Вікіпедія

Кісін Євген Ігорович

Євген Ігорович Кісін (нар. 10 жовтня 1971, Москва) — ізраїльський і британський піаніст-віртуоз російського походження, класичний музикант.

Кісін Євген Ігорович
Основна інформація
Дата народження 10 жовтня 1971(1971-10-10)[1][2][…] (52 роки)
Місце народження Москва, РРФСР, СРСР[1]
Роки активності 1981 — тепер. час
Громадянство Росія, Велика Британія, Ізраїль і СРСР
Професії класичний піаніст, композитор
Освіта Російська академія музики імені Гнесіних
Вчителі Anna Kantord
Інструменти фортепіано
Жанри класична музика
Лейбли Deutsche Grammophon
Нагороди
kissin.org
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Євген Кісін народився в Москві, в сім'ї інженера Ігоря Борисовича Отмана (1934—2012)[4] і викладачки гри на фортеп'яно Емілії Аронівни Кісін (нар. 1937). У шестирічному віці вступив до музичної школи імені Гнесіних. Перший і єдиний педагог — Анна Павлівна Кантор. Навчався разом з піаністом Володимиром Могилівським.

У віці 10 років вперше виступив з оркестром, виконавши 20-й концерт Вольфганга Амадея Моцарта. Рік по тому дав свій перший сольний концерт. 1984 року (в 12 років) виконав 1 і 2 концерти Фридерика Шопена для фортеп'яно з оркестром у Великому залі Московської консерваторії.

1985 року Євген Кісін вперше виїхав з концертами за кордон, 1987 дебютував у Західній Європі на Берлінському фестивалі. 1988 року виступив з Гербертом фон Караяном на Новорічному концерті Берлінського філармонічного оркестру, виконавши 1-й концерт П. Чайковського.

У вересні 1990 року відбувся дебют Кісіна в США, де він виконав 1 і 2 концерти Шопена з Нью-Йоркським філармонічним оркестром під керуванням Зубіна Мета. А через тиждень музикант виступив з сольним концертом в Карнеґі-холі. У лютому 1992 року Кісін брав участь в церемонії музичної нагороди американської Академії звукозапису Греммі в Нью-Йорку, що транслювалася телебаченням на авдиторію, що складалася з мільярда шестисот мільйонів глядачів. У серпні 1997 року дав сольний концерт на фестивалі «Proms» в лондонському Альберт-голі — перший фортеп'янний вечір за більш ніж 100-річну історію фестивалю.

Кісін веде інтенсивну концертну діяльність в Європі, Америці та Азії, збираючи незмінні аншлаги; виступав з провідними оркестрами світу під керуванням таких диригентів, як Клаудіо Аббадо, Володимир Ашкеназі, Даніель Баренбойм, Валерій Гергієв, Колін Девіс, Джеймс Лівайн, Лорін Маазель, Рікардо Муті, Сейдзі Одзава, Мстислав Ростропович, Євген Свєтланов, Юрій Темірканов, Георг Шолті і Маріс Янсонс; серед партнерів Кісіна по камерній музиці — Марта Аргеріх, Юрій Башмет, Наталія Гутман, Томас Квастгофф, Ґідон Кремер, Олександр Князєв, Джеймс Лівайн, Міша Майський, Ісаак Стерн й інші.

Євген Кісін також виступає з поетичними вечорами на їдиші і російською мовою[5][6][7][8]. Компакт-диск із записами творів сучасної поезії на їдиші у виконанні Є.Кісіна «На клавішах єврейської поезії» вийшов 2010 року[9]. З дитинства володіє сильною єврейською самосвідомістю і розміщує на своєму особистому сайті проізраїльські матеріали[10]. Публікує вірші і прозу на їдиші в нью-йоркській газеті «The Forward»[11]. У січні 2019 року за редакцією Бориса Сандлера вийшла його перша збірка віршів і оповідань на їдиші «А ідішер шейгец».

З 1991 року жив у Нью-Йорку, Лондоні і Парижі, в даний час живе в Празі. У 2002 році Євген Кісін отримав підданство Великобританії.

Концерти сезону 2013 року піаніст присвятив своєму батькові, який помер 31 травня 2012 року[12].

У грудні 2013 року Євген Кісін став громадянином Ізраїлю. Він отримав посвідчення особи і ізраїльський паспорт в ході урочистої церемонії, на якій були присутні глава Сохнута Натан Щаранський і міністр абсорбції Софа Ландвер.

Погляди ред.

Під час російського вторгнення в Україну, пубічно висловив підтримку українському народу.

Піаніст брав безпосередню участь у багатьох благодійних концертах в підтримку українців, зокрема «Концерт для України» в Карнегі-холл у Нью-Йорку[13] та Дюссельдорфі[14]. У одному з постів першої леді України Олени Зеленської в Фейсбуці Євгену через це висловилась подяка.

Премії і нагороди ред.

Є. Кісін ніколи не брав участі в конкурсах виконавців, проте є лауреатом численних премій, до числа головних можна віднести:

  • Премія Академії музики «Chigiana» «Кращий піаніст року» (Італія, 1991)
  • Премія журналу «Musical America» «інструменталісти року» (1994)
  • Почесна премія «Тріумф» (Росія, 1997)
  • Премія імені Шостаковича (Росія, 2003)
  • Премія імені Караяна (Німеччина, 2005)
  • Премія «Греммі» в категорії «Кращий класичне сольне виконання на музичному інструменті» за виконання творів Скрябіна, Метнера і Стравінського (США, 2006)
  • Премія імені Бенедетті Мікеланджелі (Італія, 2007)
  • Премія «Греммі» 2010 року в номінації «кращий сольний інструментальне виконання з оркестром» за запис другого і третього концертів для фортеп'яно Сергія Прокоф'єва[15].

У травні 2001 року Кісіну присвоєно звання почесного доктора музики Манхеттенський школи музики, в червні 2005 — почесного члена Королівської академії музики (Лондон), 2009 року — почесного доктора Гонконгського університету, 2010 року — почесного доктора Єврейського університету в Єрусалимі.

У вересні 2012 року, за зміцнення і розвиток вірмено-російських культурних зв'язків, а також за значний внесок у справу надання гуманітарної допомоги постраждалим від катастрофічного землетрусу, що стався в Вірменії 1988 року, Кісін був нагороджений орденом Пошани Республіки Вірменія (25.09.2012)[16].

Введений в Зал слави журналу Gramophone[17].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #122086775 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ Evgeny Kissin is the world’s most acclaimed classical pianist (The Economist). Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2021.
  5. ↑ The Kennedy Center and Pro Musica Hebraica Present: An Evening of Jewish Music and Poetry: Evgeny Kissin. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
  6. ↑ Home Cinema @ The Digital Fix — We Want The Light. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 17 серпня 2021.
  7. ↑ Magical music in the mountains — Telegraph. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 6 квітня 2022.
  8. ↑ Verbier Festival | La musique classique au cœur des Alpes suisses. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 17 серпня 2021.
  9. ↑ Evgeny Kissin plays forgotten composers and declaims poetry in stunning performance. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 17 серпня 2021.
  10. ↑ Interview of E. Kissin to Maxim Reider (01.07.2011). A servant of music (англ.). Jerusalem Post. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 7 січня 2011.
  11. ↑ Евгений Кисин в «פֿאָרװערטס». Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 17 серпня 2021.
  12. ↑ Пианист Евгений Кисин отменил гастроли из-за смерти отца. izvestia.ru. 1 червня 2012. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 1 лютого 2016.
  13. ↑ Карнеги-холл в Нью-Йорке организовал звездный концерт в поддержку Украины. www.ukrinform.ru (рос.). Архів оригіналу за 21 червня 2022. Процитовано 21 червня 2022.
  14. ↑ Музыка против языка преступной агрессии и бессовестной лжи. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 21 червня 2022. Процитовано 21 червня 2022.
  15. ↑ Nominees | GRAMMY.com. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 17 серпня 2021.
  16. ↑ Указ Президента РА. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
  17. ↑ Gramophone Hall of Fame (англ.). Gramophone. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 2 січня 2016.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кісін_Євген_Ігорович&oldid=41900923