Красноярське (Покровський район)
Красноярське (колись — Чернігівка) — селище Добропільської міської громади Покровського району Донецької області, Україна.
| селище Красноярське | |
|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Донецька область |
| Район | Покровський район |
| Громада | Добропільська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA14160070130030276 |
| Облікова картка | Красноярське |
| Основні дані | |
| Засноване | |
| Населення | 814 |
| Поштовий індекс | 85040 |
| Телефонний код | +380 6277 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°25′17″ пн. ш. 37°07′44″ сх. д. / 48.42139° пн. ш. 37.12889° сх. д.Координати: 48°25′17″ пн. ш. 37°07′44″ сх. д. / 48.42139° пн. ш. 37.12889° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 85040, Донецька обл., Доборопільський р-н, с. Світле, вул. Побєди, 28 |
|
| |
| Карта | |
  Красноярське | |
 Красноярське | |
| |
Історія Редагувати
На карті 1861 року зазначено, що на місці нинішнього села розташований хутір Іванівка[1].
Поля навколо хутора належали дворянину, пану Роговському[2].Після смерті батьків, в 1909 році маєтком володів син Н.К.Роговський. Мав 1800 дес. землі, яка оброблялася кіньми і воломи. Мав парову мельницю. Постійних робочих було 36 чоловік. сезонних - 150.
В 1922 році з Чернігівської губернії на хутір переселяли людей цілими сім'ями, з усім господарським майном. Хутір став носити назву Чернігівка. Хутір розташовувався в логовині. У селі було дві довгі вулиці довжиною приблизно 3 км.
Під час війни хутір зайняли німці. Вони гнобили місцевих жителів забирали продукти харчування. На самому краю хутора німці зробили сильне зміцнення. Там, де було колгоспне управління, розташувався німецький штаб, цистерни з пальним, гармати.
Наприкінці літа 1943 року почався наступ червоної армії в районі хутора. Чотири рази хутір переходив з рук в руки, але в самому хуторі руйнувань не було. Снаряди перелітали хутір і вибухали аж за кладовищем, або недолітали і падали на-Куличках. Тільки один снаряд потрапив в дах баби Жучихи і стирчав там поки в хуторі не зайшли червоні і не розмінували його.
Примітки Редагувати
- ↑ Военно-топографическая карта Екатеринославской губернии. — 1861. — 35 с. (рос.)
- ↑ Елена Карпенко (27 серпня 2010). Слава и воля Доброго поля!. donbass.ua (рос.). ЗАО «Газета „Донбасс“». Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
Джерела Редагувати
- Елена Карпенко (27 серпня 2010). Слава и воля Доброго поля!. donbass.ua (рос.). ЗАО «Газета „Донбасс“». Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
- Свято-Введенська церква «Довжина в життя шлях до своєї православної церкви».
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |