Вікіпедія

Коуниці

муніципалітет у Чехії

Коуниці — містечко в Чехії, одне з трьох у складі округу Нимбурк. Містечко існувало як село принаймні з XIII століття, мало статус містечка у кінці XIX — першій половині XX століття, повернуло його 2006 року. Відоме замком XVI—XVII століття. Також у Коуниці існує Церква святого Якова та низка інших архітектурних пам'яток.

Коуниці
чеськ. Kounice[1]
Замок у Коуниці
Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 50°06′27″ пн. ш. 14°51′21″ сх. д. / 50.1077338016377780° пн. ш. 14.85599344902277608° сх. д. / 50.1077338016377780; 14.85599344902277608Координати: 50°06′27″ пн. ш. 14°51′21″ сх. д. / 50.1077338016377780° пн. ш. 14.85599344902277608° сх. д. / 50.1077338016377780; 14.85599344902277608

Країна  Чехія
Адмінодиниця Нимбурк
Q12042021?[2]
Межує з

сусідні нас. пункти
Chrástd, Vykáňd, Černíkyd, Чеський Бродd, Klučovd, Velenkad, Břístvíd ?
Перша згадка 1257[3]
Площа 11,2859 км²[4]
Висота центру 206 ± 1 м
Населення 1661 осіб (1 січня 2023)[5]
Часовий пояс UTC+1
Поштовий індекс 289 15[2]
Автомобільний код NB
GeoNames 3073088
OSM r441566  ·R
Код LAU (NUTS) CZ537357
Офіційний сайт kounice.cz
Коуниці. Карта розташування: Чехія
Коуниці
Коуниці
Коуниці (Чехія)
Мапа

Коуниці знаходиться на рівнині на висоті близько 200 м над р. м. У 4 км на південь знаходиться місто Чеський Брод, у 26 км на південний схід — місто Колін.[6]

Історія ред.

Село вперше згадується 1257 року як володіння Захара з Коуниці. Надалі воно переходило від одного власника до іншого, часто було розділене. Під час гуситських воєн з села вигнали всіх священників. Після побудови замку в кінці XVI століття село стало центром маєтку, який об'єднував навколишні села. З 1760 року маєтком володіла Марія-Тереза Савойська, а до 1848 її нащадки з роду Ліхтенштейнів. Після скасування кріпацтва в Австро-Угорщині Ліхтенштейни володіли лише палацом та господарськими будівлями до 1924 року[6].

Адміністративний статус ред.

 
Міська пожежна станція

1848 року громада села подала прохання про підвищення статусу населеного пункту до містечка. Клопотання було задовільнене 1871 року, але без міського герба. У другій половині XX століття Коуниці втратило статус містечка, а було громадою (чеськ. neměstské obce). Лише 2006 року отримало знову статус містечка[6]. 2007 року створено герб і прапор Коуниці[7].

У 1850—1960 містечко належало до округу Чеський Брод, з 1960 року — до округу Нимбурк. З 2003 року адміністрування містечка здійснюється з міста Чеський Брод, округу Колін[6].

Герб і прапор ред.

Герб являє собою синьо-червоний щит зі срібним орлом з висолопленим червоним язиком у правій половині та трьома колосками ячменю в лівій половині виростають три золотисті відхилені колоски ячменю. Блакитна половина щита з орлом повторюють герб Прокопа Дворжецького з Ольбрамовице[cz], колосся ячменю символізує виробництво солоду, що традиційно здійснювалося в Коуниці. Прапор також розділений на синю й червону половини, малюнком наслідує герб.[6]

Населення ред.

Станом на 1 січня 2016 року в містечку мешкало 1346 осіб.[6]

 
Поштове відділення Коуниці

Освіта, культура і спорт ред.

У містечку працює школа, заснована 1660 року, перебудована 1762 та 1843 року. У 1900 році було лише 4 класи, а 1928 — вже 7, через що школа переїхала до замку. Була закрита німецькою окупаційною адміністрацією у 1941 році, після звільнення продовжувала працювати в замку до 1990 року, коли після пожежі їй було виділено окрему будівлю[8]. Лише 1997—1999 року для школи було побудовано сучасні корпуси. У школі навчається 150—180 дітей[9]. Поруч зі школою розміщено стадіон місцевого спортивного клубу «Сокол»[10].

Також є бібліотека[11] і дитячий садок, який працює з 1952 року[12].

Пам'ятки ред.

Замок ред.

 
Статуя мавра при вході до замку (скульптор Фердинанд Брокоф

Перше укріплення в селі згадується 1554 року. Надалі як і село замок багато разів переходив з рук у руки. Найдовше замком володіли графи Морзін[cs] у 1690-1760 роках, за яких замок набув сучасного вигляду[13].

У 1719 замок перебудований за проєктом Яна Сантіні. Біля входу до замку були поставлені 2 скульптури маврів з гербом Морзинів на щитах праці Фердинанда Брокофа.[13]

У 1928—1990 роках у замку перебувала школа. 1990 у замку сталася пожежа[8]. З тих пір замок стоїть занедбаний, хоча 2012 року йому було надано статус історичної пам'ятки Чеської республіки[13].

Церква св. Якова ред.

 
Церква святого Якова

Церква існує принаймні з XII століття, перша писемна згадка датується 1350-ми роками. Була побудована в готичному стилі, з тих часів збереглася прямокутна оборонна вежа. Готичний неф був зруйнований та перебудований у 1834—1836 роках. Сучасний вівтар створено 1877 року в псевдороманському стилі. Фігури святого Якова, а також святих Вітуса та Вацлава, як і все барокове різьблення, роботи Фердинанда Брокофа створені 1719 року[14].

На дзвіниці наявні два дзвони: великий вагою 300 кг відлитий 1570 року, а малий — 1996 року, важить 50 кг. Церкву реставровано 1988 року[14].

Зерносховище в Тиніце ред.

 
Зерносховище в Тиніце

На південний захід від Коуниці принаймні з XII століття існувало село Тиніце, що вперше згадується в грамоті князя Бедржиха, який дарував його празькому монастирю св. Івана. У XV—XVI столітті селом володіли громади Пршерова, Праги та Подєбрадів, допоки село не перейшло до Коуниці. Село було спалено під час Тридцятилітньої війни. Наразі від нього лишилося лише зерносховище як реставрована частина старої фортеці, якому надано статус чеської пам'ятки культури[15].

Інші ред.

 
Статуя святого Івана
 
Пам'ятник загиблим у Першій світовій війні
 
Історична лікарня

Серед монументів Коуниці, що занесені до реєстру культурних пам'яток — статуя святого Івана та пам'ятник загиблим у Першій світовій війні.

До інших пам'яток належить будівля лікарні, а також будівлі панського маєтку: солодовня XVII століття[16] та садиба XVIII століття[17], .

Відомі люди ред.

Уродженці ред.

Мешканці ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Register of territorial identification, addresses and real estates
  2. ↑ а б Register of territorial identification, addresses and real estates
  3. ↑ Historický lexikon obcí České republiky 1869–2005: 1. díl / за ред. J. Růžková, J. Škrabal — ČSÚ, 2006. — 759 с. — ISBN 978-80-250-1310-6
  4. ↑ Český statistický úřad Malý lexikon obcí České republiky – 2017 — Český statistický úřad, 2017.
  5. ↑ Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích – k 1. 1. 2023 — Praha: ČSÚ, 2023.
  6. ↑ а б в г д е Kounice. Cesty A Pamatky(чес.)
  7. ↑ Znak Kounic [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.](чес.)
  8. ↑ а б Požár zámku [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]. Základní škola Kounice(чес.)
  9. ↑ Historie školy [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Základní škola Kounice(чес.)
  10. ↑ TJ Sokol Kounice [Архівовано 24 червня 2020 у Wayback Machine.](чес.)
  11. ↑ Obecní knihovna Kounice [Архівовано 12 липня 2021 у Wayback Machine.](чес.)
  12. ↑ MATEŘSKÉ ŠKOLY KOUNICE [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.](чес.)
  13. ↑ а б в Zamek. Kounice [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] Cesty a Pamatky(чес.)
  14. ↑ а б Kostel sv. Jakuba Většího. Hrady.cs(чес.)
  15. ↑ Tynice (Zanikla-Obec). Cesty A Pamatky [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.](чес.)
  16. ↑ průčelí panské sladovny(чес.)
  17. ↑ Barokní panský hostinec [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.](чес.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коуниці&oldid=37045690