Лапшин Євген Петрович (1900, Єкатеринбург, Пермська губернія — 1 березня 1956(1956-03-01), Москва) — керівний співробітник органів НКВД-НКГБ-МДБ-МВС, генерал-лейтенант (1945).

Лапшин Євген Петрович
Народився1900[1]
Єкатеринбург, Пермська губернія, Російська імперія
Помер1 березня 1956(1956-03-01)[1]
Москва, СРСР
ПохованняВведенське кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьвоєначальник
Військове звання Генерал-лейтенант
ПартіяКПРС (1 березня 1956)
Нагороди
Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної ЗіркиМедаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)— 1938Заслужений працівник НКВС— 1940


Ранні роки

ред.

Син слюсаря. Закінчив церковноприходську школу в 1910, курси удосконалення старшого політскладу при Військово-політичній академії ім. М. Г. Толмачова в 1929 р., Вищу школу парторганізаторів при ЦК ВКП(б) в 1937.

З 1911 працював слюсарем в Єкатеринбурзі. У червні 1917 вступив в РСДРП(б), в листопаді 1917 — в Червону Гвардію. Учасник Громадянської війни, політробітник. З січня 1921 комісар Ніколо-Павдинського лісництва. З червня 1921 помічник уповноваженого ЧК на Пермській залізниці і відповідальний організатор бюро колективу РКП(б) 20-х кавалерійських курсів РСЧА. З 1924 на політроботі в Сибірському військовому окрузі. У 1926—1928 і 1929—1930 рр. — воєнком 6-го Хабаровського полку. З липня 1930 заступник начальника політвідділу 14-ї стрілецької дивізії. З січня 1933 начальник політвідділу Ленінградської МТС (Азово-Чорноморський край). З січня 1935 по жовтень 1936 р. 1-й секретар Ленінградського райкому ВКП(б) Азово-чорноморського краю.

В органах

ред.

У вересні 1937 р. спрямований на службу в органи НКВД і призначений т. в. о. начальника політвідділу 12-го відділу (опертехніка) Головного управління державної безпеки НКВС СРСР. З 1938 р. тимчасово виконує посаду начальника політвідділу, потім начальник 2-го спецвідділу (опертехніка) НКВС СРСР. З 26 лютого 1941 начальник 4-го відділу (опертехніка) НКГБ СРСР, з 31 липня 1941 начальник 2-го спецвідділу НКВС СРСР. З 12 травня 1943 р. — начальник відділу «Б» (оперативно-технічного) НКГБ/МДБ СРСР. З 24 жовтня 1946 по 17 вересня 1949 р. — начальник Управління МДБ Тульської області. З лютого 1950 заступник начальника політвідділу, з лютого 1952 до самої смерті начальник реєстраційно-облікового відділу Головного управління міліції МДБ/МВС СРСР.

Звання

ред.

Посилання

ред.
  1. а б в Who led the NKVD