Вікіпедія

Кінопересувка

Кінопересувка — портативна кіноустановка що використовується для демонстрування кінофільмів на відкритих майданчиках, у невеликих залах, аудиторіях тощо. Для мобільності встановлюється на спеціально обладнаних транспортних засобах. Термін «кінопересувка» (рос. кинопередвижка) вживався в СРСР.

Загальні відомості

ред.

Проста і компактна кіноапаратура могла легко перевозитись у різні місця. Завдяки цьому, до появи мережі кінотеатрів, сеанси кінопоказу в різноманітних не пристосованих місцях привертали увагу до нового явища — «сінематографа».[1]

В часи Першої світової війни кінопересувки використовувались у багатьох країнах як засіб державної пропаганди. Пересувні кіноустановки, які давали змогу оперативно влаштовувати покази новин («кіножурналів») у периферійних місцях країн, відігравали значну роль в інформуванні населення. У 1930-х роках кінопересувки активно використовувались як інструмент пропаганди в Німеччині.[2]

Особливо актуальними кінопересувки були в СРСР. Зважаючи на величезну територію країни, оперативне донесення інформації до віддалених районів було дуже важливим.

Окрім пропаганди, кінопересувки виконували просвітницьку та розважальну роль.[3] У тогочасній Україні ними опікувалось Управління кінофікації УРСР.

Для кожної кінопересувки існував репертуарний план демонстрування фільмів, що складався з кількох розділів: хроніко-документальні, навчальні, художні, дитячі фільми. Репертуар формував відділ кінопрокату району та узгоджував із парткомами колгоспів чи радгоспів, сільською радою.[4]

На кінець 1953 року в Україні у сільській місцевості діяло 2769 пересувних кінних кіноустановок та 860 автомобільних кінопересувок. Для обладнання кінопересувок кінотехнікою на одеському заводі «Кінап» виробляли компактні кіноустановки розраховані на демонстрування фільмів на 16-мм плівці. Найвідомішими були кіноустановки серії «Україна».[4]

До початку 1970-х років кінопересувки втратили актуальність, у більшості сіл з'явилась кіноапаратура в клубах, також стало доступнішим телебачення.

Технічне обладнання кінопересувки

ред.

Кінообладнання перевозили на спеціально переобладнаних вантажівках та мікроавтобусах. У багатьох випадках їх також оснащували автономним генератором на 220 В, 300—500 Вт. Кіномеханік був водночас і водієм кінопересувки.

Здебільшого кінопересувки комплектували 16-мм кіноустановками серії «Україна». Існували також кіноустановки для плівки 35-мм типу КН-11.

До комплекту кіноустановки «Україна» ПП-16-1 входили:

  • кінопроєктор;
  • підсилювач;
  • гучномовець (дві колонки);
  • автотрансформатор живлення;
  • переносний екран;
  • приладдя для перемотування та склеювання плівки.

Кінопересувки в мистецтві

ред.

Образ кінопересувки був настільки впізнаваним, що ставав частиною сюжету літератури та багатьох художніх фільмів:

  • Кінофільм «Королева бензоколонки» — в головну героїню закоханий кіномеханік на мікроавтобусі з кіноустановкою.
  • Кінофільм «Міміно» — на початку фільму головний герой привозить кіно в гірську місцевість вертольотом, демонструє кінофільм кіноустановкою «Україна».
  • «Наступного дня до бригади приїхала кінопересувка, увечері мали демонструвати новий фільм» (Любомир Дмитерко, Наречена, Повісті та новели, 1959, с. 111).

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Жорж Садуль. Всеобщая история кино / В. А. Рязанова. — М. : «Искусство», 1958. — Т. 1. — 611 с.
  2. ↑ Bernd Kleinhans: Ein Volk, ein Reich, ein Kino. PapyRossa Verlag, Köln 2003, ISBN 3-89438-262-7, Das Kino kommt aufs Land: Die Propaganda der Gaufilmstellen, S. 163—171.
  3. ↑ Світлові газети в колгоспах. Колгоспник України. 1948. № 2. С. 4
  4. ↑ а б Богдан Романюк. Роль кіно в соціально-культурному житті колгоспного селянства в перше післявоєнне десятиріччя (1944—1954 рр.). Історичні і політологічні дослідження, № 1 (64), 2019

Джерела та посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кінопересувка&oldid=35155685