Чернігівка (Покровський район)

селище Добропільської міської громади Покровського району Донецької області

Чернігівка (раніше Красноярське) — селище Добропільської міської громади Покровського району Донецької області, Україна.

селище Чернігівка
Герб Прапор
Меморіал у Красноярському
Меморіал у Красноярському
Меморіал у Красноярському
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Покровський район
Громада Добропільська міська громада
Код КАТОТТГ UA14160070130030276
Облікова картка Красноярське 
Основні дані
Населення 814
Поштовий індекс 85040
Телефонний код +380 6277
Географічні координати 48°25′17″ пн. ш. 37°07′44″ сх. д. / 48.42139° пн. ш. 37.12889° сх. д. / 48.42139; 37.12889Координати: 48°25′17″ пн. ш. 37°07′44″ сх. д. / 48.42139° пн. ш. 37.12889° сх. д. / 48.42139; 37.12889
Відстань
Найближча залізнична станція:
Селищна влада
Адреса 85040, Донецька обл., Доборопільський р-н, с. Світле, вул. Побєди, 28
Карта
Чернігівка. Карта розташування: Україна
Чернігівка
Чернігівка
Чернігівка. Карта розташування: Донецька область
Чернігівка
Чернігівка
Мапа

Чернігівка у Вікісховищі

Чернигівка перша
Чернигівка друга

Символіка

ред.

На гербі зліва зображено половину орла, який взятий з герба Чернігова, що символізує історичну назву села (герб є промовистим). Праворуч — козацький герб у підкові на синьому тлі, родовий герб Роговських.

Історія

ред.

На карті 1861 року зазначено, що на місці нинішнього села розташований хутір Іванівка[1].

Поля навколо хутора належали дворянину, пану Роговському[2].Після смерті батьків, в 1909 році маєтком володів син Н. К. Роговський. Мав 1800 дес. землі, яка оброблялася кіньми і воломи. Мав парову мельницю. Постійних робочих було 36 чоловік. сезонних — 150.

В 1922 році з Чернігівської губернії на хутір переселяли людей цілими сім'ями, з усім господарським майном. Хутір став носити назву Чернігівка. Хутір розташовувався в логовині. У селі було дві довгі вулиці довжиною приблизно 3 км.

Під час війни хутір зайняли німці. Вони гнобили місцевих жителів забирали продукти харчування. На самому краю хутора німці зробили сильне зміцнення. Там, де було колгоспне управління, розташувався німецький штаб, цистерни з пальним, гармати.

Наприкінці літа 1943 року почався наступ червоної армії в районі хутора. Чотири рази хутір переходив з рук в руки, але в самому хуторі руйнувань не було. Снаряди перелітали хутір і вибухали аж за кладовищем, або недолітали і падали на-Куличках. Тільки один снаряд потрапив в дах баби Жучихи і стирчав там поки в хуторі не зайшли червоні і не розмінували його.

10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села на Чернігівка[3].

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 670 82.30 %
російська 138 16.95 %
білоруська 4 0.49 %
румунська 1 0.13 %
інші/не вказали 1 0.13 %
Усього 814 100 %

Примітки

ред.
  1. Военно-топографическая карта Екатеринославской губернии. — 1861. — 35 с. (рос.)
  2. Елена Карпенко (27 серпня 2010). Слава и воля Доброго поля!. donbass.ua (рос.). ЗАО «Газета „Донбасс“». Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  3. Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

ред.
  • Елена Карпенко (27 серпня 2010). Слава и воля Доброго поля!. donbass.ua (рос.). ЗАО «Газета „Донбасс“». Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  • Свято-Введенська церква «Довжина в життя шлях до своєї православної церкви».