Космодем'янська Зоя Анатоліївна
Зо́я Анато́ліївна Космодем'я́нська (*13 вересня 1923, село Осино-Гай, тепер Гавриловського району Тамбовської області — †29 листопада 1941, село Петрищево Наро-Фомінського району Московської області) — радянська комсомолка-диверсантка початкової фази німецько-радянської війни. Під час війни — перша жінка, що отримала звання Герой Радянського Союзу. Завдяки радянській пропаганді увійшла в історію як уособлення патріотизму та самопожертви.[1].
| Зоя Анатоліївна Космодем'янська | |||
|---|---|---|---|
| рос. Зо́я Анато́льевна Космодемья́нская | |||
 | |||
| Народилася |
13 вересня 1923 с. Осино-Гай, Гаврилівський район, сучасна Тамбовська область | ||
| Померла |
29 листопада 1941 (18 років) с. Петрищево (нині Рузський район), Московська область, РРФСР ·повішення | ||
| Поховання | Новодівочий цвинтар | ||
| Громадянство |
 СРСР | ||
| Національність | росіянка | ||
| Діяльність | диверсії | ||
| Відома завдяки | диверсант | ||
| Учасник | німецько-радянська війна | ||
| Роки активності | з 1941 | ||
| Військове звання | Червоноармієць | ||
| Мати | Ljubov' Timofeevna Kosmodem'janskajad | ||
| Брати, сестри | • Aleksandr Kosmodemyanskyd | ||
| Нагороди |
| ||
За офіційною радянською версією, червоноармієць[2] диверсійної групи штабу Західного фронту. Як рядовий виконавець тактики «спаленої землі» була в листопаді 1941 закинута на територію Московської області, зайнятої німецькими військами. При спробі підпалити сільські хати була спіймана селянами і віддана окупаційній німецькій владі[3], страчена через повішення. У 1942 році посмертно присвоєне звання Герой Радянського Союзу.
БіографіяРедагувати
Член ВЛКСМ з 1938 року. Згідно з офіційною радянською версією, в жовтні 1941 року добровільно пішла в диверсійний загін. Під час виконання завдання була схоплена і повішена.
Відповідно до історичних розвідок часу радянської «Перебудови» та «Гласності», Зоя була типовою радянською комсомолкою — молодою людиною, вихованою на радянських комуністичних закликах та без усякого життєвого досвіду[джерело?].
На початку війни Зою разом з іншими комсомольцями в складі спецзагонів готували для диверсійних акцій на окупованих німцями територіях — відповідно до сталінської тактики «спаленої землі». Під час Битви за Москву диверсійним загонам було поставлено завдання спалити всі будівлі в радіусі 200 км від Москви, щоб німецьким військам не було де зігрітися й переночувати. Відомий радянський диверсант Ілля Старинов пізніше назвав ці накази злочинними з моральної точки зору, безглуздими та навіть шкідливими з військової.[4][5]
Космодем'янська встигла виконати тільки частину бойового наказу, організувавши підпал трьох будинків. Під час другої спроби підпалу житель села С. А. Свиридов підняв тривогу, і Космодем'янська була заарештована. Її катували і стратили через повішення.[3]
Підозра на психічне захворюванняРедагувати
У 2016 році публіцист Андрій Більжо (лікар-психіатр за освітою) заявив, що особисто бачив у лікарні імені Кащенка історію хвороби Космодем'янської (за його словами, вона зникла під час перебудови)[6][7]. Її поведінку під час її страти — мовчання та важке пересування ніг, Більжо пояснює як прояв «кататонічного ступору з мутизмом»[8].
ВулиціРедагувати
Основна стаття: Вулиця Зої Космодем'янської
Іронія або «лагідна декомунізація»Редагувати
У Києві 22 травня 2019 року відкрили перший в світі мурал із зображенням Симона Петлюри, мурал намальований на будинку, який знаходиться за адресою вулиця Зої Космодем'янської 18. Справа у тім, що Зоя Космодем'янська, як діяч підпілля — під декомунізацію не підпадає. Таким чином сталася «м'яка декомунізація»[9][10][11][12].
Пам'ятьРедагувати
Могила Космодем'янської знаходиться на Новодівочому цвинтарі в Москві. На Мінському шосе поблизу села Петрищево Космодем'янській встановлено пам'ятник.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Артем Кречетніков (2016-11-29). "Русская Жанна д’Арк": как Зоя Космодемьянская стала героиней войны. BBC Русская служба. Процитовано 2016-12-01. (рос.)
- ↑ Ю. А Жук. Неизвестные страницы битвы за Москву. — М.: АСТ; Хранитель, 2008. — ISBN 978-5-17-039641-2, 978-5-9713-6651-5 — С. 577: «красноармеец З. А. Космодемьянская…»
- ↑ а б Правда о Зое Космодемьянской.
- ↑ Илья Старинов. Записки диверсанта // Альманах «Вымпел», М., 1997, № 3, с. 240.
- ↑ Илья Старинов. Мины замедленного действия: размышления партизана-диверсанта // Альманах «Вымпел», 1999, № 1, с. 135.
- ↑ Андрей Сидорчик. Диагноз доктора Бильжо. Чем болела Зоя Космодемьянская?. www.aif.ru. Процитовано 2018-03-09.
- ↑ Бильжо заявил, что в его статье не говорится ничего плохого о трагедии Космодемьянской. Он лишь хотел показать, что в войне участвовали и взрослые, и девочки, и душевнобольные. (ru). www.vz.ru. 19.12.2016. Процитовано 2016-12-31.
- ↑ Диагноз недели с доктором Бильжо
- ↑ У столиці презентували мурал із зображенням Симона Петлюри (ru). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ У столиці презентували мурал із зображенням Симона Петлюри (ru). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ Вікна-новини. Выпуск от 22.05.2019 (22:00) | Вікна-Новини (ru). Процитовано 2019-08-11.
- ↑ В столице открыли мурал с изображением Симона Петлюры (ru). Процитовано 2019-08-11.
ДжерелаРедагувати
- Українська газета: правда про Зою і Шуру.[недоступне посилання з липня 2019] (неробоче)
- Газета Кримінальна Україна. Про Зою Космодем'янську. (рос.)
- Зоя Космодем'янська. (рос.)