Кіндраші́вка — село в Україні, в Куп'янському районі Харківської області. Населення становить 836 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кіндрашівська сільська рада.

село Кіндрашівка
Coat of arms of Kindrativka.png Kindrashivka h.png
Герб Кіндрашівки Прапор Кіндрашівки
Озеро в Кіндрашівці
Озеро в Кіндрашівці
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Куп'янський район
Рада/громада Кіндрашівська сільська рада
Код КОАТУУ 6323783001
Облікова картка Кіндрашівка 
Основні дані
Засноване 1789
Населення 836
Площа 1,11 км²
Густота населення 753,15 осіб/км²
Поштовий індекс 63720
Телефонний код +380 5742
Географічні дані
Географічні координати 49°46′00″ пн. ш. 37°34′52″ сх. д. / 49.76667° пн. ш. 37.58111° сх. д. / 49.76667; 37.58111Координати: 49°46′00″ пн. ш. 37°34′52″ сх. д. / 49.76667° пн. ш. 37.58111° сх. д. / 49.76667; 37.58111
Середня висота
над рівнем моря
133 м
Відстань до
обласного центру
117 км
Відстань до
районного центру
8,5 км
Найближча залізнична станція Сніжна
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради 63720, Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Кіндрашівка, вул. Садова, тел. 31-6-37
Веб-сторінка Кіндрашівська сільрада
Сільський голова в.о. Подобєд Лідія Миколаївна
Карта
Кіндрашівка. Карта розташування: Україна
Кіндрашівка
Кіндрашівка
Кіндрашівка. Карта розташування: Харківська область
Кіндрашівка
Кіндрашівка
Кіндрашівка. Карта розташування: Куп'янський район
Кіндрашівка
Кіндрашівка
Мапа

CMNS: Кіндрашівка на Вікісховищі

Географічне розташуванняРедагувати

Село Кіндрашівка розташоване за 3 км від річки Куп'янка і за 4-км від річки Оскіл. Селом протікає пересихаючий струмок із загатами. На відстані 1 км розташовані села Мала Шапківка, Тищенківка і Радьківка.Поруч проходить автомобільна дорога Р79. За 2 км розташований залізничний пункт Сніжна.

ІсторіяРедагувати

Вважають, що роком заснування села є 1860 рік, але документів не знайдено. Засновником хутора був якийсь Кіндрат Григоров. Через недовгий час неподалік виник ще один хутірець, першим поселенцем якого був теж Григоров. Тож хутори назвали: Григорів перший і Григорів другий[1].

Обидва вони швидко розросталися і незабаром злилися. Об'єднане поселення за іменем Кіндрата Григорова назвали Кіндрашівкою. Навколо стали виростати інші поселення.

Жителі займалися землеробством. Та оскільки землі для всіх не вистачало, то багато хто займався промислами. Благо повітовий центр Куп'янськ знаходився неподалік, тож справа для вправних рук знаходилась.

Примітністю місцевості були великі зарості калини, що послужило приводом для назви одного з хуторів — Калинове. На узліссях розкиданих тут невеликих гаїв росло багато терну.

Хутір біля криниць або село Кіндрашівка, яке розташоване недалеко від міста Куп'янськ не має точної документальної дати створення, але від старожилів села відомо, що приблизно в 1750 році біля криниць був постоялий двір та корчма де зупинялися подорожуючі та поштові карети. Там і оселився біглий козак Кіндрат Григоров (нині це тваринницька ферма № 1). Поряд почали будувати хати й інші жителі, відомі деякі прізвища це Ляшенко Іван Костянтинович, Комаристий Свирид Валентинович, Решетняк Карпо Васильович. Кількість дворів та жителів у хуторі збільшувалась повільно. На початку ХIX століття нараховувалось 13 дворів та 97 жителів. Завдяки першому поселенцю Кіндрату назву хутора змінили на Кіндратівку, а потім, очевидно при перепису хтось допустив граматичну помилку і назва села змінилася на Кіндрашівку.

Всі жителі села займалися хліборобством, маючи при цьому невеликі наділи землі. Селяни жили бідно, медичне обслуговування здійснювалось 1-2 рази на місяць Куп'янською повітовою земською лікарнею. Все населення було неписьменним, а в 1899 році було відкрите трикласне народне училище завдяки спонсорським коштам поміщика Григорова та Куп'янської повітової ради. Уроки проводила вчителька з помічницею. А в 1911 році при училищі була відкрита бібліотека, яка налічувала 1095 книжок.

Мінялися часи і змінювалось життя селян так в 1920, після революційних подій, в Кіндрашівці був створений комітет незаможних селян (КНС), а вже у 1921 році Кіндрашівка стає центральною сільською радою О. Д. Книш став першим головою.

Вже наприкінці 1930 до Кіндрашівки приєдналися села Тищенківка, Радьківка, Ново-Шевченкове, Мала Шапківка та Рочняківка і була створена артіль «8 Березня».

Дуже важким було життя селян в 1932-33 роках, малі врожаї та великі плани по здачі хліба призвела до голоду не тільки в селі Кіндрашівка, а й в усій Україні.

Після тяжких років вже починаючи з 1938 року починається нове трудове життя селян, артіль 8 Березня очолив Ярошенко Степан Климентійович відповідальний та грамотний керівник сільськогосподарського виробництва. І вже через два роки, у 1940 році, доходи артілі становили півмільйона карбованців. Покращилося і життя селян, збільшилися їх заробітки — 2 кг зерном і 4 крб грошима — середня оплата робітника та стрімко збільшувалося населення на селі.

Друга Світова війна перервала мирну працю жителів, багато чоловіків пішли на фронт (біля 300 чоловік) всі труднощі сільського виробництва лягли на плечі жінок та дітей. А 24 червня 1942 року Кіндрашівка була окупована німецькими загарбниками. Фашисти знущалися з населення, катували активістів, які допомагали партизанам. І вже в лютому 1943 року Радянська армія визволила село від окупантів. Всього загинуло на Другій Світовій війні 86 жителів села, їм встановлений обеліск, а загиблим воїнам, які відбивали село встановлений пам'ятник в парку серед села.

В тяжкі після воєнні часи кіндрашани не сиділи склавши руки, а працювали не покладаючи їх. Після війни в рідне село повернувся Ярошенко С. К. і очолив вже колгосп «8 Березня».

З 1950 року почало розвиватися село, зросла матеріальна база колгоспу, почали будувати будинки для селян.

Почало розвиватися культурне життя села, в 1954 році закінчилося будівництво сільського клубу в якому розміщувалася і бібліотека (на той час в ній налічувалося 6778 екземплярів книг).

В 1957 році вийшов перший номер багатотиражної колгоспної газети «Зоря комунізму».

А в 1960 році Кіндрашівська школа була реорганізована у семирічну, директором школи був Соляник Олексій Григорович — відмінник народної освіти. Вчителі зустрічалися з селянами читали їм лекції та виступали на зборах.

Завдяки новим програмам для міст і сіл Харківської області почалася розбудова села, почали з'являтися нові вулиці з цегляними будинками в які переселялися колгоспники з невеликих хуторів з Калиново, Рочняківки, Опариного.

Найбільша розбудова села припала на 70-80-ті роки. Колгосп «8 Березня» став колгоспом-мільйонером, з 1974 року головою колгоспу було призначено Сафонова Анатолія Романовича. В селі з'явився стадіон, баня-сауна, великий торговельний комплекс, нова будівля контори, двоповерхові шістнадцятиквартирні будинки та гуртожиток для приїжджих робітників.[2][3]

ЕкономікаРедагувати

  • ЗАТ, Агрофірма «8 Березня».
  • Куп'янська сортодослідна станція Харківського державного центру експертизи сортів рослин.

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

  • Кіндрашівський ліцей
  • ФАП села Кіндрашівка
  • ФАП села Московка
  • Сільський клуб села Кіндрашівка
  • Сільський клуб села Московка
  • Кіндрашівська бібліотечна філія
  • Московська бібліотечна філія[4]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати