Відкрити головне меню

Андрі́й Іва́нович Кро́неберг (рос. Андрей Иванович Кронеберг; * жовтень 1814, Харків — † 10 квітня 1855, Харків) — російський перекладач і шахіст. Відомий своїми перекладами Шекспіра. Один із найсильніших шахістів Харкова середини XIX сторіччя. Син ректора Харківського університету Івана Кронеберга.

Андрій Кронеберг
Кронеберг Андрей Иванович.jpg
Ім'я при народженні Андрій Іванович Кронеберг
Народився 1814(1814)
Україна Харків
Помер 10 квітня 1855(1855-04-10)
Україна Харків
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність перекладач, шахіст
Alma mater Імператорський Московський університетd
Знання мов російська
Батько Кроненберг Іван Якович

ЖиттєписРедагувати

Син ученого Івана Кронеберга, який був ректором Харківського університету.

Перекладацька діяльністьРедагувати

Жив у Москві й Петербурзі, був знайомий із письменником Віссаріоном Белінським. Перекладав, зокрема твори Вільяма Шекспіра, чиїм палким прихильником був («Гамлет», «Макбет», «Багато галасу з нічого», «Дванадцята ніч») і Генріха Гайне. Володів англійською, німецькою, французькою, латинською, грецькою та італійською мовами. Активно друкував свої матеріали в журналі «Современник» у 1847—1852 роках. Писав вірші, цікавився розвитком драматургії, був літературним критиком.

Шахова діяльністьРедагувати

Один із найсильніших харківських шахістів середини XIX сторіччя. Грав із такими тогочасними шахістами, як Карл Яніш, Ілля Шумов, Розенберг, Долгоруков, Пассек, харків'янин Шилкін.

«Шахматный листок» опублікував 2 партії Кронеберга з провідним російським майстром того часу — Карлом Янішем. В одній перемогу здобув Яніш, в іншій — Кронеберг.

У більшості партій використовував гамбіт Муціо — різновид королівського гамбіту. Проводив теоретичні дослідження відгалужень королівського гамбіту. Одне з них надруковано в берлінській газеті «Шахцайтунґ» у 1861—1862 роках (уже після смерті автора).

Автор відомої історико-літературної роботи «Шахматы» на сторінках видання «Современник» 1850 року. У статті повідомляв про історичні деталі діяльності шахістів минулого — Паоло Бої, Руї Лопеса, Леонадро, Ґреко, Філідора, Лабурдонне, Макдоннелла та інших. Завдяки знанню європейських мов опрацював велику кількість закордонної шахової літератури в оригіналі. Робота «Шахматы» отримала позитивні відгуки в російському шаховому середовищі. Інколи допомагав перекладати на німецьку мову праці Олександра Петрова, які той відсилав у берлінську «Шахцайтунґ».

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Линдер И. М. У истоков шахматной культуры. — Москва: Знание, 1967. — С. 318—321
  • Шахматы: Энциклопедический словарь. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 183