Круковський Володимир Якович
Володимир Круковський (6 березня 1937, Осиповичі — 3 квітня 2022) — білоруський художник-плакатник.
Володимир Круковський | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 6 березня 1937 Осиповичі, Білорусь | |||
Смерть | 3 квітня 2022[1] (85 років) | |||
Мінськ, Білорусь[1] | ||||
Країна | Білорусь | |||
Жанр | плакат | |||
Навчання | Білоруський національний технічний університет і Art and Graphic Faculty of VSUd (1972) | |||
Діяльність | художник, художник-плакатист, унаочнювач, графік | |||
Член | Білоруська асоціація журналістів і Білоруська спілка художниківd | |||
Партія | Білоруський народний фронт «Відродження» | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Біографія
ред.Закінчив середню школу в Ружанах (1954). Навчався в Білоруському політехнічному інституті, служив в армії, закінчив Вітебський педінститут (1972, художньо-графічний факультет). З 1975 року член Білоруської спілки художників. Член Білоруської асоціації журналістів. Член БНФ з дня заснування.
У 1990 році керував компанією Зенона Позняка на парламентських виборах у Білорусі 1990 року до Верховної Ради БРСР.
З 1998 року на пенсії. Живе в Боровлянах біля Мінська.
Одружений, має двох дітей.
Помер 3 квітня 2022 року у Мінську[2].
Творчість
ред.Основна тематика плакатів - історія, культура, екологія, антивоєнні і ювілейні теми, афіші. Автор (разом з Е. Куликом) еталона державного герба «Погоня», а також прапора і малої емблеми БНФ.
Учасник всесоюзних, республіканських і зарубіжних, персональних і тематичних виставок плаката. Твори зберігаються в музеях Білорусі, Польщі, Литви та Росії.
Головні журналістські публікації в журналах «Спадщина», «Наша віра», тижневиках «ЛіМ», «Наша Нива», газетах «Голос Батьківщини», «Рунь», «Народна воля».
Автор книг на тему білоруської шляхетської геральдики: «Срібна стріла в червоному полі» (2010) і «Сміливість. Гідність. Честь» (2013).
Визнання
ред.Нагороджений медаллю «За заслуги в образотворчому мистецтві».
Примітки
ред.Посилання
ред.- Персанальная старонка
- ТРЫПЦІХ «ПАМЯЦІ КАЛІНОЎСКАГА»[недоступне посилання з липня 2019]
- 120 ГАДОЎ «МУЖЫЦКАЙ ПРАЎДЗЕ»[недоступне посилання з липня 2019]