Відкрити головне меню
Заголовок цієї статті — японське ім'я. Воно складається з прізвища та особового імені, яке слідує за ним: іменем цієї особи є Іне, а прізвищем — Кусумото.

Kusumoto Ine
яп. 楠本イネ
Ine Kusumoto.jpg
Народилася 31 травня 1827(1827-05-31)[1]
Дедзіма, Наґасакі, Японія
Померла 26 серпня 1903(1903-08-26)[1] (76 років)
Azabu[d], Район Мінато, Токіо, Японія
Громадянство
(підданство)
Flag of Japan (1870–1999).svg Японія
Діяльність лікар, акушерка, гінеколог
Вчителі Ishii Sōken[d]
Батько Філіп Франц фон Зібольд
Брати, сестри  • Heinrich von Siebold[d] і Alexander von Siebold[d]
Діти Takako Kusumoto[d]

Кусумото Іне (яп. 楠本 イネ, 31 травня 1827 – 27 серпня 1903; уроджена Сіймото Іне яп. 失本 稲) — японська лікарка. Була дочкою Кусумото Такі, куртизанки з Наґасакі, та німецького лікаря Філіпа Франца фон Зібольда, що працював на Дедзімі, острові яким було обмежено перебування іноземців під час довгого періоду самоізоляції Японії від світу. Іне також була відома як О-Іне й пізніше в своєму житті взяла ім'я Ітоку (伊篤). Японською її часто називають Оранда О-Іне («Нідерландська О-Іне») за її асоціацію з Дедзімою та її нідерландомовну західну освіту. Вона була першим лікарем західної медицини-жінкою в Японії.[2]

Зібольда було прогнано з Японії 1829 року, але йому вдавалось забезпечувати Іне та її матір та організувати турботу про них з боку його студентів та товаришів. Репутація Іне виросла коли вона стала лікарем західної медицини, й вона здобула патронаж даймьо Дате Муненарі. Вона навчалась у різних частинах Японії під наставництвом різних вчителів, один з яких призвів до її вагітності, скоріше за все шляхом зґвалтування, що призвело до народження її єдиної доньки. Вона ніколи не виходила заміж. Оселилась у Токіо після того як країна завершила свою самоізоляцію, й брала участь в прийомі пологів однієї з коханок імператора Мейдзі 1873 року. Після смерті Іне стала суб'єктом багатьох романів, театральних вистав, коміксів та мюзиклів у Японії.

Життя та кар'єраРедагувати

Раннє життяРедагувати

 
Прибуття нідерландського корабля Кавахари Кейґа, що зображує Іне, Такі та Зібольда на Дедзімі

Сіймото Іне народилась 31 травня 1827 року[a] у місті Наґасакі.[3] Прізвище Сіймото походить від японського представлення[5] прізвища її німецького батька, лікаря Філіпа Франца фон Зібольда, що жив на Дедзімі, штучному острові поблизу Наґасакі, яким було обмежено торгівлю з іншими країнами в часи двостролітньої майже повної самоізоляції Японії від світу. Там він відігравав роль у впровадженні навичок західної медицини в Японії. Матір'ю Іне була Кусумото Такі,[b] Юдзьо[c] надіслано у 16 років з району задоволення Маруяма Наґасакі бути коханкою Зібольда 1823 року.[d][8]

Іне жила з батьками на Дедзімі поки Зібольду не було заборонено перебувати в Японії[6] 22 жовтня 1829[9] за ніби то експортування інформації з обмеженим доступом незаконно отриманої від географа Такахасі Каґеясу[ja].[6] Його було звинувачено в контрабанді об'єктів таких як мапи, що, як вірилось, могли потрапити до рук ворогів Японії, як-то Росії, що становила загрозу для північних кордонів Японії.[9] Такі та дворічній Іне не було дозволено покинути Японію;[e][6] вони попрощались з ним з маленького човна в гавані при відбутті його корабля.[2] Такі незадовго після цього вийшла заміж за чоловіка на ім'я Васабуро.[f][10]

 
Портрет матері Іне, Кусумото Такі, приблизно 1830-і

Багатий Зібольд залишив Такі та Іне з запасами дорогого цукру для забезпечення їх потреб та організував нагляд своїх товаришів за ними. Він надіслав Іне книжки з нідерландської граматики, важливі для Західознавства тодішньої Японії, а його студенти докладались до її освіти. Історія сумнівної правдивості каже про те, що у віці 14 чи 15 років Іне втекала з одним з них, Ніномія Кейсаку[ja], щоб вивчати медицину до володіння Увадзіма,[6] де її було поміщено під домашній арешт за причетність до справі Зібольда.[10]

Освіта та рання кар'єраРедагувати

Медична підготовка Іне офіційно розпочалась 1845 року коли вона почала вивчати акушерство у володінні Окаяма під наставництвом іншого учня Зібольда, Ісій Сьокена[ja],[g][11] через знайомство Ніномія Кейсаку.[5] Вона обірвала своє навчання в Сьокеном 1851 коли він призвів до її вагітності.[11] Вона повернулась до Наґасакі, де 1852 року народила дочку, яку вона назвала Тада[ja], що означає «вільна», що символізує що небеса подарували їй цю дитину «безкоштовно».[11] Розповідь Тади про життя її матері[11] входить до числа тих, що стверджують, що вагітність Іне стала була результатом зґвалтування її Сьокеном,[5] хоча надійні докази відсутні.[5] Іне треба було відбиватись від спроб Сьокена втрутитись у життя Тади.[11]

 
Даймьо Дате Муненарі був патроном Іне та заходознавства.

Іне продовжила своє навчання в Наґасакі під керівництвом Абе Роана.[h][11] У 1854 вона лишила Таду зі своєю матір'ю й разом з Ніномія Кейсакувим племінником Місе Сюдзо[ja] відправилась навчатись під наставництвом Кейсаку в Увадзімі, даймьо якого, Дате Муненарі, з ентузіазмом просував заходознавство.[12] Після інсульту останнього 1856 року, Кейсаку повернувся до Наґасакі разом Іне та Сюдзо.[13]

1854 року самоізоляція Японії скінчилась й 1859 Наґасакі було відкрито як договірний порт, а нідерландці покинули Дедзіму й перемістились у консульство в Едо (сучасне Токіо). Зібольд отримав помилування й повернувся до Наґасакі[13] 4 серпня[i] того року зі своїм тринадцятирічним сином Александром[10] від свого німецького шлюбу. Сюдзо став Зібольдовим студентом, перекладачем, особистим помічником та вчителем японської Александра.[13] Іне спершу жила в будинку свого батька, але їх відносини були напруженими, частково через її володіння нідерландською,[14] а частково через те, що Зібольд призвів до вагітності покоївки;[15] Незабаром Іне відселилась. Вона тісно співпрацювала з Сюдзо, що допомагав її спілкуванню завдяки його високому рівню володіння нідерландської.[14] Репутація її батька допомогла їй отримати своїх власних пацієнтів.[16] У квітні 1862 Зібольда знову змусили повернутись до Європи, й він більш не повертався до Японії.[2]

Іне продовжувала навчатись в нідерландських лікарів зі спільноти в Наґасакі, як то Йоганнес Лійдіус Катарінус Помпе ван Меердервоорт[en], котрий хвалив її навички з друку. Ван Меердервворт 1861 року за підтримки військового уряду створив перший госпіталь західної медицини та медичну школу в Японії, Наґасакі Йодзьосьо, у якому Іне навчалась у жіночому відділенні та асистувала при операціях.[16] Вона стала першою жінкою-свідком розтину людського трупу Японії, що проводився Ван Меердервоортом.[17]

 
Кусумото Такако (праворуч) та її чоловік Місе Сюдзо (ліворуч)

Її репутація та зв'язки з західознавчою спільнотою здобули для Іне патронаж Дате Муненарі, чия прихильність також поширилась на її дочку, що тепер носила ім'я Такако.[18] Оскільки змішана німецько-японська кров могла призвести до дискримінації, завдяки Муненарі вона змінила ім'я на Кусумото Ітоку.[j][5] Він виписав скромну рисову стипендію Іне, й вона мала служити в жіночій частині замку; вона була одним з трьох присутніх лікарів при пологах дружини Муненарі, Йосіко, 1867 року.[19] В Увадзімі в Іне була напружена практика, впродовж 1860-х вона часто їздила між Наґасакі та Увадзімою. Муненарі допоміг її батьку та Сюдзо коли їх було заарештовано 1861 року в Едо анти-іноземницькими силами.[18] Сюдзо було відпущено 1865 року, він повернувся до Увадзіми, де 1866 року одружився з Такако.[19]

Матір Іне померла 1869 року. Приблизно в цей час іно вивчала акушерство в Наґасакі з Антоніусом Бадуіном, піонером Оофоректомія там, та була взята до Національної медичної школи Токо в Токіо, яке нещодавно було перейменовано з Едо й куди переїхав імператор після його реставрації. Після інших переїздів Іно також оселилась в Токіо.[20] Там вона познайомилась з однокровним братом Такако Ісій Кендо,[k] сином Ісій Сьокена. У Токіо вона також підтримувала контакт зі своїм однокровним братом Александром, що працював на Британську дипломатичну місію, та іншим однокровним братом Хайнрізом, що працював перекладачем на Австро-Угорську дипломатичну місію з 1869 року.[21]

Пізніша кар'єра та смертьРедагувати

Кендо та Сюдзо успішно провели зустрічі в столиці, і 1873 року завдяки зв'язкам з Фукудзавою Юкіті та іншими західними дослідниками, вона опікувалось народженням дитини коханки імператора Мейдзі Хамуро Міцуко[ja]; дитина народилась мертвою, а Міцуко померла через 4 дні по тому. Іне отримала значну суму в 100 єн за свої зусилля.[21] 1876 року Сюдзо та Такако переїхали до Осаки, де Сюдзо працював у Осакському госпіталі. 1877 року він захворів та помер там.[22] Такако завагітніла від знайомого й народила сина 1879 року, Іне усиновила його як свого спадкоємця й назвала Сюдзо. Такако вийшла заміж за лікаря Ямавакі Тайсуке, з котрим вона мала ще трьох дітей перед своєю смертю 1886 року.[23]

 
Іне Кусумото у старості з Такако (Тада)[ja]

Іне повернулась до Нагасакі, де 1884 року вона отримала ліцензію повитухи. 1889 року вона повернулась до Токіо, а 1895 року припинила працювати,[23] на цей час сім'я переїхала до будинку в західному стилі, який Гайнріх збудував у Адзабу.[22] Вона померла там 27 серпня 1903 року після того як з'їла прісноводного вугра та кавуна, що вважається що призвели до харчового отруєння.[24] Вона мала соціальну підтримку медичної та наукової спільноти західного стилю, високою повагою з боку її учнів та колег, а також фінансову підтримку її батька.[23]

Уважається що Іне мала світлу шкіру, дещо кучеряве коричневе волосся та блакитні очі.[5] Вона ніколи не була однуженою.[23] У пізній частині життя вона надавала перевагу не розкривати своє змішане походження.[15]

СпадокРедагувати

Іне є головним персонажем романів Kashin[ja] (1972) Рьотаро Сіби та Вон Сіболд но мусуме Акіра Йосімури (1979; перекладена англійською 2016 року як Seibold's Daughter (2016)), телевізійних дорам Oranda no Ine[ja] («Іне з Голандії») 1970 року, Kashin[ja] 1977 року (на основі роману Сіби), а також О-Іне: Тіті но на ва Сіболд [l] («О-Іне: Ім'я батька — Сіболд») у 2000.[25] Мюзикли засновані на житті Іне включають: Бакумацу Ґару: Докутору О-Іне Моноґатарі («Дівчина Бакумацу: Розповідь про лікаря О-Іне»),[m] що відкрито в Ехіме 2012 року.[26]

Том написаний Хамада Кейко[ja] та ілюстрований Такасі Йоріміцу[ja] Ніхон де Хадзімете но Дзьой: Кусумото ІнеПерша лікарка Японії: Кусумото Іне»)[n] вийшов 1992 року як частина Денкі: Нінґен ні Манабо («Біографія: Вчіться від людей»)[o] — серії біографій для молоді.[27] Ілюстратор Макі Масакі адаптував історію Іне в форму коміксів Сіболд О-Іне 1995 року; Масакі зображує Іне з волоссям рудого відтінку та фокусує історію на силі волі Іне у спротиві випробуванням які їй довелось витримати як водночас жінці студенту-лікарю та ай но ко («дитині кохання»), принизливий термін для дітей змішаної раси.[28]

ПриміткиРедагувати

  1. За японським календарем вона народилась в шостий день п'ятого місяця десятого року Бунсею.[3] Оголошення про її народження було зроблено наступного дня, вочевидь з офіційною метою для встановлення того, що вона народилась у борделі з яким була асоційована її матір в Наґасакі, а не на острові Десіма.[4]
  2. 楠本 滝 Кусумото Такі; також використовувала ім'я Сонооґі (其扇).
  3. Можливо Такі не працювала як куртизанка до призначення до Зібольда, який наполягав на незайманій дівчині зі страху заразитись сифілісом.[6] Офіційні папери Такі мають штамп куртизанки, що дозволяло їй доступ на Дейдзіму до Зібольда.[7] Зібольд розповів своїй матері що Такі походить з вельможної родини.[4]
  4. Куртизанки, надіслані на Дедзіму називались орандаюкі юдзьо, або «куртизанки що ходять до нідерланців», оскільки Дедзіма асоціювалась з торгівцями з Нідерландів.[8]
  5. Урядові укази забороняли міжрасовим дітям, а також повнокровним японцям покидати Японію; укази також зобов'язували іноземних батьків забезпечувати дітей фінансовою підтримкою та освітою.[4]
  6. 和三郎 Васабуро
  7. У той час таке учнівство типово тривало від семи до десяти років й включало обов'язки по догляду за будинком вчителя.[11]
  8. Абе Роан (阿部魯庵) вивчав західну медицину під наставництвом Абе Сюсуке[ja].[11]
  9. Шостого дня сьомого місяця року Ансей за японським календарем[10]
  10. 楠本 伊篤 Кусумото Ітоку
  11. 石井謙道 Ісій Кендо, 1840—1882
  12. 『おいね 父の名はシーボルト』 О-Іне: Тіті но на ва Сіболд
  13. 『幕末ガール~ドクトル★おイネ物語』 Бакумацу Ґару: Докутору О-Іне Моноґатарі
  14. 日本ではじめての女医―楠本いね Ніхон де Хадзімете но Дзьой: Кусумото Іне
  15. 伝記 人間にまなぼう Денкі: Нінґен ні Манабо, «Біографія: Вчіться від людей»

ДжерелаРедагувати

Друковані роботиРедагувати

Подальше читанняРедагувати

  • Fukui, Hidetoshi (1991). Kusumoto, Yoneyama ke shiryō ni miru Kusumoto Ine no ashiato [Traces of Kusumoto Ine in the Kusumoto and Yoneyama Family Documents]. Narutaki Kiyō (Siebold Kinenkan) (1).  Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка)
  • City of Seiyō, Aichi Prefecture, ред. (2014). Shīboruto no musume kusumoto ine no kokorozashi o tsugu: daiikkai seiyoshi oineshō jigyō kenshō sakubunshū josei ishi to joshi igakusei no yume. Gyōsei. ISBN 978-4-324-80070-6. OCLC 875129415.  Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка)

ПосиланняРедагувати