Крекінг-установка у Бурггаузені
Крекінг-установка у Бурггаузені — підприємство нафтохімічної промисловості на південному сході Німеччини, у прикордонному з Австрією районі земля Баварія.
З 1938-го у Бурггаузені компанія WACKER почала продукувати вінілхлорид (мономер полівінілхлориду), для чого з вугілля отримували карбід кальцію, який потім переробляли на ацетилен. В подальшому на тлі розвитку нафтохімії перейшли до технологій на основі етилену, для чого в 1970-му почали отримувати сировину для виробництва вінілхлориду зі спорудженої в Бурггаузені установки парового крекінгу. її звели на майданчику запущеного двома роками раніше нафтопереробного заводу компанії Marathon (надалі перейшов у власність австрійської OMV).[1][2]
Первісно потужність установки по етилену складала 125 тисяч тонн на рік, а до кінця 1980-х її довели до 280 тисяч тонн. На той час в Бурггаузені вироблялось 255 тисяч тонн вінілхлориду, крім того, трохи західніше у Гендорфі продукував цей мономер в обсязі 160 тисяч тонн завод компанії Hoechst (поставки етилену до Гендорфу забезпечуються трубопроводом довжиною 8 км з діаметром 300 мм). Ще 100 тисяч тонн етилену потребувала споруджена у Бурггаузені лінія полімеризації потужністю 100 тисяч тонн (належить компанії Borealis — спільному підприємству OMV та фонду з Об'єднаних Арабських Еміратів Mubadala).[3][4][5]
Станом на середину 2000-х піролізна установка могла виробляти вже 340 тисяч тонн етилену на рік[6], тоді як лінія полімеризації досягла показника у 160 тисяч тонн поліетилену[7] (а у першій половині наступного десятиліття він рахувався вже як 175 тисяч тонн).[8] При цьому виробництво вінілхлориду у Бурггаузені закрили,[4] проте в Гендорфі компанія Vinnolit (якій відійшов вінілхлоридний бізнес WACKER та Hoechst) продовжувала його продукування у збільшеному обсязі 300 тисяч тонн на рік.[9]
З 2015 року вироблений в Бурггаузені етилен законтрактували для іншого гендорфського підприємства – заводу швейцарської компанії Clariant, який випускає оксид етилену та моноетиленгліколь (220 та 140 тисяч тонн на рік відповідно).[10][11] А після запуску у 2013 році трубопроводу Ethylen-Pipeline Sud (EPS)[12] бурггаузенська піролізна установка у виявилась пов’язаною (через проміжну ланку Мюнксмюнстер – Гендорф) із західноєвропейською мережею етиленопроводів, що обслуговує численні підприємства нафтохімії.
Установка розрахована на використання доволі важкої сировини – переважно газового бензину (84%), а також бутану, пропану (по 6%), етану (2,5%) та газойлю (1,5%).[13] Як наслідок, вона продукує велику кількість пропілену, котра станом на середину 2000-х років споживалась лінією полімеризації потужністю 240 тисяч тонн на рік.[6] В 2007-му об’єми виробництва пропілену та поліпропілену збільшили ще на 330 тисяч тонн, для чого зокрема запустили першу в Європі установку метатези олефінів (подібні виробництва не дуже поширені в світі, та діють, наприклад, у техаському Порт-Артурі та ізраїльській Хайфі). Одночасно збільшили на 110 тисяч тонн можливості з продукування етилену, реакцією якого з бутиленом і отримують пропілен.[14][15]
У 2018 році власник установки компанія OMV оголосила про наміри збільшити її потужність по етилену з 450 до 600 тисяч тонн.[16]
В 2015-му у Бурггаузені запустили блок екстракції бутадієну потужністю 70 тисяч тонн на рік (цей діолефін є основою для найбільш поширеної групи синтетичних каучуків).[17]
Примітки
ред.- ↑ Wacker Company history A century of expansion and progress (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 жовтня 2018.
- ↑ Opportunities and Challenges at the Interface between Petrochemistry and Refinery The OMV View Dr. Josef Lichtscheidl (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 жовтня 2018.
- ↑ Production of ethylene in Western European countries (a survey) - PDF Free Download. slideheaven.com (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ а б Kuhlke, William (2001). Volume Polymers in North America and Western Europe (англ.). iSmithers Rapra Publishing. ISBN 9781859572382. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ Totsch, W.; Gaensslen, H. (6 грудня 2012). Polyvinylchloride: Environmental Aspects of a Common Plastic (англ.). Springer Science & Business Media. ISBN 9789401128841. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ а б OMV, Borealis to expand Burghausen refinery. www.ogj.com. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ Borealis’s Burghausen cracker and polymers go down (брит.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ Borealis Burghausen, Germany HDPE plant closed (брит.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ Product profile: VCM (брит.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ Ltd., Clariant. Clariant Signs Long Term Ethylene Supply Contract with OMV. Clariant Ltd. (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ Clariant plans further Gendorf EO/MEG maintenance (брит.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ EPS: News Detail English. www.eps-pipeline.de (de-de) . Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ INTERNATIONAL SURVEY OF ETHYLENE FROM STEAM CRACKERS—2015 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 січня 2017.
- ↑ OMV prepares for Burghausen cracker expansion (брит.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ Burghausen Refinery celebrates its 50th birthday (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ EPCA 2018: Austria's OMV to expand ethylene cracker unit at Burghausen, Germany - Petrochemicals | Platts News Article & Story. www.platts.ru. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
- ↑ OMV on track to start up new Burghausen BD unit Q2 2015 (брит.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.