Вікіпедія

Космічна ера

(Перенаправлено з Космічна Ера)

Космічна ера — проміжок часу, який охоплює діяльність, пов'язану з космічними перегонами, космічними дослідженнями, космічними технологіями, а також розвиток світової культури під впливом цих подій. Вважається, що космічна ера розпочалася з запуску першого штучного супутника Землі (1957) під керівництвом українського науковця та конструктора Сергія Корольова.

Шаттл злітає в космос.

Космічна ера триває і досі — у XXI столітті.

Початок

ред.

Космічна ера постала із розвитком низки технологій та запуском «Супутника-1» Радянським Союзом 4 жовтня 1957 року. Це був перший у світі штучний супутник, що перебував на орбіті Землі в 98,1 хв. «Супутник-1» відкрив нову еру політичних, наукових і технологічних досягнень, які стали відомі як Космічна ера.

Рання Космічна ера відзначалася швидким розвитком нових технологій у суперництві здебільшого між США та колишнім Радянським Союзом. Швидкі успіхи були досягнуті в ракетобудуванні, матеріалознавстві, комп'ютерних програмах і інших галузях. Велика частина технологій, спочатку розроблених для застосування космічної техніки, були розвинені далі та згодом знайшли додаткові використання.

Космічна ера досягла свого піка з програмою «Аполлон», яка захопила уяву більшої частини тодішнього населення земної кулі. Посадку «Аполлон-11» на Місяць спостерігали понад 500 мільйонів людей в усьому світі, і вона широко визнана як одна із найвизначніших подій XX століття. Відтоді увага громадськості значною мірою перемістилися в інші райони[1].

У 1990-ті роки фінансування радянських космічних програм різко впало, оскільки структура Радянського Союзу природним чином розпадалась, тож у НАСА більше не було прямих конкурентів. Відтоді участь у космічних запусках більш розширилась до урядів і комерційних інтересів. З 1990-х років освоєння космосу вже сприймалось багатьма людьми як звичайне явище.

Розпад Радянського Союзу 1991 року закінчив холодну війну та відкрив двері для справжньої співпраці між США, РФ та Україною. Радянські програми «Союз» і «Мир» було передано Федеральному космічному агентству Російської Федерації, на базі якого 28 грудня 2015 року було створено Державну корпорацію «Роскосмос».

За програмою «Шаттл — Мир» американські космічні човники відвідували космічну станцію «Мир», російські та український космонавт Леонід Каденюк літали на «Шаттлі», американські астронавти прилітали на борту космічного корабля «Союз», для тривалого перебування на космічній станції «Мир».

У 1993 році президент США Білл Клінтон заручився підтримкою Російської Федерації у перетворенні запланованої Космічної станції Freedom на Міжнародну космічну станцію (МКС). Будівництво станції почалося в 1998 році. Орбіта станції висотою 409 км має нахил 51,65°.

Програму «Спейс Шаттл» було завершено 2011 року після 135 орбітальних польотів, деякі з яких допомагали збирати, забезпечувати МКС і доправляти на неї екіпажі. Шатл «Колумбія» було втрачено через аварію під час спуску, 1 лютого 2003 року — загинуло 7 астронавтів.

Черговий успішний запуск на МКС американсько-української ракети Antares із приблизно 3,6 т вантажу, відбувся 3 жовтня 2020 року о 5:44 за київським часом[2].

Сьогодення

ред.

На початку XXI століття був створений конкурс Ansari X Prize[en]. Його завданням було розпочати приватні польоти у космос. 2004 року цей конкурс виграв космічний корабель SpaceShipOne. Це перший космічний корабель із недержавним фінансуванням.

Нині декілька країн, зокрема Китай та Індія, мають космічні програми; від суміжних технологічних підприємств до повноцінних космічних програм з пусковими установками[3]. Є багато наукових і комерційних супутників, які використовуються сьогодні, з тисячами супутників на орбіті[4], і кілька країн планують відправити людей у космос[5][6].

Хронологія

ред.
Дата Подія, яка сталася вперше Політ Хто брав участь Країна
20.06.1944 Штучний об'єкт в космічному просторі, тобто за межами лінії Кармана. Випробувальний політ ракети «Фау-2». — Німеччина
24.10.1946 Фотографії з космосу 105[7][8][9]. США запустили ракету «Фау-2» з ракетного полігону «Вайт Сендс», Нью-Мексико. — США
20.02.1947 Тварини в космосі. США запустили ракети «Фау-2» з White Sands Missile Range, Нью-Мексико[10][11][12]. Плодові мушки США
04.10.1954 Штучний супутник. Перший штучний супутник Землі — СРСР
03.11.1957 Тварина на орбіті. «Супутник-2» Собака породи лайка СРСР
02.01.1959 Обліт Місяця, перший космічний апарат для досягнення геліоцентричної орбіти. «Луна-1» — СРСР
12.09.1959 Падіння на поверхню Місяця. Перший створений людиною об'єкт, який досяг іншого небесного тіла. «Луна-2» — СРСР
07.10.1959 Фотографії зворотного боку Місяця. Перший космічний апарат, який здійснив гравітаційний маневр. «Луна-3» — СРСР
31.01.1961 Перші гомініди в космосі. «Меркурій-Редстоун 2[en]» Хем (шимпанзе) США[13]
12.04.1961 Перша людина в космосі. «Восток-1» Юрій Гагарін СРСР
05.05.1961 Перший космічний корабель, пілотований вручну. «Меркурій-Редстоун-3» («Фрідом») Алан Шепард США
14.12.1962 Успішний обліт іншої планети. Максимальне наближення до Венери — 34 773 км. «Марінер-2» — США
18.03.1965 Вихід у відкритий космос. «Восход-2» Олексій Леонов СРСР
15.12.1965 Стикування. «Джеміні 6A[en]» та «Джеміні-7[en]» Воллі Ширра, Томас Стаффорд, Френк Борман, Джеймс Ловелл США
03.02.1966 М'яка посадка космічного корабля на Місяць. «Луна-9» — СРСР
01.03.1966 Падіння штучного об'єкта на іншу планету. «Венера-3» — СРСР
16.03.1966 Орбітальне стикування двох космічних апаратів. «Джеміні-8» і Agena Target Vehicle[en] Ніл Армстронг, Девід Скотт США
03.04.1966 Штучний супутник, який обертається навколо іншого небесного тіла (крім Сонця). «Луна-10» — СРСР
18.10.1967 Телеметрія з атмосфери іншої планети. «Венера-4» — СРСР
21–27.12.1968 Люди на навколомісячній орбіті. «Аполлон-8» Френк Борман, Джеймс Ловелл, Вільям Андерс США
20.07.1969 Приземлення людей на поверхню іншого небесного тіла (Місяця). «Аполлон-11» Ніл Армстронг, Базз Олдрін США
15.12.1970 Телеметрія з поверхні іншої планети. «Венера-7» —
19.04.1971 Перша космічна станція. «Салют-1» — СРСР
07.06.1971 Перший постійний екіпаж. «Союз-11» («Салют-1») Георгій Добровольський, Владислав Волков, Віктор Пацаєв СРСР
20.01.1976 Перші фотографії з поверхні Марса. «Вікінг-1» — США
12.04.1981 Перший багаторазовий орбітальний корабель. STS-1 Джон Янг, Роберт Кріппен США
19.02.1986 Перша довготривала орбітальна космічна станція. «Мир» — СРСР
14.02.1990 Перша фотографія всієї Сонячної системи («Сімейний портрет»)[14]. «Вояджер-1» — США
25.08.2012 Штучний космічний зонд в міжзоряному просторі. «Вояджер-1» — США
12.11.2014 Перша посадка штучного космічного апарата на комету (67P/Чурюмова — Герасименко)[15]. «Розетта» — Європейський Союз
14.07.2015 Людство створило космічні зонди, які досліджували всі дев'ять великих планет (за визначенням планети станом на 1981 році)[16] New Horizons — США
20.12.2015 Вертикальна посадка орбітальної ракети-носія на наземний майданчик[17]. 20-й політ ракети-носія Falcon 9 — США
08.04.2016 Вертикальна посадка орбітальної ракети-носія на плавучу платформу у відкритому морі[18]. SpaceX CRS-8 — США
30.03.2017 Повторний запуск і друга посадка використаного орбітального ракетного прискорювача[19]. SES-10[en] — США

Попередні космічні польоти

ред.

Також можливо, що Космічна ера розпочалась не 4 жовтня 1957 року, а раніше, оскільки в червні 1944 року у Німеччині була створена перша ракета «Фау-2»[20]. Деякі навіть вважали, що космічна ера почалася в березні 1926 року, коли американська ракета була запущена Робертом Ґоддардом на рідкому паливі, хоча його ракета не досягла космічного простору[21].

Оскільки вищезгаданий політ ракети «Фау-2» був здійснений таємно, це не входило до надбання громадськості протягом багатьох років. Крім того, німецькі ракети, а також випробування ракетного зондування, проведені як у Сполучених Штатах? так і колишньому Радянському Союзі в кінці 1940-х і на початку 1950-х років, не були визнані досить істотними, щоб розпочати нову еру, оскільки вони не досягли орбіти. Маючи досить потужну ракету, щоб дістатися орбіти, країна отримувала можливість доправляти військовий вантаж у будь-яке місце на планеті, або, інакше, вона володіла міжконтинентальними балістичними ракетами. Факт, що після такого розвитку космічних технологій, жоднемісце на планеті не убезпечене від удару ядерною боєголовкою, досягнення стандартної орбіти тепер використовуються для визначення, коли Космічна ера розпочалася[20].

Див. також

ред.

Посилання

ред.
 
У Вікісловнику є сторінка космічна ера.
  • Space Chronology, архів оригіналу за 25 травня 2017, процитовано 31 травня 2017

Примітки

ред.
  1. ↑ National Aeronautics and Space Administration. NASA. Архів оригіналу за 24 лютого 2011. Процитовано 20 листопада 2015.
  2. ↑ NASA успішно запустило до МКС українсько-американську ракету Antares. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 16 листопада 2022.
  3. ↑ Global Space Programs | Space Foundation. www.spacefoundation.org. Архів оригіналу за 14 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  4. ↑ Satellites - Active Satellites in Earth's Orbit. satellites.findthedata.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 27 листопада 2015.
  5. ↑ Japan Wants Space Plane or Capsule by 2022. Space.com. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  6. ↑ India takes giant step to manned space mission. Telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 11 червня 2017. Процитовано 27 листопада 2015.
  7. ↑ 19.
  8. ↑ 21.
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 31 травня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ аерологічної РАКЕТА СУТНІСТЬ V-2 НІ. 20 [Архівовано 15 липня 2011 у Wayback Machine.]. postwarv2.com
  11. ↑ The Beginnings of Research in Space Biology at the Air Force Missile Development Center, 1946–1952. History of Research in Space Biology and Biodynamics. NASA. Архів оригіналу за 25 січня 2008. Процитовано 31 січня 2008.
  12. ↑ V-2 Firing Tables. White Sands Missile Range. Архів оригіналу за 25 січня 2008. Процитовано 31 січня 2008.
  13. ↑ My steps for Bataan. United States Marine Corps Flagship (англ.). Процитовано 13 квітня 2022.
  14. ↑ Див [1] [Архівовано 31 березня 2009 у Wayback Machine.] в рамках «розширена місія»
  15. ↑ Chang, Kenneth (12 листопада 2014). European Space Agency's Spacecraft Lands on Comet's Surface. The New York Times. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014.
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 31 травня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. ↑ Chang, Kenneth (21 грудня 2015). SpaceX Successfully Lands Rocket after Launch of Satellites into Orbit. The New York Times. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 22 грудня 2015.
  18. ↑ Drake, Nadia (8 квітня 2016). SpaceX Rocket Makes Spectacular Landing on Drone Ship. National Geographic. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 8 квітня 2016. To space and back, in less than nine minutes? Hello, future.
  19. ↑ Grush, Loren (30 березня 2017). SpaceX makes aerospace history with successful landing of a used rocket. The Verge. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
  20. ↑ а б Schefter, James (1999), The Race: The Uncensored Story of How America Beat Russia to the Moon, New York, New York: Doubleday, с. 3–49, ISBN 0-385-49253-7
  21. ↑ Goddard launches space age with historic first 85 years ago today. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Космічна_ера&oldid=45303495