Кушкова-Шевченко Лідія Степанівна

Лі́дія Степа́нівна Кушкова-Шевченко (псевдонім — Лідія Кушкова) (14 червня 1939 — 2 жовтня 2020) — українська актриса та режисер, 1979 — народна артистка України, педагог; нагороджена орденами «Знак пошани» (1971), «Княгині Ольги» III ступеня (2009), «Святої великомучениці Варвари» II ступеня (2014). Лауреат мистецької премії ім. М. Заньковецької (2005). Лауреат міської іменної премії ім. З. Хрукалової (2014). Депутат п'яти скликань Дніпропетровської обласної ради у 1970х рр.

Кушкова-Шевченко Лідія Степанівна
Кушкова-Шевченко Лідія Степанівна.jpg
Народилася 14 червня 1939(1939-06-14)
Чита, РРФСР, СРСР
Померла 2 жовтня 2020(2020-10-02) (81 рік)
Національність українка
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність актриса та режисер
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Нагороди та премії
Народний артист України Орден «Знак Пошани»
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народилася у родині військовослужбовця. Майже все дитинство і юність пройшли на батьківщині батьків — у с. Макіївка Смілянського району Черкаської області. 1962 року закінчила Київський інститут театрального мистецтва, курс М. Крушельницького.

У 1962—1990 рр. — актриса Дніпропетровського академічного музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. В 1990—1993 роках — головний режисер та актриса Дніпропетровського телерадіомовного об'єднання театру-студії «Воля» — створила разом з Валерієм Ковтуненком, в 1993—1997 — головний режисер Дніпропетровського ТЮГу, з 1998 — актриса та режисер-постановник Дніпропетровського академічного музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. Лідія Кушкова-Шевченко — артистка широкого діапазону. ЇЇ індивідуальність вирізняється яскравою емоційністю, органікою, мистецтвом перевтілення, глибоким знанням українського побуту і мови. Драматичні і комедійні образи, створені актрисою, сповнені магічною привабливістю, динамічним розвитком, безпосередністю, соковитим гумором.

1987 року випустила курс акторів у Дніпропетровському театральному училищі. Викладала сценічну мову майбутнім акторам 1991 року випуску. Багато із них стали прекрасними митцями, отримали почесні звання.

Лідія Кушкова,  знана в Україні і за її межами, 60 років самовіддано працювала на сцені українського театру, талановито створюючи магічні жіночі образи, наділені глибоким ліризмом і психологізмом. Була справжнім патріотом своєї держави. Ії постановки були сповнені любов'ю до рідної мови, культури, національних традицій. Критики  високо цінили її роботи у періодичних виданнях «Український театр», «Советская культура», «Культура і життя» та, звичайно, у ЗМІ Дніпропетровської області. Протягом десятиліть була частим гостем телепередач на Дніпропетровському обласному телебаченні, знятих видатними людьми — В.Десятериком, Ф.Сухонісом, В.Амутних та ін.

У 2015 році  вистави Кушкової були представлені у Чехії та Польщі, а у 2019 році їх захоплено сприйняли і канадські глядачі.

Разом із другим чоловіком нар. арт. України Ковтуненком В. І. створила театр-студію «Воля» (1989), що відкрився виставою «Маруся Чурай» . Це була перша в Україні інсценізація чудового твору талановитої поетеси Ліни Костенко .  У 1991 запрошена на посаду головного режисера творчого об'єднання «Воля» на Дніпропетровській державній телерадіокомпанії. Більше десяти телефільмів і телепередач (автор сценарію, режисер і актриса) були показані на 1-му каналі українського телебачення і отримали позитивну оцінку глядачів і критиків. Серед них: «Одержима», «Йогана жінка Хусова», «На полі крові» Л.Українки;  «Що записано в книгу життя» М.Коцюбинського, «Фермерські пригоди» (за п'єсою М.Фора «Біс вселився»). Телепередачі: «Червона калина, чого в лузі гнешся…» (Про життя і творчість І.Франка), «Я маю в серці те, що не вмирає…» (За творами Лесі Українки), "Мова персонажів у комедії Г.Квітки-Основ'яненка «Шельменко-денщик», «Поета душа невмируща» (за творами Т.Шевченка), «Свіча»(за творами В.Симоненка) та ін..

З 1993 по 1997 служила головним режисером Дніпропетровському театру юного глядача, в якому здійснила постановку семи вистав українською мовою.

Із 1998  до 2020-го — режисер і артистка  Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка. На сцені театру ім. Т.Шевченка багато років йдуть вистави, поставлені Лідією Кушковою: «Наталка-Полтавка» І.Котляревського, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Лісова пісня» Л. Українки, «Тітонька Чарлі» Б.Томаса, «Сільва» І.Кальмана, «Бал» Л.Кушкової, багато з яких були показані також на сценах театрів багатьох міст України, в тому числі Києва і Харкова, Одеси. Схвальні рецензії на вистави «Назар Стодоля», «Лісова пісня» виходили на сторінках столичної преси  та інших міст України.

Лідія Степанівна — прекрасний читець   літературних творів. У сімдесятих роках за участь у конкурсах, присвячених Тарасу Шевченку (м. Дніпропетровськ) та Івану Франку (м. Львів), була нагороджена  творчими відрядженнями до міст Москви та Ленінграда (Петербурга). У 1981 році отримала диплом другого ступеня на конкурсі гумору в Києві. У 1998 році стала лауреатом  фестивалю «Ялтинська осінь», присвяченого творчості Лесі Українки. Лауреат престижного всеукраїнського  конкурсу  «Сучасна українська драматургія»-2000р, (м. Біла Церква). Лауреат Всеукраїнського фестивалю гумору «Вишневі усмішки»-2001, м. Київ.

Того ж року здійснила постановку драми «Назар Стодоля» Т.Шевченка, з якою театр гастролював у Києві на сцені музично-драматичного театру ім. І.Франка. На виставі був присутній Президент України.

У 2001 році отримала ґран-прі щорічного регіонального театрального фестивалю «Січеславна» за авторську моновиставу «Кайдашиха» за повістю І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».   Вистава «Сільва» І.Кальмана (реж. Кушкова Л. С.) визнана кращою музичною виставою («Січеславна»-2008). «Кайдашева сім'я» за І.Нечуєм-Левицьким (диплом «Кращий акторський ансамбль» на фестивалі Придніпров'я «Січеславна -2012»).

Вистава «Запороги», 2004 року за твором В.Веретенникова була показана на сцені київського драматичного театру ім. І.Франка, на якій були присутні відомі політики та державні діячі. Там же вистава була відзнята як телефільм.

У 2005 році відбулась прем'єра оперети «Аршин мал алан» У. Гаджибекова у постановці Лідії Кушкової, створена за сприянням відділення Ліги азербайджанців України. На спектаклі був присутній посол Азербайджанської республіки в Україні Талят Алієв. Вистава, присвячена 120-й річниці з дня народження композитора Узеїра Гаджибекова, мала великий успіх у глядачів. Уривки з неї і сьогодні часто замовляють азербайджанці на свої національні свята.

У 2006 році написала і здійснила постановку вистави-концерту «Бал», присвяченої життю і творчості молодого Т.Шевченка. У 2008 р. казка «Коза-Дереза» написана і поставлена Л.Кушковою, нагороджена дипломом управління культури та мистецтв міської ради, а 2013 року стала переможецем фестивалю української казки «Чиста криниця» в номінаціях «найкращий автор» і «найкраща драматична вистава» за п'єсу «Коза-Дереза» (м. Дніпропетровськ).

2010 року здійснила постановку казки «Лускунчик» за Е. Т.А Гофманом та інсценізувала повість М.Гоголя «Майська ніч або утоплена»  (муз. М.Лисенка і нар. пісні). Згодом побачили світ такі вистави: музична комедія «Тітонька Чарлі» О.Фельцмана, «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ'яненка, «Кайдашева сім'я» за І.Нечуєм-Левицьким, французька комедія «Милі дітки» Ф.Кампо, казки «Пеппі Довгапанчоха» А.Ліндгрен та авторська казка у віршах «Пан Коцький», які користуються попитом у глядачів багато років поспіль.

У листопаді 2013 року до 95-річчя з дня створення театру здійснила постановку історичної драми сучасника В.Веретенникова «Шалене кохання гетьмана», в якій блискуче зіграла роль Софії, дружини Б.Хмельницького.


…За мотивами книги Марії Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії» режисер Лідія Кушкова поставила сповідь на одну дію — «За надмірну любов» у виконанні Марії Проценко про патріотів України та Дніпровського регіону зокрема. Також — моновиставу «Маруся Чурай» Ліни Костенко на сцені Кам'янського академічного театру ім. Л. Українки. 2019 року «Суд і сповідь» за цим же твором  в іншому рішенні й формі  глядач побачив у постановці Лідії Кушкової й на сцені її рідного — Дніпровського національного українського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка.

Останньою роботою режисера стала казка до Дня Святого Миколая «Про що нашептала зірка», в якій звучить ідея творіння добра… щиро, без будь-якої користі… яку, Лідія Кушкова і сповідувала все своє життя…


Сім'я: Перший чоловік  — Шевченко Володимир Павлович (1935—1994), народний артист України.

Діти: Шевченко Сергій Володимирович, 1962 р.н.

Шевченко Віктор Володимирович, 1976 р.н.


Другий чоловік  — Ковтуненко Валерій Іванович (1951—2020), народний артист України

Найкращі ролі актриси:

  • Анка, «Розсудіть нас, люди» Олександра Андреєва,
  • Марійка — «Солдатська вдова» Миколи Анкілова,
  • Харитина — «Не стріляйте в білих лебедів» за Б. Васильєвим,
  • Наталка («Горлиця» О.Коломійця — республіканська премія за роль)
  • Марат Казей («Марат Казей» В.Зуба)
  • Наталя — «Лимерівна» Панаса Мирного,
  • Ольга Панченко — «Кафедра» В. Врублевської,
  • Ловійса — «Молода хазяйка Ніскавуорі» Х. Вуолійокі (II місце за кращу жіночу роль на фестивалі заруб. драм., СРСР)
  • Феся («Циганка Аза» М. Старицького),
  • Люба Габай — «Я відповідаю за все» Ю. Германа,
  • Гітель — «Двоє на гойдалці» У. Гібсона,
  • Пілар, «Перепочинок в Арко Іріс» Д. Димова,
  • Оксана — «Марина» М. Зарудного — за Т. Шевченком,
  • Джоан — «У пущі» Лесі Українки,
  • Інесса — «З коханням не жартують» П. Кальдерона,
  • Мотря, Аграфена Семенівна і Фенна Степанівна — «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка,
  • Настка — «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською, Оленка,
  • Оленка — «Голубі олені» О. Коломійця (республіканська премія за роль)
  • Орися — «Незакінчений роман» М. Макаренка,
  • Фрося — «Піч на колесі» Н.Семенової
  • Перша леді — «Міс Америка» В. Канівця,
  • Кайдашиха (також і авторка однойменної моновистави) — «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького,
  • Варя Волкова — «Конкурс» О.Галіна,
  • Гурмижська — «Ліс» О. Островського,
  • Памела — «Дорога Памела» Дж. Патріка,
  • Катерина II — «Фаворит» В. Пікуля,
  • Надя («Бульварний роман» Ю.Едліса)
  • Доля «Лісова пісня» Л.Українки
  • Дорида — «Діоген», Б.Рацера,
  • Галя «Циганка Аза» М. Старицького,
  • Жозефіна — «Наполеон і корсиканка» І. Губача
  • Єлизавета — «Королева Марія Стюарт»  за Ф. Шиллером.
  • Графиня Цецилія «Маріца» І.Кальмана
  • Бабуся Еухенія — «Дерева вмирають стоячи» А.Касони

Ролі в художніх телевізійних фільми :

  • 1962  «Вулиця Ладичука», м. Херсон, роль Партизанки.
  • 1991 — «Одержима» Л.Українки, реж.-постановник і роль Міріам.
  • 1992 — «Йоганна, жінка Хусова» Л.Українки, реж.-постановник і роль Йоганни.
  • 1993  — «Фермерські пригоди» М.Фора, реж.-постановник і роль Марі.

Режисерські роботи:

Дніпропетровський ТЮГ: 1."Сто тисяч" І. Карпенка-Карого, 1993. 2."Гидке каченя" Г.-Х. Андерсона, 1993. 3."Москаль-чарівник" І. Котляревського, 1994. 4."Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері, 5. «Чорна пантера та Білий Ведмідь» В. Винниченка, 1994. 6."Пригоди Гекльберрі Фінна" М. Твена,1995. 7."Принцеса на горошині" Г.-Х. Андерсена, 1996.

Дніпропетровський театр «ВОЛЯ» при Дніпропетровському обласному телебаченні. Художні телефільми і передачі:

1."Маруся Чурай" Л. Костенко, 1989

2."Одержима" Л. Українки, 1991

3."На полі крові" Л. Українки, 1991

4."Стогін" (про життя і творчість Павла Грабовського), 1991

5."Йоганна жінка Хусова" Л. Українки, 1992

6."Мова персонажів у п'єсі «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка", 1992

7."Фермерські пригоди"(Біс вселився") Ф. Мора, 1993

8."Що записано у книгу життя" М.Коцюбинського, 1993

9."Червона калина, чого в лузі гнешся…" (Про життя і творчість І.Франка"), 1993 р.

Дніпровський національний академічний український муз.-драм. театр ім. Т. Шевченка:

  • «Без вини винні» М.Островського, 1996
  • «Наталка Полтавка» І.Котляревського, 1997
  • «Шлюб за оголошенням», В.Канівця, 1998
  • «Мірандоліна» («Господиня готелю») К. Гольдоні, 1999
  • «Бульварний роман» Ю.Едліса, 2000
  • «Кайдашиха», 2000 (моновистава за твором «Кайдашева сім'я» І.Нечуя-Левицького. Гран-прі «Січеславна -2001»)
  • «Назар Стодоля» Т. Шевченка, 2001
  • «Конкурс» О.Галіна, 2002
  • «Операція „Мільйончик“» В. Селезньова, 2002
  • «Пристрасті за Торчаловим», 2003
  • «Лісова пісня» Л.Українки, 2003
  • «Запороги» В.Веретенникова, 2004
  • «Аршин мал Алан» У. Гаджибекова, 2005
  • «Бал» (вистава-концерт) Л. Кушкової про молоді роки Т.Шевченка, 2006
  • «Все добре, що кінчається гаразд» В. Шекспіра, 2006
  • «Сільва», 2007
  • «Новорічний єралаш» В. Шарика/переклад В. Шевченка, 2007
  • «Коза-дереза» Л.Кушкової, 2008
  • «Лускунчик» Е. Т. А. Гофмана/інсценізація В.Шевченка, 2009
  • «Майська ніч» за М. Гоголем/інсценізація Л.Кушкової, 2010
  • «Тітонька Чарлі» за Б. Томасом, 2011
  • «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка, 2011
  • «Кайдашева сім'я» за І. Нечуєм-Левицьким/інсценізація Л.Кушкової, 2012
  • «Милі дітки» Ф. Кампо/переклад В.Дроздовського, 2013
  • «Шалене кохання гетьмана» В. Веретенникова, 2013
  • «Я бачив дивний сон», вистава-концерт за І. Франком, 2014
  • «Пеппі Довгапанчоха» за А. Ліндгрен, 2014
  • «Я вам цей борг ніколи не залишу» за Л. Костенко, 2015
  • «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького, 2015
  • «Пан Коцький» Л.Кушкової, 2016
  • «Дерева вмирають стоячи» А. Касони, 2017
  • «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, 2017
  • «За надмірну любов», М. Матіос, М. Проценко, 2018
  • «Суд і сповідь» («Маруся Чурай») за Л.Костенко, 2019
  • «Сватання на Гончарівці», 2019
  • «Про що нашептала зірка» («Подарунки Святого Миколая» В. Воробйової), 2019


У 2001—2020 рр. — голова осередку Національної спілки театральних діячів Дніпропетровського національного академічного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка.

Нагороджена відзнакою Дніпропетровської облдержадміністрації — нагрудним знаком «За розвиток регіону» (2014), а також багатьма медалями і відзнаками Міністерства культури України, Дніпропетровської облдержадміністрації, облради та міської ради.

Померла 2 жовтня 2020 року від тяжкої хвороби. Поховона на кладовищі Діївка-2

ДжерелаРедагувати