Відкрити головне меню

Ку́мейки (у XIX ст. — Миронівка Межирічської волості) — село в Україні, в Черкаському районі Черкаської області. У селі мешкає 863 людей.

село Кумейки
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Черкаський район
Рада/громада Кумейківська сільська рада
Код КОАТУУ 7124984001
Облікова картка Кумейки 
Основні дані
Населення 863
Поштовий індекс 19614
Телефонний код +380 472
Географічні дані
Географічні координати 49°32′05″ пн. ш. 31°31′36″ сх. д. / 49.53472° пн. ш. 31.52667° сх. д. / 49.53472; 31.52667Координати: 49°32′05″ пн. ш. 31°31′36″ сх. д. / 49.53472° пн. ш. 31.52667° сх. д. / 49.53472; 31.52667
Середня висота
над рівнем моря
91 м[1]
Водойми болота Брідок, Борщівка і річка Рось
Відстань до
обласного центру
51,2 км
Відстань до
районного центру
51,2 км
Місцева влада
Адреса ради 19614, Черкаська обл., Черкаський район, с. Кумейки, вул. Перемоги, 20 , тел. 34-56-43
Сільський голова Іващенко Віра Володимирівна
Карта
Кумейки. Карта розташування: Україна
Кумейки
Кумейки
Кумейки. Карта розташування: Черкаська область
Кумейки
Кумейки

ІсторіяРедагувати

Це подія 1637 року, коли билися козаки з польсько-шляхетським військом.

4 лютого 1920 року через Кумейки під час Зимового походу проходила Київська збірна дивізія Армії УНР, очолювана Юрієм Тютюнником. Там її наздогнав Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР[2].

Пам'яткиРедагувати

Козацький курганРедагувати

Курган — це як братська могила. На тому, що в яснозірському полі, встановили хрест як пам'ять полеглим героям у битві під Кумейками. За словами Ольги Пуш, таких курганів було декілька. Їх насипали у формі жіночого тіла. І згори видно, що курган із хрестом — то обличчя, а далі ще помітно живіт і ноги. Якісь псевдоархеологи викопали там глибочезну яму, аж до дна кургану, шукали цінні речі, коштовності. Вони нічого не знайшли всередині, але тепер, щоб засипати яму, потрібно дві машини землі. А Ольга Іванівна запропонувала повісити там табличку з написом: «Перевірено, скарбів нема».

Скіфські могилиРедагувати

По-іншому їх іще називають сторожовими. Краєзнавець переконана, у тій могилі, що розкопана, була похована дівчина багатого походження. Усі цінності, знайдені там, — розпродані. Така могила не одна в нашому краї, та ніхто не наважується їх розкопувати. Якщо заховали у землі щось цінне, значить там воно й повинне залишитися.

Пам'ятку історії «реанімували»Редагувати

Про козацький курган, що його вже згадала Ольга Пуш, розповідає секретар Яснозірської сільської ради Наталія Зварика. Вона про цю могилу знає з дитинства. Ще будучи малою, цікавилася історією рідного краю. І от три роки тому вирішила відвідати це місце. Розповідає, що йдучи, здалеку помітила, як майорить рушник на похиленому хресті. Коли повернулася в село, вирішила, що потрібно привести до ладу курган, адже це пам'ятка історії. Довго ніхто не погоджувався їй допомогти. Цьогоріч на Покрову жінка сплела вінок, спекла хліб, і разом з кількома охочими приїхала все-таки на козацьку могилу. Підняли хрест, провели обрядове дійство. Через деякий час жителі Яснозір'я повернулися туди, аби відновити пагорбу статус священного місця. Увінчали стежку нагору живою калиною, обсадили курган дубами, сподіваючись, що весною він зазеленіє і пробудить у людей гордість за те, що ми козацького роду. Жителі навколишніх сіл не забувають відвідувати пам'ятки історії, приносять туди хліб, заквітчаний калиною, прикрашають хрест хустками й рушниками, читають вірші Великого Кобзаря.


Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Погода в селі Кумейки
  2. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  3. www.warheroes.ru(рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати