Краснопевцев Семен Олександрович

Семен Олександрович Краснопевцев (15 лютого 1896(18960215) — 26 квітня 1954) — радянський військовий діяч, генерал-полковник артилерії. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1949—1952 роках.

Семен Олександрович Краснопевцев
рос. Семён Александрович Краснопевцев
Народження1896(1896)
Тульська область, СРСР
Смерть1954(1954)
Ленінград, РРФСР, СРСР
ПохованняБогословське кладовище
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ артилерія
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе
Роки службиРосійська імперія 1915-1917
СРСР 1918-1954
ПартіяКПРС
Звання Генерал-полковник
Війни / битвиПерша світова війна
Громадянська війна в Росії
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Суворова II ступеня
Орден Кутузова II ступеня Орден Червоної Зірки

Біографія

ред.

Народився в селі Большиє Колодязі (тепер Веньовського району Тульської області, РФ) у селянській родині. У 1915 році закінчив Костянтинівське військове училище, учасник Першої світової війни[1].

З 1918 р. — служба у Червоній армії[2]. Учасник Громадянської війни: служив командиром взводу. У 1920 році брав участь у радянсько-польській війні, командував батареєю, потім дивізіоном, полком.

У 1926 році закінчив Курси удосконалення командного складу.

З листопада 1926 р. — помічник командира 11-го польового важкого артилерійського полку по стройовій частині, з листопада 1928 року — помічник командира 16-го корпусного артилерійського полку.

У 1932 році закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.

З червня 1933 року — помічник начальника артилерії 7-го стрілецького корпусу.

З травня 1934 року — старший керівник кафедри артилерії, з січня 1937 року — старший викладач кафедри озброєння і техніки Військової академії РСЧА імені Фрунзе.

Учасник радянсько-фінської війни. З грудня 1939 року — старший помічник начальника артилерії 13-ї армії. У 1940 році був призначений заступником командувача 2-го корпусу Протиповітряної оборони у місті Ленінграді.

Член ВКП(б)[3] з 1940 року.

Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. У липні 1941 року — командувач артилерії Лузькой оперативної групи, з липня 1941 року — начальник штабу артилерії Північного фронту, з вересня 1941 року — начальник штабу артилерії Ленінградського фронту, з листопада 1941 року — командувач артилерії 8-ї армії, брав участь в Ленінградській стратегічній оборонній операції.

З квітня 1942 року — командувач артилерії Північно-Кавказького напряму (з травня 1942 року — Північно-Кавказького фронту), брав участь в Битві за Кавказ. З листопада 1942 року — командувач артилерії 2-ї гвардійської армії Південного фронту, брав участь у Сталінградській битві.

З березня 1943 року — командувач артилерії Південного фронту (з 20 жовтня 1943 року — 4-го Українського фронту), брав участь у Донбаській операції, Битві за Дніпро, Нікопольсько-Криворізькій наступальній операції, Кримській операції.

З травня 1944 року — командувач артилерії 3-го Прибалтійського фронту, брав участь у Тартуській і Прибалтійській операціях.

Після війни командував артилерією Київського військового округу[4]. Потім служив начальником штабу — заступником командувача артилерії Радянської армії.

До квітня 1954 року — командувач артилерії Ленінградського військового округу.

Похований у Ленінграді (Санкт-Петербурзі) на Богословському кладовищі.

Звання

ред.
  • підпоручник
  • комбриг (5.02.1939)
  • генерал-майор артилерії (4.06.1940)
  • генерал-лейтенант артилерії (7.06.1943)
  • генерал-полковник артилерії (3.04.1944)

Нагороди

ред.

Посилання

ред.
  1. На світанку 11 листопада 1918 року завершилась Перша світова війна. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 6 березня 2023.
  2. РАДЯНСЬКА АРМІЯ. resource.history.org.ua. Процитовано 6 березня 2023.
  3. ПОЛІТБЮРО, ПОЛІТИЧНЕ БЮРО ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ РКП(Б)/ВКП(Б)/КПРС. resource.history.org.ua. Процитовано 6 березня 2023.
  4. КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ. resource.history.org.ua. Процитовано 6 березня 2023.