Відкрити головне меню

Кочубей Володимир Іванович (1888, Україна1937, Росія) – український археолог, краєзнавець, дослідник історії Південно-Східної Волині, перший директор Шепетівського краєзнавчого музею.

Кочубей Володимир Іванович
Народився 1888(1888)
Жижниківці Білогірський район (Хмельницька область)
Помер 1937(1937)
м. Москва
·політичні репресії
Національність українець
Діяльність археолог, краєзнавець, дослідник історії Південно-Східної Волині

Зміст

ЖиттєписРедагувати

1888 – народився в селянській родині в с. Жижниківці Білогірський район (Хмельницька область).

1905 - закінчив учительську семінарію.

1906 – розпочав учительську діяльність. Працював учителем початкових і старших класів шкіл-семирічок.

1908 - вступив до Житомирського учительського інституту, який закінчив у 1913. Надрукував матеріали краєзнавчих розвідок на сторінках газет «Вісті Волинського губернського земства» і «Нове життя для всіх».

19191922 – проходив військову службу в Червоній армії (Радянська армія).

1922 - розпочав плідну краєзнавчу та літературну діяльність.

Від 1923учитель професійно-технічної школи в м. Славута (нині Хмельницька область). Єдиний серед 8 працівників даної школи, хто мав статус «викладача інституту» і проводив уроки українською мовою.

19221926 - бере участь у створенні краєзнавчих гуртків у містах і селах Славутського, Полонського, Красилівського, Судилківського, Ізяславського районів (Хмельницька область).

1926 - заснував та очолив «Шепетівський окружний музей в м. Славута». У складі музею три відділи: природничий, соціально-економічний та культурно-історичний. Штати музею на той час складалися з двох посад: директора (цю посаду від початку обіймав В. І. Кочубей) та лаборанта (М. Д. Савіцький). На посаді директора музею пропрацював до вересня 1934 р., коли музей було остаточно закрито, а фонди передано до Вінниці.

1926 - ініціював створення і згодом очолив Шепетівське наукове товариство при ВУАН.

19271929 - брав участь у проведенні двох геологічних і двох археологічних експедицій під науковим керівництвом професорів С. Гамченка та О. Безбородька.

19281929 – брав участь у систематичному обстеженні пам’яток давньоукраїнського сакрального й побутового мистецтва.

Від 1936 проживав у Москві.

1 вересня 1937 арештований за місцем проживання на околиці м. Москва за звинуваченням у контрреволюційній діяльності.

21 листопада 1937 засуджений до розстрілу за контрреволюційні наклепи на керівництво радянського уряду (Рада народних комісарів УРСР), захист розстріляних ворогів народу та за «готовность к совершению террористических актов».

Докладніше: Вороги народу

8 грудня 1937 був страчений на Бутовському полігоні Москви.

Реабілітований у січні 1961 року.

Науковий доробокРедагувати

Кочубей Володимир Івановичавтор монографій:

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Нестеренко В.А. Етнонаціональний розвиток Славутчини в 20–30-ті роки ХХ століття. В кн.: Сангушківські читання: Збірник наукових праць I Всеукраїнської наукової конференції. Львів, 2004
  • Берковський В.Г. Студії з історії Славутчини, К., 2008
  • Центральний державний архів вищих органів влади України, ф. 166, оп. 6, спр. 2762, арк. 15–15 зв.