Вікіпедія

Лалібела

Лалібела — місто на півночі Ефіопії. Одне зі святих міст країни, що за значенням поступається тільки Аксуму, центр паломництва населення країни. На відміну від Аксума, майже всі жителі Лалібели є християнами ефіопської православної церкви. За задумом Святого Гебре Мескеля Лалібели місто мало стати Новим Єрусалимом, тому багато з історичних будівель міста мають назву й конструкцію будівель Єрусалима.

Місто
Лалібела
ላሊበላ
Бет Ґіорґіс

Координати 12°01′53″ пн. ш. 39°02′28″ сх. д.H G O

Країна Ефіопія
Регіон Амхара
Зона Симен-Уолло
Висота центру 2 500  м
Населення 14 668  (2005)
Часовий пояс UTC+3
GeoNames 332288
Лалібела. Карта розташування: Ефіопія
Лалібела
Лалібела
Лалібела (Ефіопія)
Мапа

За даними Центрального статистичного агентства, 2005 року населення міста налічувало близько 14 668 осіб[1]. За даними національного перепису 1994 року, населення міста становило 8484 особи.

Географія

ред.

Місто лежить у зоні Симен-Уолло регіону Амхара на висоті 2500 метрів над рівнем моря.

Клімат

ред.

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується океанічним кліматом субтропічних нагір'їв. Найтепліший місяць — травень із середньою температурою 16.7 °C (62.1 °F). Найхолодніший місяць — грудень, із середньою температурою 12.6 °С (54.7 °F).[2]


Клімат Лалібели
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середня температура, °C 13,3 14,6 15,7 16,3 16,7 16,6 14,9 14,4 14,4 13,6 12,9 12,6 14,7
Норма опадів, мм 13.1 28.2 55 83.1 84.2 73.5 281.4 295.2 127.7 51.5 28.1 21.1 1142.1
Днів з опадами 3,3 3,9 5 7,3 9,5 10,8 10,9 12,9 9,8 6,1 3,4 2,8 85,7
Вологість повітря, % 51.4 48.5 48.3 52.8 57.4 57.8 70.2 72.6 63.3 63.9 61.5 57.1 58.7
Джерело: Weatherbase

Історія

ред.

До часів правління Гебре Мескеля Лалібели місто було відоме під іменем Роха. Цар-праведник отримав своє ім'я завдяки бджолиному рою, який, за легендою, оточив його при народженні. Його мати розцінила це як знак того, що він стане царем Ефіопії. Назви деяких місць у сучасному місті й загальний вигляд самих, висічених у суцільному камені, церков повторюють назви й обриси будівель, які цар Лалібела бачив під час свого перебування в Єрусалимі та у Святій землі в юнацтві.

Прагнучи усамостійнити ефіопську церкву і вивести її з-під влади Александрійського патріарха, Лалібела вирішив збудувати на батьківщині новий Єрусалим, який відповідав би його власним уявленням про «святий град»[3]. Саме тому багато об'єктів у місті мають біблейські назви: навіть річку, що протікає містом, називають Йорданом.

Місто залишалося столицею Ефіопії з кінця XII століття й упродовж XIII.

Першим з європейців церкви Лалібели побачив португальський мандрівник Перу да Ковільян (1460–1526). Серед перших європейців, хто побував у Лалібелі, був і португальський священик Франсішку Алваріш (1465—1540), який супроводжував посла Португалії під час відвідування останнім Лібне Дингиля у 1520-х роках[4].

Відповідно до «Футух аль-Хабаса» (Futuh al-Habasa) Сіхаба ад-Діна Ахмада, Ахмед Гран спалив один із храмів Лалібели під час свого вторгнення до Ефіопії[5].

Скельні церкви у Лалібелі
Rock-Hewn Churches, Lalibela [6]
Світова спадщина
 
Вид на Бет Ґіорґіс згори
12°2′8.0196000999982″ пн. ш. 39°2′46.330800099994″ сх. д. / 12.03556° пн. ш. 39.04620° сх. д. / 12.03556; 39.04620
Країна  Ефіопія
ТипКультурний
Критеріїi, ii, iii
Об'єкт №18
РегіонАфрика
Зареєстровано:1978 (2 сесія)
 
  Лалібела у Вікісховищі

Місто відоме у всьому світі своїми монолітними церквами, що відіграють важливу роль в історії скельної архітектури. Хоча дати будівництва церков точно не відомі, вважається, що більшість із них було зведено за часів правління Лалібели, а саме — упродовж XII—XIII століть. Разом налічується 13 церков, об'єднаних у чотири групи:

  1. Північна група: Бет Медхане Алем, місце розташування хреста Лалібели, вважається найбільшою монолітною церквою у світі, можливо копіює церкву Святої Марії Сіонської в Аксумі. Поєднана з церквами Бете-Мар'ям[fr] (можливо, найстарішою з тих церков), Бете-Голгофа (відома своїми витворами мистецтва, за деякими даними, там розташована могила царя Лалібели), каплицею Селассіє та могилою Адама.
  2. Західна група: Бет Гіоргіс, що вважається найбільш витонченою церквою й такою, що збереглась найкраще.
  3. Східна група: Бет Амануель (можливо, колишня царська каплиця), Бет Меркоріос (може бути колишньою в'язницею), Бет Абба Лібанос і Бет Габріель-Руфаель (можливо, колишній царський палац), поєднана зі святою царською пекарнею.
  4. Ще далі розташовані монастир Ашетан Мар'ям і церква Ємрегана Крестос (можливо, XI століття, збудована в аксумському стилі, але в печері).

Щодо часу будівництва деяких церков є різні думки. Девід Бакстон установив загальновизнану хронологію[7]". Оскільки на висікання в тілі скелі мало піти більше часу, ніж кілька десятиліть правління царя Лалібели, Бакстон припустив, що роботи тривали й у XIV столітті[8].

Церкви також є значним досягненням інженерної думки, враховуючи, що всі вони пов'язані з водою (яка наповнює криниці поряд із багатьма церквами), використовують артезіанську геологічну систему, що подає воду на верхівку гірського хребта, де лежить місто[9].

Побут

ред.

У Лалібелі також розташовані аеропорт (ICAO code HALL, IATA HLL), великий ринок, дві школи й лікарня.

У творах мистецтва

ред.
  • Лалібела згадується як «місто священиків і висічених у камені церков» у науково-фантастичному романі «My Soul to Keep» Тананаріве Дуе.
  • Книга «Тяжкий хрест Лалібели» Олександра Власова видана у Челябінську[10].

Галерея

ред.
  •  
    Церква Спасителя Світу
  •  
    Св. Амануель, можливо, колишня царська каплиця
  •  
    Ритуальні барабани біля бічного входу до церкви Св. Георгія
  •  
    Бет Абба Лібанос
  •  
    Церква Святої Марії

Примітки

ред.
  1. ↑ CSA 2005 National Statistics. Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 1 червня 2015.
  2. ↑ Клімат Лалібели. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
  3. ↑ Олексій Мустафін. Єрусалим у серці Африки. Історична правда. 2019-09-17. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
  4. ↑ Francisco Alvarez, The Prester John of the Indies translated by C.F. Beckingham and G.W.B. Huntingford (Cambridge: Hakluyt Society, 1961), стор. 226
  5. ↑ Sihab ad-Din Ahmad bin 'Abd al-Qader, Futuh al-Habasa: The conquest of Ethiopia, translated by Paul Lester Stenhouse with annotations by Richard Pankhurst (Hollywood: Tsehai, 2003), стор. 346
  6. ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
  7. ↑ «two of them follow, with great fidelity of detail, the tradition represented by Debra Damo as modified at Yemrahana Kristos.» David Buxton, The Abyssinians (New York: Praeger, 1970), стор. 110
  8. ↑ Buxton, The Abyssinians, стор. 108
  9. ↑ Mark Jarzombek, "Lalibela and Libanos, the King and the Hydro-Engineer of the 13th Century, " Thresholds, стор. 78-82
  10. ↑ Тайна «Хреста Лалібели». Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 1 червня 2015.

Джерела

ред.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лалібела&oldid=40432548