Кравченко Тетяна Едуардівна

російська актриса

Тетя́на Едуардівна Кра́вченко (при народженні — Токарева; нар. 9 грудня 1953(19531209), Сталіно, УРСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно. Народна артистка Російської Федерації (2002).

Кравченко Тетяна Едуардівна
рос. Татьяна Эдуардовна Кравченко
Ім'я при народженні рос. Татьяна Эдуардовна Яковлева
Народилася 9 грудня 1953(1953-12-09)[1][2] (70 років)
Сталіно, Українська РСР, СРСР
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність акторка
Alma mater Школа-студія МХАТ (1976) і Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Заклад Ленком
Роки діяльності 1976 — тепер. час
IMDb nm0470392
Нагороди та премії
Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація)
Заслужений артист РРФСР Народний артист Російської Федерації

Чайка[d] (1998)


CMNS: Кравченко Тетяна Едуардівна у Вікісховищі

У 2014 році підтримала анексію Криму Росією і війну Росії проти України.

Фігурант бази даних центру «Миротворець» (незаконна гастрольна діяльність в анексованому Криму, антиукраїнська пропаганда)[3].

Біографія ред.

Народилась 9 грудня 1953 року в місті Сталіно (Українська РСР), нині — Донецьк.

Батько Тетяни — Василь Дмитрович Токарєв, помер, коли їй було 3 місяці. Дівчинку виховувала мати — Емілія Іванівна Карлаш і вітчим — Едуард Семенович Яковлєв. Про те, що Е. С. Яковлєв не був їй рідним батьком, Тетяна дізналася у віці 10 років.

Брала участь в постановках шкільного театрального гуртка, читала вірші. В 1970 році закінчила середню школу № 20 міста Донецька, після чого подала документи на хімічний факультет Донецького державного університету, однак не пройшла за конкурсом. В 1971 році Тетяна, за згоди матері, поїхала в Москву вступати до театрального інституту. Боячись негативної реакції вітчима, для нього була оголошена версія, що Тетяна «пробує себе на математичний факультет МДУ».

З першої спроби вступила до Вищого театрального училища імені М. С. Щепкіна. Пронавчавшись там рік, була помічена Аллою Тарасовою і буквально переманена в Школу-студію МХАТ, куди була зачислена одразу на другий курс.

У 1976 році закінчила Школу-студію МХАТ (курс Павла Массальського і Алли Тарасової). На випускному спектаклі був присутній режисер Марк Захаров, який відразу ж запропонував молодій акторці ввійти в склад очолюваної ним трупи театру «Ленком».

За вступу на роботу в Ленком, Олег Янковський порадив Тетяні виступати під другим, менш поширеним прізвищем, так як акторів і актрис «Яковлевих» було дуже багато. Вона взяла прізвище своєї прабабусі, і з тих пір відома як Тетяна Кравченко.

Перша роль в театрі була в спектаклі «Мої надії» за п'єсою Шатрова, де Тетяна виконала головну роль. В спектаклі також грала народна актриса СРСР Тетяна Пельтцер, з якою у молодої актриси одразу ж склались теплі дружні стосунки. Як наслідок, Пельтцер взяла на себе роль наставниці і педагога Тетяни Кравченко.

Була двічі заміжня. Першим її чоловіком був Володимир Лавинський, який працював художником-постановником Школи-студії МХАТ. Цей шлюб проіснував не довго — всього 2 роки.

Другий чоловік — Дмитро Гербачовський, кінопродюсер Ленфільму. В шлюбі з ним Кравченко прожила 6 років. У подружжя народилась єдина дочка Тетяни — Анна Гербачовська. Вона з'явилась на світ в 1986 році в Санкт-Петербурзі. Але і цей шлюб розпався.

Є одною з головних актрис театру «Ленком», де зіграла більше 30 ролей. Активно працює в антерпризних театральних проектах. Широко відома за численними работами в кіно. Всього знялась більше ніж у ста тридцяти фільмах. Найвідомішою для масового глядача стала після зйомок у серіалі «Свати».

Громадська позиція ред.

У 2014 році підтримала анексію Криму Росією.

В 2015 році, акторці був заборонений в'їзд в Україну, через те, що вона підтримала анексію Криму і війну на Донбасі.

У 2022 році, підтримала вторгнення Росії в Україну.

Творчість ред.

Театральні роботи ред.

«Ленком»
  • «Божевільний день, або Одруження Фігаро» — Марселіна
  • «День опричника» — ясновидиця Парасковія Мамонтівна
  • «Мої Надії» — Надія
  • «Революційний етюд» — Сапожникова
  • «Диктатура совісті» — Надя
  • «Мудрець» — мати Глумова
  • «Дорога Памела» — Глорія
  • «Жорстокі ігри» — Дічина, схожа на ангела
  • 1993 — Марселіна — «Божевільний день, або Одруження Фігаро», за п'єсою Бомарше, реж. Марк Захаров
  • «Шут Балакірєв» — Балакірєва
  • «Одруження» — сваха Фекла Іванівна
  • «Трубадур і його друзі» — Отаманша розбійників
  • «В списках не значався» — довга дівиця
  • «Іванов» — Бабакіна
  • «Зустрічі на Сретенці»
  • «Революційний етюд»,
  • «Містифікація» — Манілова, Коробочка
Антерприза
  • 1996 — Рут — «Неймовірний сеанс», за п'єсою Н.Кауарда «Неугомонний Дух», переклад М.Мішина, реж. Михайло Козаков / Російська антреприза Михаийла Козакова
  • «Авантюрна сімейка, або Як украсти мільйон» / театр «Миллениум» під керівництвом Валерія Пономаренко
  • «Пастка для чоловіка» / театр «Миллениум» під керівництвом Валерія Пономаренко
  • «Здрастуйте, я ваша теща!» — Галина Іванівна, теща
  • «Плачу на перед»,
  • «Чоловік для жінок»,
  • «Трактірщиця»,
  • «Сторічник»,
  • «Заміжні наречені»,
  • «Бумеранг»,
  • «Неймовірний сеанс» за п'єсою Н.Коуарда «Неугомонний Дух»,
  • «Авантюрна сімейка, або Як украсти мільйон»,
  • «Астрономія кохання»,
  • «Друге дихання»,
  • «Ідеальне вбивство»,
  • «Нюра Чапай»,
  • «Пастка для чоловіка»,
  • «Біля кохання»,
  • «Убий мене, голубчик»,
  • «Суччий ангел»,
  • «Заміжні наречені»,
  • «Я залишаюсь»,
  • «Наречені»,
  • «Мила моя».

Нагороди і визнання ред.

 
Церемонія нагородження Орденом Пошани.
Москва, Кремль, 28 травня 2014
Кінопремії
  • Лауреат премії спілки кінематографістів «Созвездие» (2000)
  • Приз IV відкритого російського фестивалю кінокомедії «Улыбнись, Россия!» у номінації «Краща жіноча роль» — за роль сусідки у фільмі «Кримінальне танго»
  • Премія XVII відкритого російського фестивалю кінокомедії «Улыбнись, Россия!» (2016) — «за внесок у комедію»

Примітки ред.

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ČSFD — 2001.
  3. Центр «Миротворець»: Кравченко Тетяна Едуардівна
  4. Указ Президента Российской Федерации от 14 января 2014 года № 18 [Архівовано 2016-01-07 у Wayback Machine.]
  5. Указ Президента РФ от 16.09.2002 № 990 «О присвоении почётных званий Российской Федерации». Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 23 січня 2014.

Посилання ред.