Круглоголівка-вертихвістка

вид плазунів
(Перенаправлено з Круглоголовка-вертихвістка)
Круглоголовка-вертихвістка

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Ящірки (Lacertilia)
Родина: Агамові (Agamidae)
Підродина: Agaminae
Рід: Круглоголовка (Phrynocephalus)
Вид: Круглоголовка-вертихвістка
Phrynocephalus guttatus
Gmelin, 1789
Посилання
Вікісховище: Phrynocephalus guttatus
МСОП: 157278


Круглоголовка-вертихвістка (Phrynocephalus guttatus) — вид ящірок родини агамових (Agamidae). Поширений у Центральній Азії та на півдні Росії. Мешканець піщаних пустель. Описано 4 підвиди.

Опис

ред.

Дрібна ящірка із загальною довжиною тіла (L.+ L.cd.) до 12 см. Довжина тіла від кінчика морди до клоаки (L.) 51 мм. Хвіст (L.cd.) майже в півтора рази перевищує довжину тулуба з головою: відношення L./L.cd. складає 0,56—0,88. Передній край морди досить похилий, ніздрі добре видно зверху. На верхній поверхні шиї немає поперечної складки шкіри. Основа хвоста приплющена, інша його частина в поперечному перерізі більш-менш кругла.

Лускатий покрив

ред.

Луска хребта трохи збільшена, частина її з реберцями, кінці яких трохи підведені. Спинно-бічна і бічна луска гладенька. На спині окремі луски або їх групи можуть бути трохи стовщені й підведені. Горлова і черевна луска гладенька. Грудна луска з реберцями, що переходять на кінчиках в гострі шипики. Четвертий палець задньої лапи знизу вкрито одним рядком підпальцевих пластинок, забезпечених 2—3 поздовжніми рядками реберець. На підпальцевих пластинках третього пальця єдиний ряд реберець, дуже зміщених у бік другого пальця.

Забарвлення

ред.
 

Забарвлення і особливо візерунок дуже мінливі. Колір спини пісочно-сірий або бурувато-сірий із складним малюнком із крапок, плям і вигнутих смуг, які утворюють численні кільця і розводи. З боків хребта можуть бути більші темні плями. Голова зверху в темних звивистих лініях і цятках. Кінцівки зверху з нерізкими поперечними темними смугами. На верхній поверхні хвоста часто є світла, вузька, поздовжня смужка. Знизу тіло білого кольору. На нижній поверхні хвоста є 2—7 чорних поперечних смуг, кінець хвоста знизу чорний. У молодих особин проміжки між смугами на хвості жовті або жовтуваті.

Поширення

ред.

Поширений від західних кордонів Китаю через всю північну підзону пустель Казахстану, Узбекистану і Туркменістану до західного узбережжя Каспійського моря. В європейській частині ареалу вид поширений на півдні Росії. За останніми даними, у Казахстані і Туркменістані ареал виду переривається — відбувається його фрагментація[1].

Особливості біології

ред.
 

Віддає перевагу піщаним ландшафтам із розрідженою рослинністю, іноді зустрічається в солончаковій пустелі, на схилах барханів. Здатна закопуватися в пісок за допомогою швидких коливальних рухів тіла. Риють нори завдовжки до 10—20 см, у вигляді похилого ходу, який закінчується невеликим розширенням.

Чисельність невисока. У Західному Казахстані за годинну екскурсію в типових біотопах зустрічається в середньому 1,2 особини, у Калмикії на такому ж маршруті — 3—3,5 ящірки.

Після зимівлі в залежності від району з'являється в другій половині березня — квітні. Ящірки риють нірки частіше біля основи кущиків. Влітку нори майже не використовуються, на ніч круглоголовки занурюються в пісок.

Живиться комахами, серед яких за зустрічальністю переважають [[мурашки і жуки. У харчовому раціоні також присутні прямокрилі, двокрилі, гусінь, клопи, павуки, метелики і навіть листя та насіння рослин. Для кращого травлення ковтає також пісок і камінчики.

Належить до яйцекладних ящірок. Статева зрілість може наставати вже у віці 12—13 місяців при довжині тіла (L.) 32—33 мм у самців та 35—37 мм у самиць. Період парування починається наприкінці квітня — на початку травня. Відкладання яєць відбувається двічі (дві кладки) з середини травня по липень. Молоді завдовжки 26—28 мм і масою тіла 0,6—0,9 г починають з'являтися в Дагестані із середини липня.

Охорона

ред.

Незважаючи на розірваність ареалу, стан більшості природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[1].

Систематика

ред.

Описано 4 підвиди:

  • Phrynocephalus guttatus guttatus;
  • Phrynocephalus guttatus kuschakewitschi;
  • Phrynocephalus guttatus kalmykus;
  • Phrynocephalus guttatus salsatus.

Примітки

ред.

Література

ред.
  • Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. (с. 57). — ISBN 5-98092-007-2
  • Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 123—124)
  • Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 258—260). — ISBN 5-87484-066-4
  • Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 127—128)
  • Орлова В. Ф., Семенов Д. В. Природа России: Жизнь животных. Земноводные и пресмыкающиеся. — М. : Издательство АСТ, 1999. — 480 с. (с. 216—219). — ISBN 5-237-01809-2
  • Фауна Узбекской ССР. Т. 1. Земноводные и пресмыкающиеся / Богданов О. П.  — Ташкент: Изд-во АН Узбекской ССР, 1960. — 260 с. (с. 101—106)

Посилання

ред.