
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Лашкарьов Вадим Євгенович. ІТ в Україні. Архів оригіналу за 16 липня 2020.
- ↑ Лашкарьов Вадим Євгенович. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка.
- ↑ В.Є.Лашкарьов - першовідкривач p-n переходу в напівпровідниках. Історія розвитку інформаційних технологій в Україні. Архів оригіналу за 4 березня 2020.
- ↑ Академік Вадим Лашкарьов (PDF). Main Astronomical Observatory NAS of Ukraine. Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2022.
- ↑ Комплексне дослідження оптичних та фотоелектричних властивостей напівпровідникових сполук елементів другої і шостої груп періодичної системи. Комітет з державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 6 лютого 2022.
Посилання
ред.Джерела та література
ред.- Ю. О. Храмов. Лашкарьов Вадим Євгенович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 56. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- В. М. Томашик. Лашкарьов Вадим Євгенович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Храмов Ю. А. История формирования и развития физических школ на Украине. К., 1991.