Крамаренко Олексій Іванович
Олексій Іванович Крамаренко (17 березня 1882, Єлисаветград — 1943, Харків) — вчений, професор Харківського технологічного інституту. Під час німецької окупації у 1941—1942 рр. — міський голова (бургомістр, згодом обербургомістр) Харкова.
| Олексій Іванович Крамаренко | |
|---|---|
 | |
| бургомістр м. Харків | |
| жовтень 1941 — серпень 1942 | |
| Наступник | О. П. Семененко |
| обербургомістр | |
| Народився |
17 березня 1882 Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1943 Харків |
| Відомий як | хімік |
| Країна | СРСР |
Життєпис ред.
У 1910—1931 був головним інженером на підприємствах силікатної, газової та вугільної промисловості. З 1931 р. викладав у вишах Кам'янця-Подільського та Харкова. Був одружений, мав двох дітей.
У жовтні 1941 призначений міським головою Харкова. Грав досить пасивну роль, адміністративних якостей не мав.
15—16 грудня 1941 почалося масове знищення євреїв. Крамаренко доповідав: «за два дня виселено 8547 євреїв, в результаті чого звільнилось 58129 квадратних метрів житлової площі». За розпорядженням Крамаренка у колишні єврейські квартири було вселено сім'ї 1700 працівників нової влади.
9 березня 1942 вийшов наказ № 24/5-6, який підписали Крамаренко та його заступник Л. Е. Кублицький-Піотих, де мовилося:
П'ятий місяць уже над вільним містом поруч з переможним Германським прапором майорить наш рідний жовто-блакитний український прапор як символ нового життя, нового відродження нашої неньки-батьківщини. Але на великий жаль і сором до всіх нас українців ще й досі залишається де-не-де ганебна більшовицька спадщина. З великим соромом до всіх нас та з цілком зрозумілим гнівом українського людства трапляється чути по деяких установах, навіть у районових управах, розмови російською мовою з боку урядовців, які нібито соромляться своєї рідної мови. Сором за це тим, хто стає вільним громадянином звільненої батьківщини. Ганьба і не місце з нами тим, хто цурається своєї рідної мови. Ми не припустимо, цього не мусить бути. Тому наказую категорично заборонити далі будь кому з урядовців розмову російською мовою в службовий час в установі"
Крамаренко допомагав заснуванню у Харкові Української автокефальної церкви на чолі з митрополитом Феофілом.[1]
22 січня 1942 статус Крамаренка був підвищений до обербургомістра (раніше цю посаду обіймав німецький полковник Петерскнотте).
У 1942 звільнений з посади, у січні 1943 заарештований та страчений. Новим обербургомістром став його колишній заступник адвокат О. П. Семененко.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ ИЗ ИСТОРИИ "ЛУБЕНСКОГО РАСКОЛА". Архів оригіналу за 26 вересня 2007. Процитовано 26 грудня 2006.
Посилання ред.
- Мизина В. Первый харьковский бургомистр А.И. Крамаренко // Событие. — №49 5-11.12.2002
- Коцарев О. 1939-1945: НЕПИСАНА ІСТОРІЯ: Як мій прадід розбудовував у Харкові Третій Райх // Тексти. — 28.04.2010
- Радченко Ю. «(Gross)Opa war kein Nazi» по-харківськи Або «недоговорена» сімейна історія [Архівовано 28 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Україна Модерна. — 10.08.2018
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |