К-391 «Братськ»
К-391 «Братськ» (рос. К-391 «Братск») — радянський та російський багатоцільовий атомний підводний човен проєкту 971 «Щука-Б». Закладений 23 лютого 1988 року під назвою К-391 на заводі заводі № 199 у Комсомольськ-на-Амурі під заводським номером 514. 14 квітня 1989 року спущений на воду. 29 грудня 1989 року включений до складу Тихоокеанського флоту ВМФ СРСР. 13 квітня 1993 року отримав найменування «Кит», а 10 вересня 1997 року у зв'язку із встановленням шефства над човном адміністрацією Братська — ім'я цього міста.
| К-391 «Братськ» | ||
|---|---|---|
| К-391 «Братск» | ||
 | ||
| Схематичне зображення підводного човна проєкту 971 «Щука-Б», до якого належав К-391 «Братськ» | ||
| Верф |  завод № 199, Комсомольськ-на-Амурі
| |
| Під прапором | СРСР Росія
| |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР Військово-морські сили Російської Федерації
| |
| Порт приписки | Вілючинськ, Бухта Крашеніннікова | |
| На честь | Братськ | |
| Закладений | 23 лютого 1988 | |
| Спуск на воду | 14 квітня 1989 | |
| Введений до складу флоту | 29 грудня 1989 | |
| Перейменований | З 13 квітня 1993 року — «Кит», з 10 вересня 1997 року — «Братськ» | |
| Виведений зі складу флоту | 2022 | |
| На службі | 1989–2022 | |
| Сучасний статус | перебуває в процесі утилізації | |
| Бойовий досвід | Холодна війна | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | багатоцільовий атомний підводний човен | |
| Розробник проєкту | СПМБМ «Малахіт» | |
| Класифікація НАТО | Akula-II | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 16,5 вузлів (30,5 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 27 вузлів (50 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 520 м | |
| Гранична глибина занурення | 600 м | |
| Автономність плавання | 100 діб | |
| Екіпаж | 73 особи | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 110,3 м | |
| Ширина корпусу найб. | 13,6 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 9,6 м | |
| Водотоннажність надводна | 8 140 т | |
| Силова установка | ||
|
Атомна: 1 × ядерний ректор ОК-650Б3 |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 190 МВт | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
4 × 650-мм торпедні апарати (12 торпед) і 4 × 533-мм ТА калібру (28 торпед) | |
| Ракетне озброєння | ракетний комплекс морського базування РК-55 «Гранат» | |
| ППО | ПЗРК «Стріла-3М» | |
Історія
ред.28 лютого 1990 року увійшов до складу 45-ї дивізії підводних човнів 2-ї флотилії підводних човнів Тихоокеанського флоту з базуванням у Вілючинську (бухта Крашенінникова). Протягом 1990 року на К-391 проходили розширені акустичні випробування, після яких на підводному човні було проведено різні роботи зі зниження рівня шумності підводного човна.
10 вересня-25 листопада 1991 року виконував завдання бойової служби, показавши рекордний час безперервного стеження за іноземними підводними човнами — 380 годин. 2 грудня 1993 року вперше в історії радянського ВМФ успішно виконав пуск двох крилатих ракет комплексу С-10 «Гранат» з одного району бойових дій з різних польотних завдань.
У серпні 1997 року проводив чотиригодинне стеження за американським підводним човном типу «Лос-Анджелес».
У жовтні 2003 року прибув на ВАТ «Північно-східний ремонтний центр» до Вілючинська для ремонту та модернізації.
26 вересня 2014 року К-391 «Братськ» та К-295 «Самара» були доставлені голландським судном-доком «Трансшельф»[ru] по Північному морському маршруту з Петропавловська-Камчатського до судноремонтного заводу «Звєздочка» до Сєверодвінська для продовження ремонтних робіт. Ремонт планувалося розпочати у 2020 році та завершити його до 2025 року. 2022 року ремонт було визнано недоцільним. Підводний човен підлягає списанню. За даними на початок 2022 року, підводний човен залишається на заводі.
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- Джерела
Посилання
ред.