Краснопевцев Семен Олександрович
Семен Олександрович Краснопевцев (15 лютого 1896 — 26 квітня 1954) — радянський військовий діяч, генерал-полковник артилерії. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1949—1952 роках.
Семен Олександрович Краснопевцев | |
---|---|
рос. Семён Александрович Краснопевцев | |
Народження | 1896 Тульська область, СРСР |
Смерть | 1954 Ленінград, РРФСР, СРСР |
Поховання | Богословське кладовище |
Країна | Російська імперія → СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Рід військ | артилерія |
Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
Роки служби | 1915-1917 1918-1954 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-полковник |
Війни / битви | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
ред.Народився в селі Большиє Колодязі (тепер Веньовського району Тульської області, РФ) у селянській родині. У 1915 році закінчив Костянтинівське військове училище, учасник Першої світової війни[1].
З 1918 р. — служба у Червоній армії[2]. Учасник Громадянської війни: служив командиром взводу. У 1920 році брав участь у радянсько-польській війні, командував батареєю, потім дивізіоном, полком.
У 1926 році закінчив Курси удосконалення командного складу.
З листопада 1926 р. — помічник командира 11-го польового важкого артилерійського полку по стройовій частині, з листопада 1928 року — помічник командира 16-го корпусного артилерійського полку.
У 1932 році закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.
З червня 1933 року — помічник начальника артилерії 7-го стрілецького корпусу.
З травня 1934 року — старший керівник кафедри артилерії, з січня 1937 року — старший викладач кафедри озброєння і техніки Військової академії РСЧА імені Фрунзе.
Учасник радянсько-фінської війни. З грудня 1939 року — старший помічник начальника артилерії 13-ї армії. У 1940 році був призначений заступником командувача 2-го корпусу Протиповітряної оборони у місті Ленінграді.
Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. У липні 1941 року — командувач артилерії Лузькой оперативної групи, з липня 1941 року — начальник штабу артилерії Північного фронту, з вересня 1941 року — начальник штабу артилерії Ленінградського фронту, з листопада 1941 року — командувач артилерії 8-ї армії, брав участь в Ленінградській стратегічній оборонній операції.
З квітня 1942 року — командувач артилерії Північно-Кавказького напряму (з травня 1942 року — Північно-Кавказького фронту), брав участь в Битві за Кавказ. З листопада 1942 року — командувач артилерії 2-ї гвардійської армії Південного фронту, брав участь у Сталінградській битві.
З березня 1943 року — командувач артилерії Південного фронту (з 20 жовтня 1943 року — 4-го Українського фронту), брав участь у Донбаській операції, Битві за Дніпро, Нікопольсько-Криворізькій наступальній операції, Кримській операції.
З травня 1944 року — командувач артилерії 3-го Прибалтійського фронту, брав участь у Тартуській і Прибалтійській операціях.
Після війни командував артилерією Київського військового округу[4]. Потім служив начальником штабу — заступником командувача артилерії Радянської армії.
До квітня 1954 року — командувач артилерії Ленінградського військового округу.
Похований у Ленінграді (Санкт-Петербурзі) на Богословському кладовищі.
Звання
ред.- підпоручник
- комбриг (5.02.1939)
- генерал-майор артилерії (4.06.1940)
- генерал-лейтенант артилерії (7.06.1943)
- генерал-полковник артилерії (3.04.1944)
Нагороди
ред.- два ордени Леніна
- чотири ордени Червоного Прапора (,16.05.1944)
- орден Кутузова 2-го ст. (31.03.1943)
- орден Суворова 2-го ст. (22.12.1943)
- орден Богдана Хмельницького 1-го ст. (11.02.1944)
- орден Червоної Зірки
- ордени
- медалі
Посилання
ред.- [1]
- [2] [Архівовано 4 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ На світанку 11 листопада 1918 року завершилась Перша світова війна. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 6 березня 2023.
- ↑ РАДЯНСЬКА АРМІЯ. resource.history.org.ua. Процитовано 6 березня 2023.
- ↑ ПОЛІТБЮРО, ПОЛІТИЧНЕ БЮРО ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ РКП(Б)/ВКП(Б)/КПРС. resource.history.org.ua. Процитовано 6 березня 2023.
- ↑ КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ. resource.history.org.ua. Процитовано 6 березня 2023.