Лагоріо Олександр Євгенович
Олекса́ндр Євге́нович Лаго́ріо (нім. Alexander Evgenievic Karl Leo von Lagorio; 1852—1944) — вчений-петрограф, кристалограф і мінералог, дійсний статський радник (1900), таємний радник (1907).[2]
| Лагоріо Олександр Євгенович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 (27) серпня 1852 Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1 серпня 1922 (69 років) або 25 березня 1944 (91 рік) Берлін, Німеччина або Мюнхен, Баварія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | мінералог, викладач університету, декан |
| Галузь | петрографія, кристалографія[1], мінералогія[1] і петрологія[1] |
| Alma mater | Тартуський університет |
| Знання мов | російська[1] і німецька[1] |
| Заклад | Тартуський університет і Імператорський Варшавський університет |
| Членство | Петербурзька академія наук |
Життєпис ред.
Народився 27 серпня 1852 року в Феодосії в родині Євгена Феліксовича Лагоріо[3], сина неаполітанського віце-консула Феліче (Фелікса) Лагоріо.
Початкову освіту він здобув удома, після чого навчався в Кишинівській класичній гімназії з 1866 по 1870 рік.[4]
1870 року він продовжив навчання в Дерптському університеті (Естонія) — спочатку вивчав зоологію, але згодом зацікавився геологією. 1875 року закінчив університет, здобувши ступінь бакалавра мінералогії.
Там же він ропочав свою наукову і педагогічну дільяність. В якості асистента кафедри геології читав лекції з мінералогії у Дерптському ветеринарному інституті.
Він здобув ступінь магістра в 1877 році, після завершення дослідницької поїздки на Кавказ і в Крим та презентації дисертації «Про андезити Кавказу», а в травні 1880 року він здобув ступінь доктора наук, захистивши дисертацію на тему «Порівняльно-петрографічні дослідження кримських масивних порід». В тому ж році він був призначений доцентом Імператорського Варшавського університету, в якому пропрацював 18 років.
Від 1881 року був секретарем, а 1894—1901 років — деканом факультету фізико-математичних наук цього вишу.
1885 року став ординарним професором кафедри мінералогії.
1896 року був обраний членом-корреспондентом Петербурзької академії наук[5], а 1897 року став членом Санкт-Петербурзького товариства дослідників природи.
1897 — член оргкомітету Варшавського політехнічного інституту, а з квітня 1898 — перший директор цього вишу, в якому також був деканом гірничого відділення.[6].
1904—1917 — керуючий учбовим відділом, член ради з навчальних справ і голова Вченого Комітету Міністерства торгівлі і промисловості Росії[7][8].
1917 року з родиною переїхав до Фінляндії, а у жовтні 1920 року — до Берліна, де став помічником Вільгельма Оствальда, лауреата Нобелівської премії з хімії 1909 року. Працював у галузі хімічної геології та кольорознавства у Дрездені та Берліні.
В деяких джерелах зазначалось, що він помер 1922 року в Берліні, проте професору Еріку Амбургеру вдалось дізнатись точну дату смерті Лагоріо — він помер в Мюнхені 25 березня 1944 року. Його листи до Вільгельма Оствальда також доводять, що Лагоріо був ще живий у 1930-х роках.[9]
Наукові праці ред.
- 1876 — «Mikroskopische Analyse ostbaltischer Gebirgsarten»
- 1880 — «Vergleichend petrographische Untersuchungen über die massigen Gesteine der Krym»
- 1887 — «Über die Natur der Glasbasis, sowie der Krystallisationsvorgänge im eruptiven Magma»
- 1878 — «Die Andesite des Caucasus»
- 1897 — «О причинах разнообразия изверженных пород»
Родина ред.
Батько, Лагоріо Євген Феліксович[3] (1820—1854) — намісник в Криму,[10] колезький реєстратор Сімферопільського окружного управління.[11] Мати Аделаїда (1829—1887), уроджена Бернардацці, швейцарсько-італійського походження.[12]
Дядько, Лагоріо Лев Феліксович (1826—1905) — видатний художник-мариніст. Дід, Фелікс Лагоріо (1781—1857) — віце-консул Королівства Обох Сицилій у Феодосії.
Дружина Жюлі-Луїза (уроджена фон Фалтін; 1860—1836). Донька Аделаїда Лагоріо (1886—1976) — художниця-мініатюристка[13] Донька Марія Ісцеленнова (1893—1979) — живописець, графік.[10] Син Олександр фон Лагоріо (1890—1965) — німецький кінооператор.
Троюрідний брат, Лагоріо Євген Олександрович (1843—1896) був директором Київського реального училища в 1895—1889 роках.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь / Сергей Волков. — С. 1372-1373. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
- ↑ а б Отечественные члены-корреспонденты Российской академии наук XVIII-начала XXI века: геология и горные науки / Ю. Соловьев, Г. Хомизури, З. Бессуднова. — М.: Наука, 2007. — С. 82. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ Lagorio, Aleksander Karl Leo, itaalia päritolu mineraloog ja petrograaf(ест.)
- ↑ Историческая справка. Лагорио Александр Евгеньевич (Александр Карл Лео). Российская Академия наук. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 30 листопада 2012.
- ↑ Нижегородский государственный технический университет им. Р.Е. Алексеева. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 30 листопада 2012.
- ↑ Лагорио Александр Евгеньевич. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 30 листопада 2012.
- ↑ Великие люди России - Лагорио Александр Евгеньевич. "Наши Корни". Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 30 листопада 2012.
- ↑ Bayern und Osteuropa: aus der Geschichte der Beziehungen Bayerns / Hermann Beyer-Thoma. — Otto Harrassowitz Verlag, 2000. — P. 274 [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ а б ЛАГОРИО (Исцеленнова) Мария Александровна [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.] zdes.gallery
- ↑ Новороссийский календарь на 1841-й год / Павел Морозов. — С. 230. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
- ↑ Пятигорск: РИМСКО-КАТОЛИЧЕСКАЯ ЦЕРКОВЬ (КОСТЕЛ). Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- ↑ О. Л. Лейкинд; К. В. Махров, Д. Я. Северюхин (11 квітня 2011). Лагорио Аделаида Александровна. Искусство и архитектура русского зарубежья. Архів оригіналу за 1 грудня 2012. Процитовано 30 листопада 2012.
Посилання ред.
- Лагорио, Александр Евгениевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- А. Е. Лагорио [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Сайт Російської академії наук
- А. Е. Лагорио [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // «История геологии и горного дела» ГИН РАН
- Ehe mit Alexander v. Lagorio // Alexander v. Faltin [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- Alexander Evgenevich v. Lagorio [Архівовано 28 серпня 2021 у Wayback Machine.]