Кофман Роман Ісаакович
Кофман Роман (Аврам) Ісакович (нар. 15 червня 1936, Київ) — український композитор, диригент. Заслужений діяч мистецтв України (1994), народний артист України (2003)[2], Професор (1996). У 2011 р. був номінований і увійшов до шортлиста Національної премії України імені Тараса Шевченка.
| Кофман Роман Ісаакович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 15 червня 1936[1] (87 років) |
| Місце народження | Київ, Українська СРР, СРСР[1] |
| Громадянство | Україна і СРСР |
| Професії | диригент, викладач університету, композитор, письменник, поет, педагог |
| Освіта | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| Інструменти | альт |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| Нагороди |
   |
Життєпис ред.
Народився 15 червня 1936 р. в Києві. Закінчив Київську консерваторію (клас скрипки М. Макаренка (1961), клас диригування М. Канерштейна (1971). Утвердив себе як один з найбільш серйозних і різнобічних диригентів у колишньому Радянському Союзі. Виступав із понад 70-ма оркестрами Європи, Америки та інших континентів.
З 1990 р. є головним диригентом Київського камерного оркестру.
У 2003—2008 рр. був генеральним музичним директором Боннської опери (Німеччина), де також керував Бетговенським симфонічним оркестром. Нагороджений офіцерським хрестом першого класу ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»[3].
У 2011 році отримав орден «За заслуги» III ступеня[4].
З 2012 по 2019 очолював симфонічний оркестр Національної філармонії України. Серед наймасштабніших його робіт — цикли усіх симфоній Шуберта, Бетовена і Моцарта (останній — вперше в Україні). «Якщо порівняння з Мравінським могло б звучати занадто сміливим, усі сумніви зникають після цього концерту (Роман Кофман і Мюнхенський філармонійний оркестр)» («Süddeutsche Zeitung», Німеччина). «Роман Кофман є дійсно одним із найвидатніших у світі диригентів-інтерпретаторів» («Телеграф», Велика Британія).
Автор музики до фільмів: «Лише три тижні» (1971, т/ф), «Лаври» (1972, у співавторстві).
У 2011 році видав художню книжку «Пасторальная симфония, или Как я жил при немцах» (К.: Дух і літера, 2011), до якої ввійшли дві автобіографічні повісті.
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #135012112 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Указ Президента України від 22.08.2003 року № 876/2003 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 7 жовтня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Указ Президента України від 24.06.2011 року № 708/2011 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання ред.
- Кофман Роман Ісаакович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 575.
- Роман Кофман. Лист Яцека до Басі [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — з повісті «Пасторальна симфонія, або Як я жив за німців» — укр.переклад
- Роман Кофман: Класична музика має звучати якомога частіше (Видатний український диригент — про класику і попсу, міжнародні музичні фестивалі). Україна Молода. Номер 121—122 за 15.07.2011 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Роман Кофман. Сильными руками: Из «Книги Небытия» // «Столичные новости» (Киев), № 34 (230), 10-16 сентября 2002.
- А. Лемыш. Роман Кофман — киевлянин, приезжающий в Киев на гастроли[недоступне посилання з квітня 2019] // «2000» (еженедельник), № 3 (56), 19 — 25 января 2001 г.
- С. Васильев. Золото — Рейну // «Столичные новости» (Киев), № 29 (274), 27 августа — 1 сентября 2003.
- Роман Кофман: «Найважливіша симфонія Шуберта — ненаписана» // «Голос України», 16.04.2008.
- Роман Кофман: «Симфонічна музика не належить народу» [Архівовано 11 вересня 2008 у Wayback Machine.] // «Німецька хвиля», 6.07.2008.
- Роман Кофман: «Я вернулся, чтобы неудачное время для Украины закончилось» // «Профиль» (Украина), № 50 (69), 27.12.2008.