Лайка (1954 — 3 листопада 1957) — радянська собака-космонавт, перша тварина, виведена на навколоземну орбіту. Була запущена в космос 3 листопада 1957 року о пів на шосту ранку за московським часом на радянському кораблі «Супутник-2». На той момент Лайці було близько двох років, її вага була — близько 6 кілограмів.

Лайка
Вид собака свійський
Стать самиця[1]
Народження 1954(1954)
Москва, СРСР
Смерть 3 листопада 1957
Низька навколоземна орбіта
Причина смерті Перегрів
Рід занять космонавт
Вага 6 кг[1]
Названо на честь гавкіт (звук)

Повернення Лайки на Землю не планувалося. Як і багато інших тварин у космосі, вона загинула під час польоту — через 5-7 годин після старту пес помер від стресу і перегріву, хоча передбачалося, що він проживе близько тижня[2][3].

Підготовка ред.

Для експериментальних запусків з метою підтвердження безпеки космічних польотів пропонувалися миші, щури та собаки. Розглядався варіант запусків і з мавпами, але вибір припав на собак, оскільки вони краще піддаються дресируванню і спокійніші за мавп.

Конструктори встановили межу ваги собак у 6-7 кг, проте маленькі породисті собаки не годилися для польоту, найчастіше вони були зніжені, занадто вимогливі до їжі і недостатньо витривалі. Тому собак відбирали з притулку для бездомних тварин. За рекомендаціями фахівців з кіно-, фото- і телеапаратури вирішено було відбирати білих собак, тому що білі краще виглядали в кадрі. З усіх білих потім відсівали за результатами тренувань в барокамерах, на центрифугах і вібростендах[4].

З 10 собак 3 претендували на перший космічний політ з живою істотою на борту: Альбіна, Лайка і Муха. Альбіна вже зробила 2 суборбітальних польоти, але її пошкодували, тому що вона чекала цуценят, і вирішили, що вона буде дублером. Муху не вибрали через невелику кривизну лап[5], що виглядало б негарно на фотографіях, і його зробили «технологічним собакою». На ньому тестували роботу апаратури і різних систем.

Перед польотом Лайці зробили операцію, в ході якої встановили датчики дихання на ребра і датчик пульсу близько сонної артерії.

Протягом останнього етапу собак тренували тривалий час у макеті контейнера. Коли Лайка була вже на Байконурі, її садили на кілька годин у кабіну, де вона звикала до годівниці, носіння датчиків, комбінезона, асенізаційного пристрою і знаходженню в замкнутому просторі.

Комбінезон Лайки кріпився до контейнера маленькими тросами. Їх довжина дозволяла приймати Лайці лежаче, сидяче положення, а також трохи пересуватися назад-вперед. У нижній третині тросиків стояли контактно-реостатні датчики, призначенням яких була реєстрація рухової активності.

Вранці 31 жовтня 1957 року почалася підготовка до посадки в супутник. Лайці обробили шкіру розведеним спиртом, місця виходів проводів від датчиків обробили йодом. В середині дня Лайку посадили в герметичну камеру, о першій годині ночі її встановили на ракету. Незадовго до польоту довелося розгерметизувати камеру і дати попити води: медперсоналу, який спостерігав здалося, що собака хоче пити[4].

Політ Лайки ред.

Запуск «Супутника-2» відбувся 3 листопада 1957 року.

Телеметричні дані показували, що після дії перевантажень, коли Лайка вже опинилася в невагомості, частота пульсу відновилася до майже нормальних значень, рухова активність стала помірною, рухи — нетривалі і плавні. Але часу, щоб пульс нормалізувався знадобилося в 3 рази більше, ніж у наземних експериментах. Електрокардіограма не показала жодних патологічних змін.

Лайка була жива протягом 4 витків навколо Землі. Через помилки розрахунку площі супутника і відсутності системи терморегулювання температура за цей час піднялася до 40 °C[6]. Собака загинув від перегріву. Сам же супутник зробив 2570 витків навколо Землі, потім згорів в атмосфері 4 квітня 1958 року[7] .

Спеціальна комісія з ЦК і Ради міністрів не повірила, що Лайка померла через конструкторські помилки, і наказала провести експерименти зі схожими умовами на Землі, в результаті яких загинуло ще 2 собаки[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б https://www.espace-sciences.org/planetarium/article/l-extraordinaire-histoire-de-laika
  2. Д. Карпіцкая «Розсекречена Лайка»[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. 7001496.stm Л. Розівська «Тварини в космосі: прокласти шлях людині»[недоступне посилання]
  4. а б Я. Голованов. Королёв: факты и мифы. — М.: Наука. — 1994 — Гл. 58.
  5. Ранок космічної ери [Архівовано 12 березня 2012 у Wayback Machine.] Аерокосмічне рух в КБР «Космос в ім'я майбутнього».
  6. а б Ирина Тин (Автор), Андрей Владимиров (Режиссёр). Белка, Стрелка и другие… (Документальный фильм). Россия, Москва: Студия Андрея Семенова. {{cite AV media}}: Cite має пусті невідомі параметри: |date2= та |8= (довідка) Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2010. Процитовано 28 серпня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. Перший собака-космонавт прожив на орбіті лише кілька годин [Архівовано 22 грудня 2007 у Wayback Machine.] Lenta.ru (28 жовтня 2002 р.)