Відкрити головне меню

Футбольний клуб «Кілікія» (вірм. Ֆուտբոլային Ակումբ „Կիլիկիա“ Երևան) — вірменський футбольний клуб заснований в 1992 році в місті Єреван. В кінці січня 2011 року керівництво клубу прийняло рішення про зняття з чемпіонату і розформування клубу[1]. Власником клубу був президент спортивного комплексу «Раздан» — Ашот Агабабян.

«Кілікія» (Гюмрі)
Повна назва Футбольний клуб
«Кілікія» Єреван
Засновано 1992
Розформовано 2011
Населений пункт Єреван, Вірменія Вірменія
Стадіон «Раздан»
Вміщує 55 000
Ліга Прем'єр-ліга
2010 7
Домашня
Виїзна
Запасна

Зміст

Колишні назвиРедагувати

  • 19921995: ВЗСС Єреван
  • 19951999: «Пюнік» Єреван
  • з 1999 — «Кілікія» Єреван

ІсторіяРедагувати

Золоті часи (1992—1998)Редагувати

 
Саркіс Овсепян двічі ставав футболістом року у Вірменії у складі АОСС

«Кілікія» була заснована в Єревані в 1992 році перед початком першого незалежного чемпіонату країни. До того часу вона мала назву ВЗСС, що значить — Вірменський Загальний Спортивний Союз (у вірменському скорочення ХМНМ — «Оменетмен»). «Кілікія» була партійно. одиницею, засновниками клубу була партія Дашнакцутюн. Клуб з самого початку показав себе, причому команда складалася з 17-18 гравців. У першому сезоні під керівництвом Хорена Оганесяна, команда разом з клубом «Ширак» розділила золоті медалі першості. За підсумками чемпіонату у клубів була однакова кількість очок. Призначений на 11 листопада в Армавірі додатковий матч за 1-ше місце не відбувся через відмову «Ширака». Враховуючи недопрацьованість Регламенту чемпіонату обидві команди були оголошені чемпіонами країни.[2][3] У тому ж році команда вийшла у фінал Кубка країни. За 11 хвилин до закінчення зустрічі на табло горіли нулі. На 79-й Ара Нігоян, і на 87-й Ашот Аветісян, гравці «Бананца», принесли своєму клубу перший в історії Кубок Незалежності. За підсумками чемпіонату найкращим гравцем був визнаний Саркіс Овсепян.[4][5]

У чемпіонаті 1993 року, команді не вистачило 3 очок для того, щоб стати бронзовими медалістами. У впертій боротьбі вона пропустила вперед себе «Арарат», «Ширак» та «Бананц». У суперечці бомбардирів найкращим, поряд з Андраніком Овсепяном («Бананц»), став Гегам Оганесян, який забив 26 м'ячів.[6][7] В Кубку команда вибула на стадії півфіналу. Перегородив шлях «Арарат», який за рахунок двох голів на виїзді, пройшов далі і став володарем трофею.[8][9] На думку Оганесяна сталася «закулісна гра», суть якої полягала в тому, що в честь 20-річчя араратовского «Золотого дубля» зробленого в 1973 році в СРСР, цей дубль повинен був повторитися і на вірменському рівні[10]. В підсумку «Арарат» знову переміг і в чемпіонаті, і в кубку.

У сезоні 1994 року ВЗСС за рахунок кращої різниці забитих і пропущених голів став віце-чемпіоном. Гравцями команди було забито 113 м'ячів у 28 матчах. Цей показник є рекордним як для команди, так і для чемпіонатів Вірменії, який не побитий досі. Кращим голеадором чемпіонату став Арсен Аветисян (39 м'ячів), який став найкращим гравцем Вірменії 1994 року.[11][12] У Кубку команда в черговий раз дійшовши до півфіналу була вибита з турніру. На цей раз кривдником виявився «Ширак».[13][14]

Чемпіонат 1995 року був неофіційним і звання чемпіона не грав, бо був перехідним турніром. Федерацією футболу Вірменії вирішено було перейти від системи розіграшу «весна-осінь» на систему «осінь-весна». 12 команди були розбиті на 2 підгрупи. ВЗСС виявився у другий, де зіграв 10 матчів і набравши 19 очок зайняв 2-е місце, відстаючи від 1-го місця на одне очко. Найкращим бомбардиром в черговий раз став Арсен Аветисян з 12-ма голами. Друге місце у Гегама Огнесяна (8 м'ячів).[15][16] В іграх за Кубок Вірменії, команда не могла добитися результату. Другий рік поспіль вона вилітала від голів «Ширака». Але якщо в минулому сезоні вона зупинилася у півфіналі, то в цьому вона зупинилася на стадії 1/8 фіналу. Найкращим гравцем Вірменії став Саркіс Овсепян.[17][18]

Новий сезон в новій системі розіграшу команда почала з новою назвою — «Пюнік», що у вірменському перекладі означає міфічна птиця Фенікс. У цьому ж сезоні командою був завойований титул чемпіонів країни. Головні суперники були биті в очних матчах. Команда не програла жодного матчу і з 9-ти очковим відривом стала чемпіоном країни. Це був другий титул єреванської команди.[19][20] В іграх за Кубок, гравці «Пюніка» дійшли до фіналу, де суперником став абовянський «Котайк». До 59-й хвилині «Пюнік» вів з рахунком 3:0, але протягом двох хвилин це перевага була скорочена до мінімуму. На 84-й і 85-й було забито 2 м'ячі. Однак у час, що залишився команда втримала переможний рахунок і вперше у своїй історії виборола престижний трофей. Таким чином команда оформила перший «золотий дубль» в історії клубу.[21][22]

Черговий і останній, «золотий» чемпіонат для команди відбувся в сезоні 1996/97. Вигравши 19 ігор в 22-х турах і програвши лише одного разу (технічна поразка у грі проти «Вана», команда набрала 59 очок. У віце-чемпіонів, а це звання дісталося «Арарату», було лише 52 очки. Найкращим бомбардиром з 24 м'ячами став Арсен Аветисян.[23][24] Але чергового золотого дубля зробити не вдалося. У Кубку команда з мінімальним рахунком програла у фінальному матчі «Арарату» — 0:1.[25]

По закінченні сезону 1996/97 керівництвом ФФА було прийнято рішення повернутися до системи «весна-осінь». Тому новий чемпіонат 1997 року було розпочато в серпні і закінчено в листопаді. Команда набрала стільки ж очок як і у третього міся, проте в призери себе не вписала. Бронзові медалі дісталися «Еребуні»-АСС, за рахунок особистих зустрічей між собою. У суперечці бомбардирів кращим з гравців «Пюніка» був Вараздат Аветисян, але він з 10-ма м'ячами посів лише 4-те місце.[26][27] У цьому ж році був створений новий турнір — Суперкубок Вірменії. Оскільки чемпіоном минулого сезону і володарем Кубка був «Пюнік», то суперником у матчі за Суперкубок став віце-чемпіон — «Ширак», який святкував перемогу у матчі.

Наступний сезон був розіграний в два етапи. У першому грали 9 клубів. Кращі 6 команд у другому етапі розіграли між собою чемпіонство. «Пюнік» у першому етапі, завдяки тому, що «Двін» зіграв у нічию і втратив два потрібних очки, вийшов у другий етап. У другому етапі команда з 10 ігор — 9 програла. Як підсумок — 6-е місце.[28][29] У розіграші Кубка на півфінальній стадії пропустила «Єреван». У цьому сезоні, як чемпіон минулого сезону клуб брав участь у розіграші Суперкубка Вірменії. Суперник, яким був «Арарат», був переможений був з рахунком 2:0. Це останній серйозний трофей, який завоювала команда.[30][31]

Чорна смуга (1999—2001)Редагувати

У 1999 році клуб у черговий і останній раз змінив назву, цього разу на «Кілікію», на честь середньовічної вірменської держави. В чемпіонаті команда провалили початок, з 10-ти матчів у 8 вона програла. В подальшому результати трохи покращились і команда зайняла підсумкове 7-е місце.[32][33] У Кубку за сумою двох матчів у чвертьфіналі команда програла «Єревану», за рахунок гола на виїзді. Найращим бомбардиром «Кілікії» став Арман Карамян, що зайняв у списку бомбардирів 2-е місце з 20-ма голами. Йому не вистачило всього одного гола до результату Ширака Сарікяна (21 гол).[34][35]

Команді з року в рік складно було конкурувати з більш потужними клубами. 2000 рік не став винятком. Цей чемпіонат став більшою мірою повторенням попереднього чемпіонату, коли команда програвала сильним, зводила в нічию з рівними і брала очки у аутсайдерів. У підсумковій таблиці першості клуб зайняв 6-е місце. Черговими атакуючими даними блиснув Арман Карамян. Зі своїми 15-ма м'ячами він розділив 3-ю сходинку з Артуром Петросяном («Ширак») і Самвелом Ніколяном («Міка»).[36][37] В Кубку Вірменії пройшовши «Лорі» і у важкому матчі «Ширак», «Кілікія» у першому півфінальному матчі програла на виїзді «Звартноцу-ААЛ» — 0:1. А у другому за рахунку 0:0, на 51-й хвилині відмовилася продовжувати матч. У результаті їй було зараховано технічну поразку 0:3.[38][39]

У чемпіонаті 2001 року, зігравши в першому турі проти «Пюніка» (2:3), клуб знявся з розіграшу в знак протесту. Результат матчу проти «Пюніка» був анульований.[40][41] Але перед цим, команда встигла провести кілька матчів в Кубку. В черговий раз суперниками стали «Лорі» (4:0 і 0:0) і «Ширак». У першому матчі проти гюмрийцев був укладений мир (1:1), а другий матч не відбувся через відмову «Кілікії».[42][43]

Відродження (2002—2003)Редагувати

Нове життя команди почалося 2002 року, коли вона знову заявилась до першості з футболу. Однак дотримуючись регламенту, клуб розпочав з нижчого дивііону, яким у першості Вірменії є Перша ліга. «Кілікія» була однією з фаворитів чемпіонату. За весь турнір був зафіксований тільки один програш, однак пристойну кількість нічиїх віддали команду від виходу в Прем'єр-лігу. У підсумку клуб задовольнявся лише малими бронзовими медалями, які не давали можливості підвищення. Вихід у Прем'єр-лігу було відкладено як мінімум на наступний сезон.[44][45] У розіграші Кубка участі не брала, оскільки клуб не встиг подати заявку на участь.

Чемпіонство у лізі було досягнуто сезоном потому. Один суперник з минулого сезону був підвищений в ієрархії, другий був розформований. Таким чином суперники, які залишалися, були помітно слабкіше «Кілікії». Що, власне, й вилилось у підсумкові результати. Відрив від другого міся склав 10 очок, а найбільша переможна серія склала 12 матчів. Найкращим бомбардиром Першої ліги став Ншан Ерзрумян, що забив 31 м'яч.[46][47] У Кубкових поєдинках команда в 1/8 фіналу зустрічалася з «Араксом» з Арарату. За сумою двох зустрічей (3:2) «Кілікія» вийшла до 1/4 фіналу, де її чекав «Ширак», що рахунок єдиного гола у двох матчах пройшов далі.[48][49]

Статус середняка (2004—2010)Редагувати

Сезон 2004, як і всі попередні, почався з Кубка Вірменії. «Кілікія», як учасник Прем'єр-ліги, почала розіграш кубка зі стадії 1/8 фіналу. Суперником на цій стадії було ереванське «Динамо». У першому матчі гравці «Кілікії» розгромили суперника. Вже на 37-й хвилині першого тайму рахунок був 8:0 на користь «червоних». Матч закінчився з рахунком 10:0, хет-триками відзначилися брати Ншан і Сергій Ерзрумяни і Сурен Атоян. У другому матчі, який повинен був відбутися через 4 дня, «Динамо» відмовилося брати участь. Таким чином, команді було зараховано технічну поразку 0:3. Ще через 4 дні після цієї події, відбулися матчі 1/4 фіналу. Суперником був чинний чемпіон країни «Пюнік». Якщо перший матч «Кілікія» билася до останнього, то у другому матчі команду було не впізнати — 0:7 по закінченні 90 хвилин. Відразу після цієї гри пішов у відставку її наставник, відомий у минулому гравець єреванського «Арарату» і київського «Динамо» Альберт Саркісян. Обов'язки головного тренера тимчасово були покладені на другого тренера Самвела Хачатуряна. В чемпіонаті у 1-му турі «Міка» здобула мінімальну перемогу 0:1. Незважаючи на рахунок, гості-дебютанти вищого дивізіону виглядали краще і двічі влучили в поперечину. Першу перемогу довелося чекати недовго, вже у другому турі був переможений «Котайк» (1:0). Далі пішли поразки від «Бананца» і «Лернагорц-Арарату». У матчі з «Лернагорц-Араратом» кілікійці створили мінімум чотири відмінних гольових моменти, але м'яч вперто не йшов у ворота суперника. А от футболісти «Л-А» витиснули максимум зі своїх можливостей, двічі засмутивши голкіпера «Кілікії». У 5-му турі «Кілікія» створила сенсацію, обігравши «Ширак» на його полі з рахунком 4:3. Хет-триком відзначився Ншан Ерзрумян. Після поразки на своєму полі від «Динамо-Зеніту», причому після першого тайму на табло горіли цифри 0:3, спонсори команди відмовилися від послуг Хачатуряна. Був звільнений і другий тренер Ара Нигоян. З посади президента клубу був знятий також Севак Манукян. Треба зазначити, що після програшу від «Лернагорц-Арарату» з рахунком 0-2, переніс інфаркт директор клубу Алексан Саркісян. Новим президентом і головним тренером призначений Сергій Агабабян, який є племінником спонсора клубу Ашота Агабабяна. Причому 22-річний Сергій Агабабян ще в минулому році грав у складі «Кілікії». У матчі проти «Пюніка» мотивувати гравців не довелося — 1:1. У 10-му турі команда розгромила «Бананц» — 4:0. Однак далі були незрозумілі матчі. Апофезом стали матчі проти «Пюніка» (2:7) і «Міки» (1:5). Середину чемпіонату «Кілікія» провалила. Клуб в таблиці йшов на останній сходинці. В результаті з поста головного тренера пішов колишній гравець «Арарату» Самвел Касабоглян. Замість нього призначений колишній тренер збірної Вірменії Самвел Дарбінян. Він став шостим за рахунком тренером, який в цьому сезоні очолив «Кілікію». У наступному ж матчі «Кілікія» здобула очко в матчі проти «Міки». А в наступному турі добула першу за тривалий час перемогу над «Шираком» (2:1), що підняв «Кілікію» на 7-е місце в таблиці. «Кілікія» закінчувала сезон відкладеним матчем проти новоспеченого чемпіона — «Пюніка». У першому таймі гравці «Пюніка» володіли перевагою, однак не реалізували створені моменти. Один тільки Едгар Манучарян міг відзначитися двічі. А потім футбольне щастя посміхнулося гостям. Через 13 хвилин після перерви досвідчений захисник господарів Саркіс Овсепян забарився з м'ячем у власній штрафній, чим скористався Сергій Ерзрумян який завдав чіткий удар в дальній від воротаря кут. У час, що залишився «Пюнік» з усіх сил намагався відігратися, проте оборона «Кілікії» стримала натиск. В результаті «Пюнік» зазнав першої поразки за півтора року, тоді як «Кілікія» завершила сезон на мажорній ноті. У підсумку команда перемістилася на 6-ту сходинку. Найращим бомбардиром клубу став Ншан Ерзрумян, забивши 18 м'ячів (5 з пенальті) і посів у списку 3-е місце.

Чергове відродження клубу пов'язували з приходом до клубу Едуарда Маркарова. Але і він не зміг змінити гнітючі результати, які показувала команда останні сезони у Прем'єр-лізі.

За 4 тури до закінчення чемпіонату, Дарбинян подав у відставку. Причину відходу фахівець не озвучив, але сказав, що є варіанти роботи за кордоном[50]. Замість покинувшого клуб досвідченого фахівця був запрошений Бабкен Мелікян.

Розформування (2011)Редагувати

У новому році команда з Мелікяном початку підготовку до нового сезону. Були проведені кілька тренувань. Керівництву клубу потрібно було підтвердити участь «Кілікії» в першості країни 2011 року та внести відповідні внески до 16 січня. Але ніяких підтверджень і оплат не відбулось в зазначений строк.[51] 26 січня керівництво клубу направило офіційний лист у Федерацію футболу Вірменії, повідомивши, що команда розформовується і не зможе взяти участь в чемпіонаті Вірменії 2011 року через фінансові проблеми[52]. 31 січня ФФВ офіційно прийняла рішення виключити «Кілікію» з усіх футбольних турнірів під егідою ФФВ. Таким чином клуб припинив своє існування.

Статистика виступівРедагувати

Чемпіонат і Кубок ВірменіїРедагувати

ЄврокубкиРедагувати

Сезон Турнір Раунд Суперник 1 матч 2 матч
1996/97 Кубок УЄФА PR   ГІК Гельсінкі 3 — 1 2 — 5
1997/98 Ліга чемпіонів УЄФА 1Q   МТК Будапешт 0 — 2 3 — 4
2006 Кубок Інтертото 1R   «Динамо» Тбілісі 1 — 5 0 — 3
  • Домашні ігри виділені жирним шрифтом
Турнір Ігри Перемоги Нічиї Поразки Голів забито Голів пропущено
Ліга чемпіонів УЄФА 2 0 0 2 3 6
Кубок УЄФА 2 1 0 1 5 6
Кубок Інтертото 2 0 0 2 1 8
Разом 6 1 0 5 9 20

Найбільші перемоги і поразкиРедагувати

Найбільші перемоги:

В чемпіонаті Вірменії:

  • Кілікія — «Динамо» Єгвард — 16:0 (2002 рік) в першій лізі
  • ВЗСС — «Кілікія» Єреван — 12:1 (1992 рік)

У кубку Вірменії:

  • «Пюнік» — «Армавір» — 11:1 (1995/96 рік)

В європейських кубках:

Найбільші поразки:

В чемпіонаті Вірменії:

У кубку Вірменії:

В європейських кубках:

ДосягненняРедагувати

Національні чемпіонатиРедагувати

  Чемпіон Вірменії (3)
1992, 1995/96, 1996/97
  Срібний призер Чемпіонату Вірменії (2)
1994
  Володар Кубка Вірменії (1)
1995/96
  Фіналіст Кубка Вірменії (3)
1992, 1996/97, 2005
  Володар Суперкубка Вірменії (1)
1997
  Фіналіст Суперкубка Вірменії (1)
1996

Командні призиРедагувати

Досягнення гравцівРедагувати

Рекордсмени клубуРедагувати

  • Найбільшу кількість ігор в офіційних матчах провів Вараздат Аветисян.
  • Найкращий бомбардир в історії клубу — Арсен Аветисян.

Головні тренери клубуРедагувати

Головний тренер С Період
  Хорен Оганесян 1992-1993
  Геворг Папян
1993
  Левон Яблукян 1993-1995
  Хорен Оганесян 1995-1998
  Давид Казарян
1998
  Самвел Петросян 1998-1999
  Микола Казарян
1999
  Самвел Дарбінян 1999-2000
  Артюша Мовсесян 2000-2002
  Альберт Саркісян 2003-2004
  Самвел Хачатрян в.о.
2004
  Сергій Агабабян
2004
  Самвел Касабоглян
2004
  Самвел Дарбинян 2004-2006
  Ашот Барсегян 2006-2007
  Ерванд Крбашян 2007-2008
  Едуард Маркаров
2008
  Абраам Хашманян 2008-2010
  Самвел Дарбінян
2010
    Бабкен Мелікян 2010-2011

Президенти клубуРедагувати

Президент Період
  Гагік Сафарян 1995 — 1996
  Рубен Айрапетян 1996 — 1999
  Ашот Агабабян 2000 — ?
  Севак Манукян
?-2004
  Сергій Агабабян 2004 — 2008
  Ашот Агабабян 2008 — 2011

ПриміткиРедагувати

  1. Официально: «Киликия» снята с соревнований Архівовано 2012-03-20 у Wayback Machine. (англ.)
  2. Армения. Сезон — 1992. Высшая лига Архівовано 30 листопад 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  3. Armenia 1992 Final Stage Championship Group (англ.)
  4. Армения. Сезон — 1992. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Armenia Cup 1992 (англ.)
  6. Армения. Сезон — 1993. Высшая лига Архівовано 1 грудень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  7. Armenia 1993 Final Table (англ.)
  8. Армения. Сезон — 1993. Кубок Архівовано 13 лютий 2011 у Wayback Machine. (рос.)
  9. Armenia Cup 1992/93 (англ.)
  10. Почему вы решили уехать в Ливан? (рос.)
  11. Армения. Сезон — 1994. Высшая лига Архівовано 30 листопад 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  12. Armenia 1994 Final Table (англ.)
  13. Армения. Сезон — 1994. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  14. Armenia Cup 1994 (англ.)
  15. Армения. Сезон — 1995. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  16. Armenia 1995 Transitional Spring Season Group 2 (англ.)
  17. Армения. Сезон — 1995. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  18. Cup 1994/95 (англ.)
  19. Армения. Сезон — 1995/96. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  20. Armenia 1995/96 Final Table (англ.)
  21. Армения. Сезон — 1995/96. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  22. Armenia Cup 1995/96 (англ.)
  23. Армения. Сезон — 1996/97. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  24. Armenia 1996/97 Final Table (англ.)
  25. Армения. Сезон — 1996/97. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  26. Армения. Сезон — 1997. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  27. Armenia 1997 Transitional Fall Championship (англ.)
  28. Армения. Сезон — 1998. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  29. Armenia 1998 Final Table (англ.)
  30. Армения. Сезон — 1998. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  31. Armenia Cup 1997/98 (англ.)
  32. Армения. Сезон — 1999. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  33. Armenia 1999 Premier League (англ.)
  34. Армения. Сезон — 1999. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  35. Armenia Cup 1998/99 (англ.)
  36. Армения. Сезон — 2000. Высшая лига Архівовано 29 листопад 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  37. Armenia 2000 Final Table (англ.)
  38. Армения. Сезон — 2000. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  39. Armenia Cup 2000 (Independence Cup) (англ.)
  40. Армения. Сезон — 2001. Высшая лига Архівовано 28 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  41. Armenia 2001 Premier League (англ.)
  42. Армения. Сезон — 2001. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  43. Armenia Cup 2001 (англ.)
  44. Армения. Сезон — 2002. Первая лига Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  45. Armenia 2002 Second Level (англ.)
  46. Армения. Сезон — 2003. XII Чемпионат страны. Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  47. Armenia 2003 Premier League Final Table (англ.)
  48. Армения. Сезон — 2003. Кубок Архівовано 29 серпень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  49. Armenia Cup 2003 (англ.)
  50. Самвел Дарбинян покинул пост главного тренера Киликии Архівовано 27 жовтень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  51. Осталась одна «Киликия» Архівовано 26 січень 2011 у Wayback Machine. (рос.)
  52. Тренер «Киликии» пока надеется… Архівовано 2011-01-31 у Wayback Machine. (рос.)
  53. 16-я церемония вручения наград завершила сезон в Армении (рос.)

ПосиланняРедагувати