Відкрити головне меню

Захаров Марк Анатолійович
рос. Марк Анатольевич Захаров
2012-03-03 Марк Захаров.jpeg
Ім'я при народженні рос. Марк Анатольевич Ширинкин[1][2]
Народився 13 жовтня 1933(1933-10-13) (86 років)
Москва, Російська РФСР
Помер 28 вересня 2019(2019-09-28)[3] (85 років)
Москва, Росія
·пневмонія
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актор, театральний режисер, кінорежисер, сценарист, театральний педагог
Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1955)
Відомі учні Yuri Fedorovich Fominykh[d]
Знання мов російська
Заклад МАТС, Ленком
Членство Спілка кінематографістів СРСР
Роки активності 1955 — нині
Magnum opus 12 стільців
Партія КПРС
Діти Захарова Олександра Марківна
Нагороди

Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2008 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2003 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 1997 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2013 Орден Дружби народів  — 1980

Медаль В пам'ять 850-річчя Москви

Медаль Ветеран праці артист СРСР (1991) артист РРФСР Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1977) Державна премія РФ (2002)

Державна премія СРСР — 1987 Державна премія Російської Федерації- 1992 Державна премія Російської Федерації- 1997
IMDb nm0952272

Марк Анатолійович Захаров (рос. Марк Анатольевич Захаров; * 13 жовтня 1933, Москва, Російська РФСР — 28 вересня 2019, Москва) — радянський і російський режисер театру й кіно. Народний артист СРСР (1991). Лауреат Державної премії СРСР (1987), Державної премії Росії (1992, 1996). Академік Російської акдемії мистецтв (2000), художній керівник московського театру «Ленком».

З 1973 р. — художній керівник Московського театру «Ленком».

Помер 28 вересня у віці 85 років.

ЖиттєписРедагувати

1955 — закінчив акторський факультет ГІТІСу, навчався у В. М. Раєвського, Р. Р. Кінського, П. В. Леслі.

1955 став актором Пермського драматичного театру. З 1956 року почав займатись режисурою в самодіяльному студентському колективі Пермського університету.

1959 — повернувся з дружиною Н. Лапшиновою до Москви, почав працювати в Московському драматичному театрі, потім у Московському театрі мініатюр (театр «Ермітаж»). Там же грала його дружина, після цього працював в Студентському театрі МДУ.

1965 — став режисером Московського театру сатири, 1973 — головним режисером «Ленкому». У 1970-1980-х роках знімає кіно, екранізує п'єси О. Шварца і Р. Горіна в жанрі фантастичної притчі.

1989 став народним депутатом СРСР від Спілки театральних діячів СРСР[4].

ФільмографіяРедагувати

Громадянська позиціяРедагувати

У березні 2014 роки значився в числі тих, хто підписав звернення діячів культури Росії з осудом агресії Росії проти України[5]. Пізніше заперечив факт підпису під «фальшивкою провокаційного характеру»[6] і додав, що з пропозицією підписати лист на підтримку Путіна до нього також ніхто не звертався.

В серпні 2016 схвально відзначав «бережне ставлення до російської історії як науки», політичний курс Путіна стосовно Криму та безальтернативність російської провладної партії Єдина Росія[7].

НагородиРедагувати

  • Отримав 49 нагород та премій, серед яких ордени «за визначний внесок у розвиток театрального мистецтва, багаторічну творчу діяльність».
  • 2009 — премія «Персона року»

Вшанування пам'ятіРедагувати

Сім'яРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.284;
  • Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.436—437;
  • Театр: Знциклопедия. М., 2002. — С. 162—163.