Відкрити головне меню

Андрій В'ячеславович Кураєв (рос. Андрей Вячеславович Кураев; нар.15 лютого 1963, Москва) — російський громадський і церковний діяч, письменник, місіонер. Протодиякон Російської православної церкви Московського патріархату, колишній професор Московської духовної семінарії. Старший науковий співробітник кафедри філософії релігії та релігієзнавства філософського факультету МДУ. Клірик храму Архангела Михайла в Тропарьові.

Андрій В'ячеславович Кураєв
Ac-kuraev-a-v-1997-speaker.jpg
Диякон Андрій Кураєв
Народився 15 лютого 1963(1963-02-15) (56 років)
Москва, РРФСР
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Діяльність протодиякон
Галузь Релігійна філософія, етика, Релігієзнавство і богослів'я
Alma mater Московський державний університет
Науковий ступінь кандидат філософських наук і Кандидат богослов'я
Вчене звання професор
Науковий керівник Q4152308?, Alexander Dobrokhotov[d], Kirill Nikonov[d], Mikhail Novikov[d], Vladimir Mironov[d] і Q4535823?
Вчителі Q4152308?, Alexander Dobrokhotov[d], Vladimir Mironov[d] і Kirill Nikonov[d]
Відомі учні Олексій Русланович Фокін[d] і Анна Олександрівна Данилова[d]
Володіє мовами російська[1]
Заклад Московська духовна академія, Православний Свято-Тихонівський гуманітарний університет[d], Московський державний університет імені Ломоносова і Російський православний університет[d]
Конфесія РПЦ МП
Нагороди
Сторінка в Інтернеті diak-kuraev.livejournal.com
kuraev.ru

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в Москві. У дитячому віці Андрій кілька років жив у Празі, де працювали його батьки. Сім'я Кураєва була невіруючою. Його батько, В'ячеслав Кураєв, був секретарем Петра Федосєєва, а мати працювала в секторі діалектичного матеріалізму Інституту філософії АН СРСР.

У старших класах школи Андрій Кураєв випускав газету «Атеїст» (рос. Атеист). У 1979 р. він вступив на філософський факультет МДУ, кафедра історії та теорії наукового атеїзму.

29 листопада 1982 р. хрестився в храмі Різдва Іоанна Предтечі на Пресні.

У 1984 р. закінчив філософський факультет на кафедрі історії й теорії наукового атеїзму філософського факультету МДУ імені Ломоносова, де його науковим керівником був К. Ніконов, а потім поступив (але не закінчив) до аспірантури сектора сучасної зарубіжної філософії Інституту філософії АН СРСР, де його науковим керівником була Т. Кузьміна.

У 1985 р. став секретарем в Московській духовній академії (МДА). Потім, здійснивши давнє бажання, вступив до Московської духовної семінарії. Але вчитися там довелося мало: до великої пожежі в 1986 р., після чого довелося працювати на будівництві. Потім ректор академії знову взяв Кураєва в свій штат.

У 1988 р. закінчив Московську духовну семінарію. Тоді ж виходять перші богословські публікації. Перша стаття опублікована в самвидавському журналі «Вибір» (який видавали Віктор Аксючиц і Гліб Анищенко) під псевдонімом Андрій Прігорин. У серпні 1988 р. виходить перша стаття під своїм ім'ям у виданні «Московські новини» (рос. Московские новости) і перша публікація в церковній пресі, а також в «Питання філософії» (рос. Вопросы философии).

У тому ж 1988 р. був запрошений на диспут в Коломенський педагогічний інститут, де професійні атеїсти були легко побиті «якимось семінаристом». За результатами диспуту Московський обком КПРС виніс спеціальну постанову «Про незадовільну постановці атеїстичного виховання в Коломенському педінституті» і пролобіював відправку Андрія на навчання в Румунську Православну Церкву.

У 1988—1990 роках навчався на факультеті православного богослов'я Бухарестського університету. 8 липня 1990 р. у день святих Петра і Февронії, в Патріаршому соборі Бухареста Патріархом Феоктистом був висвячений в сан диякона.

Погляди на Автокефалію УПЦРедагувати

Диякон Андрій Кураєв негативно відреагував на інтерв'ю патріарха Філарета та його бачення автокефалії: «Я дуже сподіваюся, що ці посли з Константинополя захопили з собою комплект „ЕГЗ“рос. электрогубозакатывателя...З нього так і пре переконання в тому, що він безальтернативний, що тільки він і повинен стати новим українським патріархом. Я вважаю це вкрай малоймовірним, так само як і ті темпи, і ту схему, яку виклав Філарет»[2].

Незважаючи на персональну неприязнь щодо патріарха Філарета, Кураєв здебільшого «обережно схвально» ставиться до процесу автокефалії, зазначивши, що Патріарх Варфоломей довів, що давнє православ'я не стало заложником власного бюрократизму та все ще може піти на ризик щоб примирити «далеких» із Христом, і у цьому «є щось євангельське».[3]. Він зазначив, що «злі дурні» у Синодальній богословській комісії можуть перетворити РПЦ на секту (через агресивну реакцію на рішення Константинополя та заклики до розриву зі Вселенським Патріархатом).[4]

Публіцистична діяльністьРедагувати

Опозиція до «голубого лобі» в РПЦРедагувати

[5]

Громадянські переконанняРедагувати

Ставлення до анексії Криму РосієюРедагувати

« Виправдання територіальних змін і військових дій (навіть найбільш «увічливі» дії армії є все ж військовими діями) мотивом «багато століть тому це було нашою святинею» загрожує зробити непередбачуваним політичний діалог у всьому світі. У дуже багатьох народів пам'ятні для них історичні місця знаходяться поза межами їхніх нинішніх державних кордонів... Історія - це не газопровід. Спроба провести історичну лінію від Херсонеса до Москви, ретельно обходячи Київ, надто вже фантастична.
Оригінальний текст (рос.)
Оправдание территориальных перемен и военных действий (даже самые «вежливые» действия армии есть все же военные действия) мотивом «много веков назад это было нашей святыней» грозит сделать непредсказуемым политический диалог во всем мире. У очень многих народов памятные для них исторические места находятся за пределами их нынешних государственных границ… История – это не газопровод. Попытка провести историческую линию от Херсонеса до Москвы, тщательно обходя Киев, слишком уж фантастична [1].
»

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. "Автокефалия Украины" угрожает РПЦ колоссальной потерей (ru). Процитовано 2018-09-17. 
  3. Но есть и плюсы: diak_kuraev (рос.)
  4. Как сделать секту из РПЦ: diak_kuraev (рос.)
  5. (рос.) Митрополит Анаксиос // Александр Солдатов, Новая газета — Общество / Выпуск № 78 от 24 июля 2015 Анастасий — центральный персонаж «голубого скандала», раскрученного протодиаконом Андреем Кураевым в конце 2013 — начале 2014 года

ПосиланняРедагувати