Лангфанг Олександр Іванович

Олександр Іванович Лангфанг (1907, Брест-Литовськ — 1990, Москва, СРСР) — діяч органів державної безпеки. Один з безпосередніх організаторів «Великого терору».

Олександр Іванович Лангфанг


 
Партія: ВКП (б) з 1925 року.
Народження: 1907
Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Смерть: 1990
Москва, СРСР
 
Військова служба
Роки служби: жовтень 1931—20.08.1955
Приналежність: СРСР СРСР
Рід військ: НКВД
Звання: генерал-лейтенант позбавлений звання 17.08.1956
Нагороди:
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)— 1938

БіографіяРедагувати

Народився в Бересті в родині залізничника. З 1923 р. працював чорноробом — бетонщиком, з 1924 р. — учнем прядильника, потім прядильником на фабриці ім. Володарського. У 1924 р. вступив до комсомолу, став секретарем осередку. У 1925 р. прийнятий кандидатом у члени, а пізніше — у члени ВКП(б). У 1926 р. переведений секретарем партосередку на фабрику ім. Каменєва.

Служба у військуРедагувати

У 1929 р. О. Лангфанг був призваний в Червону Армію. Навчався в школі молодшого комскладу окремої роти зв'язку 3-й Кримської стрілецької дивізії, потім виконував обов'язки командира взводу цієї ж роти.

Державна безпекаРедагувати

З 1931 р. — практикант, помічник уповноваженого, а потім уповноважений Економічного управління ОДПУ. У 1934—1936 рр. — Уповноважений, оперуповноважений Економічного відділу ДУДБ НКВС. У 1937—1938 рр. — Помічник начальника 9-го відділення 3-го відділу (контррозвідка) ДУДБ НКВС. Секретарем партбюро відділу.

Великий террорРедагувати

Вів справи заступника наркома закордонних справ М. Крестинського, колишніх керівників Комінтерну О. П'ятницького, В. Кноріна, керівника служби зв'язку Комінтерну Б. Мельникова, керівника КІМу В. Чемоданова та багатьох інших. У 1938—1940 рр. — Заступник начальника, а в 1940 р. — начальник слідчої частини 3-го відділу ДУДБ НКВД.

Зовнішньополітична діяльністьРедагувати

З червня 1940 по липень 1941 перебував у спецвідрядженні в Греції. В 1941 році повернувся в Радянський Союз. Начальник 6 -го, а від 2 жовтня 1942 р. — начальник 4-го відділу 1-го Управління НКВС — НКДБ — до 1 липня 1946 У 1942 р. виконував спецзавдання в Тувинській і Монгольської народних республіках. У 1944—1946 рр. — Заступник начальника оперативної групи в Сіньцзяні генерала Єгнарова (начальника відділу спецзавдань НКДБ), надавав допомогу уйгурському національно-визвольному руху. З 1 липня 1946 по 1952 перебував у резерві призначення ПДУ МДБ (за посадою начальника відділу). З 1952 р. — заступник начальника управління — діючий резерв МДБ. З 17 липня 1953 по березень 1954 — старший радник МВС у Китаї.

У березні — листопаді 1954 р. — у розпорядженні управління кадрів КДБ СРСР.З 19 листопада 1954 по 20 серпня 1955 р. — заступник начальника управління КДБ при РМ СРСР по Красноярському краю.

ЗвільненняРедагувати

20 серпня 1955 звільнений «за фактами дискредитації звання чекіста». У 1955 р. заарештований «за фальсифікацію кримінальних справ і катування заарештованих». У 1957 р. засуджений до 15 років ув'язнення. А. І. Лангфанг повністю відсидів свій термін. Звільнився в 1972 р. й оселився в Москві.

НагородиРедагувати

Нагороджений двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, орденом Праці Тувинської народної республіки (1942), знаком «Почесний працівник ВЧК—ГПУ» (1938) і знаком «Почесний чекіст» МВС МНР (1942).

ДжерелаРедагувати

  • Дегтярев К., Колпакиди А. Внешняя разведка СССР. — М. : Эксмо, 2009. — 736 с.
  • Generals from Soviet Union, accessed 4 November 2009