Кульчицький Генріх Станіславович
Генріх Станіславович Кульчи́цький (нар. 2 грудня 1922, Козятин — пом. 8 січня 2009, Київ) — український архітектор; почесний член Української академії архітектури з 1994 року.
| Кульчицький Генріх Станіславович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 2 грудня 1922 |
| Смерть | 8 січня 2009 (86 років) |
| Країна (підданство) |
 СРСР Україна |
| Навчання | Київський інженерно-будівельний інститут (1948) |
| Діяльність | архітектор |
| Нагороди |
   |
БіографіяРедагувати
Народився 2 грудня 1922 року в місті Козятині (нині Хмільницький район Вінницької області, Україна) в багатодітній сім'ї слюсаря-залізничника. У 1939 році закінчив Козятинську школу № 2 та поступив до Київського інженерно-будівельного інституту[1].
Брав участь у німецько-радянській війні. 1941 року під Каневом отримав поранення. Після одужання, в числі будівельного батальйону, споруджував цехи та заводи в Челябінську. Після відвоювання Києва у 1943 році, продовжив навчання у Київському інженерно-будівельному інституті, яке закінчив у 1948 році[1].
Після здобуття фахової освіти був направлений в Башкирську АРСР до будівельного тресту в місто Октябрський. У 1949—1950 роках працював в інституті «Сталіноблпроєкті» у Сталіно; упродовж 1950—1990 років — в інституті «Київпроекті», де був начальником управління; у 1990—2006 роках — у Київській державній експертизі архітектурних проєктів: заступник голови, головний експерт. Помер у Києві 8 січня 2009 року.
СпорудиРедагувати
Серед реалізованих проєктів
- Палац культури шахтарів у селищі Рутченковому (1950);
- у Києві
- житлові будинки на:
- Кловському узвозі, № 10 (1954–1957);
- вулиці Дачній, № 6 (1955);
- бульварі Лесі Українки, № 9 (1964);
- реконструкція Жовтневого палацу (1951—1955);
- Русанівський житловий масив (1961–1974, у співавторстві з Вадимом Ладним);
- 1–5-й мікрорайони житлового масиву Оболоні (1970–1973);
- готель «Славутич» (1971–1972);
- реконструкція та добудова площі Жовтневої революції (1976–1981, у співавторстві).
ВідзнакиРедагувати
- Орден «Знак Пошани»[1];
- Заслужений архітектор УРСР з 1985 року;
- Державна премія СРСР у галузі літератури, мистецтва і архітектури з 1985 року.
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в Генріх Станіславович Кульчицький заслужений архітектор України / Козятинська міська бібліотека. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 15 червня 2022.
ЛітератураРедагувати
- Кульчицький Генріх Станіславович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 125.
- Кульчицький Генріх Станіславович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 342. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Кульчицький Генріх Станіславович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 345. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Кульчицький Генріх Станіславович // Хто є хто в Україні. К. І. С. Київ. 1997, сторінка 267;
- І. Г. Кульчицька. Кульчицький Генріх Станіславович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.