К-1 — радянський великий дизель-електричний підводний човен серії XIV, типу «Крейсерська», що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 27 грудня 1937 року на верфі заводу № 194, у Ленінграді під будівельним номером 451. 28 квітня 1938 року спущений на воду. 16 грудня 1939 року корабель увійшов до строю, а 26 травня 1940 року включений до складу Балтійського флоту ВМФ СРСР[1]. Першим командиром став капітан 2 рангу Рейснер Лев Михайлович.

К-1
Схема підводного човна типу «Крейсерська»
Під прапором  Військово-морський флот СРСР
Порт приписки Полярний
Спуск на воду 28 квітня 1938 року
Введений до складу флоту 16 грудня 1939 року
На службі 1939-1943
Сучасний статус у вересні 1943 року зник безвісти в Баренцовому морі
Бойовий досвід Друга світова війна
Кампанія в Арктиці
Арктичні конвої
Проєкт
Тип ПЧ крейсерський дизель-електричний торпедний підводний човен
Розробник проєкту завод № 194 (імені Марті), Ленінград
Головний конструктор Рудницький М. О.
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 22,5 вузли (42 км/год)
Швидкість (підводна) 10 вузлів (18 км/год)
Робоча глибина занурення 80 м
Гранична глибина занурення 100 м
Автономність плавання 50 діб
Екіпаж 67 осіб (10 офіцерів і 57 матросів)
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 97,7 м
Ширина корпусу найб. 7,4 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,04 м
Водотоннажність надводна 1 490 т
Силова установка
дизель-електрична; 2 × дизельних двигуни 9ДКР
дизель-генератор 38К8
2 × електродвигуни ПГ11
Гвинти 2
Потужність 2 × 4200 к.с. (дизелі)
800 к.с. (дизель-генератор)
2 × 1200 к.с. (електродвигун)
Озброєння
Артилерія 2 × 102-мм корабельні гармати Б-24БЛ
Торпедно-
мінне озброєння
6 носових та 4 кормові ТА калібру 533-мм (24 торпеди)
20 мін
ППО 2 × 45-мм напівавтоматичні гармати 21-К

Історія служби ред.

Після введення до складу Червонопрапорного Балтійського флоту, влітку того ж року К-1 разом з однотипним К-2, есмінцем «Стремітельний» і декількома іншими кораблями, пройшов Біломорсько-Балтійським каналом до Баренцового моря, де 6 серпня увійшов до складу 1-го дивізіону бригади підводних човнів Північного флоту з базуванням у Полярному.

За часи німецько-радянської війни човен здійснив 16 бойових походів загальною тривалістю 196 діб, під час яких провів одну торпедну атаку двома торпедами й здійснив 10 мінних постановок, в яких виставила 146 мін. На виставлених мінах за перевіреними післявоєнним даними загинули 5 суден і 2 бойових кораблі.

5 вересня 1943 року ПЧ К-1 вийшов з Полярного в останній похід. Після 9 вересня на зв'язок він не виходив і в базу не повернувся. Жоден корабель або літак противника не претендує на знищення К-1. Ймовірно, підводний човен загинув на одній з плаваючих мін, що зірвалася з будь-якого загородження в акваторії Баренцевого моря або біля узбережжя Норвегії.

Судна, затоплені К-1 ред.

Судна, затоплені К-1[1]
Дата Судно (корабель) Належність Тоннаж Тип Прим.
8 листопада 1941 Flottbeck   Третій Рейх 1 930 GRT Вантажне судно Підрив на міні
26 грудня 1941 Kong Ring   Норвегія 1 994 GRT Вантажне судно Підрив на міні
8 квітня 1942 Kurzsee   Третій Рейх 734 GRT Вантажне судно Підрив на міні
23 травня 1942 Asuncion   Третій Рейх 2 454 GRT Вантажне судно Підрив на міні
12 вересня 1942 Robert Bornhofen   Третій Рейх 6 643 GRT Вантажне судно Підрив на міні
6 грудня 1942 V-6116/Ubier   Крігсмаріне 350 GRT Патрульний корабель Підрив на міні
6 грудня 1942 V-6117/Cherusker   Крігсмаріне 304 GRT Патрульний корабель Підрив на міні
Загалом: 14 409 GRT

Див. також ред.

Примітки ред.

Виноски
Джерела
  1. а б «К-1». sovboat.ru. Архів оригіналу за 27 червня 2020.(рос.)

Джерела ред.

Посилання ред.

Література ред.

  • А. В. Платонов. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7.(рос.)
  • М. Э. Морозов, К. Л. Кулагин. «Катюши» советского флота. Подводные лодки типа «К» XIV серии / Б. В. Соломонов. — Москва: Моделист-конструктор, 2007. — 32 с. — (Морская коллекция № 9 (99) / 2007). — 3500 экз.(рос.)
  • В. И. Дмитриев. ПЛ типа «К» (Крейсерская) серии XIV [Архівовано 27 лютого 2014 у Wayback Machine.] // В. П. Власов Подводные лодки. История развития: Сб. — Екатеринбург: Библиотека им. Белинского, 2003.(рос.)