Відкрити головне меню

Крушельницька Лідія Сильвестрівна

акторка

Лідія Сильвестрівна Крушельницька (дівоче – Каратницька; 10 травня 1915, м. Кути, нині смт Косівського району Івано-Франківської області4 березня 2009, м. Нью-Йорк, США) — українська актриса, співачка (сопрано), режисер, театральна діячка. Дружина Л. Крушельни­ць­кого. Заслужений діяч мистецтв України (2002). Орден княгині Ольги III-го ступеня (2007).

Крушельницька Лідія Сильвестрівна
Народилася 10 травня 1915(1915-05-10)
смт. Кути, нині Косівського району, Івано-Франківської області, Україна
Померла 4 вересня 2009(2009-09-04) (94 роки)
м. Нью-Йорк, США
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща УРСРУкраїна Україна
Діяльність актриса
Чоловік Леонтій Крушельницький
Нагороди та премії
Заслужений діяч мистецтв України, Орден княгині Ольги

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Закінчила Консервато­рію ім. С. Монюшка (1937, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ), Львівську консерваторію (1939; клас вокалу А. Дідура; клас драми Ч. Кжижановського). Дебютувала 1938 на сцені Львівського оперного театру.

Працювала від 1943 у Станіславському українському драматичному театрі ім. І. Франка.

1944 — емігрує до Австрії. У Відні вивчала вокал у П. Зінґер-Буріан, від 1945 була солісткою чоловічого хору «Муза».

1946—1947 — брала уроки у С. Сальватті (Літня академія Моцарта в За­льцбурзі).

1949 — емігрувала до США.

1950—1965 — актриса Театру-студії Й. Гірняка та О. Добровольської; від 1965 – керівник і режисер Студії мистецтва слова (обидві – Нью-Йорк). Здійснила низку постановок за творами Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Кос­тенко.

Співпрацювала з В. Клехом, Р. Приймою-Богачевською, І. Соневицьким, М. Шуст, О. Ко­­вальчук-Івасівкою. Гастролюва­ла в Україні (1991, 2002).

ДоробокРедагувати

Ролі:

  • Оксана («Бояриня» Лесі Українки),
  • Палажка («Мартин Боруля» І. Кар­пенка-Карого),
  • Аміна («Ясні зорі» Б. Грін­ченка),
  • Ельміра («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра),
  • Мати (фільм «Подорож у сутінки» режисера Юрія Миськіва).

Партії:

  • Оксана («Запорожець за Ду­наєм» С. Гулака-Артемовського),
  • Зібель («Фауст» Ш. Ґуно).

Вистави:

  • «Лісова пісня» (1970; 1996, також роль Русалки),
  • «Триптих» (1983) Лесі Українки,
  • «Казка старого млина» С. Черкасенка (1972),
  • «Псалми Дави­дові» (1974),
  • «Великий льох» (2002) за Т. Шевченком,
  • «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (1975),
  • «Склянка води» Е. Скріба (1976),
  • «Іван Вишенський» за І. Франком (1977),
  • «Чорна Пантера та Білий Ведмідь» В. Винниченка (1980),
  • «Троянові діти» за Н. Забілою (1983),
  • «Слуга двох панів» К. Ґольдоні (1985),
  • «Ярослав Муд­рий» І. Кочерги (1988; до 1000-ліття хрещення України),
  • «Патетична соната» М. Куліша (1992; 1994).

ДжерелаРедагувати

  • Чапленко Н. Студія мистецького слова // Наше життя. 1970. Ч. 2;
  • Во­­лянська Л. Тріумф Лідії Крушельниць­кої і її студії // Свобода. 1980, 13 груд.;
  • Навроцька Х. Слово про Лідію Кру­шель­ниць­ку // Наше життя. 1989. Ч. 4; Гайдабура В. Летючий Корабель Лідії Крушельницької. К., 2006.

ПосиланняРедагувати