Лалібела — місто на півночі Ефіопії. Одне зі святих місць країни, що за значенням поступається тільки Аксуму, центр паломництва населення країни. На відміну від Аксума, майже всі жителі Лалібели є християнами ефіопської православної церкви. За задумом Святого Гебре Мескеля Лалібели місто мало стати Новим Єрусалимом, тому багато з історичних будівель міста мають назву й конструкцію будівель Єрусалима.

Місто
Лалібела
ላሊበላ
Bet Giyorgis church Lalibela 01.jpg
Бет Ґіорґіс

Координати 12°01′53″ пн. ш. 39°02′28″ сх. д.H G O

Країна Ефіопія
Регіон Амхара
Зона Симен-Уолло
Висота центру 2 500  м
Населення 14 668  (2005)
Часовий пояс UTC+3
GeoNames 332288
Лалібела. Карта розташування: Ефіопія
Лалібела
Лалібела
Лалібела (Ефіопія)

Місто лежить у зоні Симен-Уолло регіону Амхара на висоті 2500 метрів над рівнем моря. За даними Центрального статистичного агентства, 2005 року населення міста налічувало близько 14 668 осіб[1]. За даними національного перепису 1994 року, населення міста становило 8484 особи.

ІсторіяРедагувати

До часів правління Гебре Мескеля Лалібели місто було відоме під іменем Роха. Цар-праведник отримав своє ім'я завдяки бджолиному рою, який, за легендою, оточив його при народженні. Його мати розцінила це як знак того, що він стане царем Ефіопії. Назви деяких місць у сучасному місті й загальний вигляд самих, висічених у суцільному камені, церков повторюють назви й обриси будівель, які цар Лалібела бачив під час свого перебування в Єрусалимі та у Святій землі в юнацтві.

Прагнучи усамостійнити ефіопську церкву і вивести її з-під влади Александрійського патріарха, Лалібела вирішив збудувати на батьківщині новий Єрусалим, який відповідав би його власним уявленням про «святий град»[2]. Саме тому багато об'єктів у місті мають біблейські назви: навіть річку, що протікає містом, називають Йорданом.

Місто залишалося столицею Ефіопії з кінця XII століття й упродовж XIII.

Першим з європейців церкви Лалібели побачив португальський мандрівник Перу да Ковільян (14601526). Серед перших європейців, хто побував у Лалібелі, був і португальський священик Франсішку Алваріш (1465—1540), який супроводжував посла Португалії під час відвідування останнім Лібне Дингиля у 1520-х роках[3].

Відповідно до «Футух аль-Хабаса» (Futuh al-Habasa) Сіхаба ад-Діна Ахмада, Ахмед Гран спалив один із храмів Лалібели під час свого вторгнення до Ефіопії[4].

Скельні церкви у Лалібелі
Rock-Hewn Churches, Lalibela [5]
Світова спадщина
Вид на Бет Ґіорґіс згори
12°01′57″ пн. ш. 39°02′35″ сх. д. / 12.03250000002777753° пн. ш. 39.04333300002777207° сх. д. / 12.03250000002777753; 39.04333300002777207
Країна   Ефіопія
Тип Культурний
Критерії i, ii, iii
Об'єкт № 18
Регіон Африка
Зареєстровано: 1978 (2 сесія)

 
  Лалібела у Вікісховищі

Місто відоме у всьому світі своїми монолітними церквами, що відіграють важливу роль в історії скельної архітектури. Хоча дати будівництва церков точно не відомі, вважається, що більшість із них було зведено за часів правління Лалібели, а саме — упродовж XII—XIII століть. Разом налічується 13 церков, об'єднаних у чотири групи:

  1. Північна група: Бет Медхане Алем, місце розташування хреста Лалібели, вважається найбільшою монолітною церквою у світі, можливо копіює церкву Святої Марії Сіонської в Аксумі. Поєднана з церквами Бете-Мар'ям[fr] (можливо, найстарішою з тих церков), Бете-Голгофа (відома своїми витворами мистецтва, за деякими даними, там розташована могила царя Лалібели), каплицею Селассіє та могилою Адама.
  2. Західна група: Бет Гіоргіс, що вважається найбільш витонченою церквою й такою, що збереглась найкраще.
  3. Східна група: Бет Амануель (можливо, колишня царська каплиця), Бет Меркоріос (може бути колишньою в'язницею), Бет Абба Лібанос і Бет Габріель-Руфаель (можливо, колишній царський палац), поєднана зі святою царською пекарнею.
  4. Ще далі розташовані монастир Ашетан Мар'ям і церква Ємрегана Крестос (можливо, XI століття, збудована в аксумському стилі, але в печері).

Щодо часу будівництва деяких церков є різні думки. Девід Бакстон установив загальновизнану хронологію[6]". Оскільки на висікання в тілі скелі мало піти більше часу, ніж кілька десятиліть правління царя Лалібели, Бакстон припустив, що роботи тривали й у XIV столітті[7].

Церкви також є значним досягненням інженерної думки, враховуючи, що всі вони пов'язані з водою (яка наповнює криниці поряд із багатьма церквами), використовують артезіанську геологічну систему, що подає воду на верхівку гірського хребта, де лежить місто[8].

ПобутРедагувати

У Лалібелі також розташовані аеропорт (ICAO code HALL, IATA HLL), великий ринок, дві школи й лікарня.

У творах мистецтваРедагувати

  • Лалібела згадується як «місто священиків і висічених у камені церков» у науково-фантастичному романі «My Soul to Keep» Тананаріве Дуе.
  • Книга «Тяжкий хрест Лалібели» Олександра Власова видана у Челябінську[9].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. CSA 2005 National Statistics
  2. Олексій Мустафін. Єрусалим у серці Африки. Історична правда. 2019-09-17. 
  3. Francisco Alvarez, The Prester John of the Indies translated by C.F. Beckingham and G.W.B. Huntingford (Cambridge: Hakluyt Society, 1961), стор. 226
  4. Sihab ad-Din Ahmad bin 'Abd al-Qader, Futuh al-Habasa: The conquest of Ethiopia, translated by Paul Lester Stenhouse with annotations by Richard Pankhurst (Hollywood: Tsehai, 2003), стор. 346
  5. * Назва в офіційному англомовному списку
  6. «two of them follow, with great fidelity of detail, the tradition represented by Debra Damo as modified at Yemrahana Kristos.» David Buxton, The Abyssinians (New York: Praeger, 1970), стор. 110
  7. Buxton, The Abyssinians, стор. 108
  8. Mark Jarzombek, "Lalibela and Libanos, the King and the Hydro-Engineer of the 13th Century, " Thresholds, стор. 78-82
  9. Тайна «Хреста Лалібели»

ДжерелаРедагувати