Відкрити головне меню

Петро Аркадійович Кочубей (17 (29) червня 1825, Москва, Російська імперія — 22 грудня 1892 (3 січня 1893), Згурівка, Російська імперія) — учений хімік, історик техніки, голова Російського технічного товариства.

Кочубей Петро Аркадійович
KochubeyPA by Ge.jpg
Народився 17 (29) червня 1825
Москва, Російська імперія
Помер 22 грудня 1892 (3 січня 1893) (67 років)
Згурівка, Полтавська губернія, Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність науковець
Рід Кочубеї
Портрет роботи М. Ґе (1873)

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Походить з козацького роду Кочубеїв. Народився у Москві, навчався у Михайлівському артилерійському училищі (закінчив у 1845 році) та за кордоном — Бельгії та Франції. Після повернення з-за кордону закінчив Офіцерські класи Михайлівської артилерійської академії і був призначений у ній на посаду викладача хімії і практичної механіки. Невдовзі став ординарцем імператора Олександра ІІ, а згодом флігель-ад'ютантом.

14 січня 1851 року одружився з Варварою, донькою графа Олександра Григоровича Кушельова-Безбородька.

У 1855 році, за дорученням Олександра ІІ, здійснив перевірку крадіжок пороху та патронів в особливо великих розмірах у фортеці Нарва. На її основі подав імператору пропозиції про недопущенню подібних порушень. Але ці пропозиції залишилися на папері, тому в 1857 році П. Кочубей пішов у відставку і разом з родиною переїхав до с. Згурівки (тепер Київщина).

З 1859 року займається науковими дослідженнями та громадськими справами. Його діяльність була спрямована на розвиток промисловості, мистецтва, історії, музейної справи та іншого.

У 1859 році він замовив у Т. Г. Шевченка портрет генерального судді В. Л. Кочубея, нащадком якого він був. Шевченко виконав цей портрет олійними фарбами. Також для нього написав чотири картини.

У Згурівці він значно розширив парк закладений його батьком Зараз це Згурівський дендропарк. У цьому ж парку він і був похований.

Наукова та громадська діяльністьРедагувати

Ще з юних років П. Кочубей зацікавився мінералами. Почав збирати, а згодом купувати і обмінювати різні зразки. Йому вдалося зібрати понад 3000 зразків мінералів. Цю діяльність він вважав найважливішою справою свого життя. 2424 зразки, що збереглися, є важливою складовою колекції мінералогічного музею ім. О. Є. Ферсмана. За цю діяльність він 25 1972 року січня він обраний почесним членом Мінералогічного товариства, а 29 грудня 1879 — почесним членом Академії. На його честь був названий мінерал Кочубеіт, а також друза кристалів олександриту друза Кочубея.

Він товаришував з Д. Менделєєвим. Найсучаснішу хімічну лабораторію, яку він створив у себе дома, надавав студентам і викладачам для хімічних досліджень.

П. Кочубей був віце-президентом департаменту наділів, сприяв розвитку гірничої промисловості, контролював роботу гранувальних фабрик. Разом з професором медичної академії М. Ф. Здекауером та лікарем-токсикологом Є. В. Пеміканом добився створення комісії з проблем народної гігієни та якості харчових продуктів.

У 1866 році за його ініціативою було створене Російське технічне товариство, у якому він став головою першого відділу хімічного виробництва та металургії. У 1870 році його обрали головою цього товариства. Завдяки йому при товаристві були відкриті нові відділи з різних галузей науки і техніки. Під його керівництвом товариство проводило з'їзди, читалися лекції з технічних новацій на фабриках і заводах, направляло за кордон студентів для навчання. Сам він був учасником міжнародних з'їздів, конгресів, виставок.

За його активною участі та грошового внеску в 1872 році були відкриті у Санкт-Петербурзі Музей прикладних знань і Педагогічний музей.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати