Крон (скло)

тип оптичного скла

Крон, кронґлас (від англ. crown — корона) — тип безбарвних оптичних стекол, що відрізняються великими (більше 50) значеннями числа Аббе, і, відповідно, низькою дисперсією. Такі стекла з відносно малими показниками заломлення називають легкими кронами, а з великими — важкими[1]. У радянській конструкторській документації сорти скла кронгласс позначалися буквами: ЛК — легкий крон; ФК — фосфатний крон; ТФК — важкий фосфатний крон; К — крон; БК — баритовий крон; ТК — важкий крон; СТК — надважкий крон; ОК — особливий крон і КФ — крон-флінт[2].

СкладРедагувати

Історично, назва «крон» походить з XVIII століття[3], коли до складу стекол цього типу крім оксиду кремнію входили натрій (або калій) і кальцій, що й зумовлювало такі їх оптичні властивості, як високий (понад 0,5) коефіцієнт середньої дисперсії і порівняно низький показник заломлення (~1,5). Показники заломлення сучасних кронів досягають значно більших значень (~1,75), при збереженні високого числа Аббе.

Сучасні ж силікатні стекла кронового типу можуть містити оксиди калію, натрію, бору, алюмінію, барію, кальцію. До складу легких кронів включається фтористий натрій. Баритові крони (БК) можуть містити окис цинку і окис сурми.

У деяких стеклах основним склоутворювачем разом з кремнеземом є борний ангідрид. Додавання до борного ангідриду великих кількостей оксидів рідкісноземельних елементів, наприклад лантану, дозволяє отримувати стекла типу надважких кронів (СТК). А для важких фосфатних (ТФК) і особливих (ОК) кронів як основний склоутворювач використовується п'ятиокис фосфору.

ПрикладРедагувати

Хімічний склад найбільш поширеного в світі кронового оптичного скла[4] наведено в таблиці[5]:

Оксид Зміст, мол. %
SiO2
73,75
B2O3
9,83
As2O3
0,12
BaO
1,28
K2O
4,28
Na2O
10,74

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Галант Е. И., Глебов Л. Б., Толстой М. Н. Оптическое стекло // Физическая энциклопедия / Гол. ред. А. М. Прохоров. — Москва : Большая Российская энциклопедия, 1992. — С. 459—460. — 48000 прим. — ISBN 5-85270-019-3.
  2. Справочник конструктора оптико-механических приборов, 1980, с. 645.
  3. Назва пов'язана з технологією виготовлення віконного скла у вигляді круглих дисків.
  4. В Росії це скло має позначення К8; аналогічне скло, виготовлене німецькою фірмою Schott AG, позначається BK7.
  5. Немилов С. В.. Оптическое материаловедение: оптические стекла. — СПб. : СПбГУ ИТМО, 2011. — С. 78.

ЛітератураРедагувати

  • В. А. Панов. Глава 22. Оптические материалы // Справочник конструктора оптико-механических приборов / В. В. Хваловский. — Л. : Машиностроение, 1980. — С. 645—689. — 742 с. — 25 000 екз.

ПосиланняРедагувати