Вікіпедія

Космодем'янська Зоя Анатоліївна

радянська диверсантка часів Другої світової війни, Герой Радянського Союзу
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Космодем'янська.

Зо́я Анато́ліївна Космодем'я́нська (13 вересня 1923, село Осино-Гай (нині Гавриловський район) Тамбовської області — 29 листопада 1941, село Петрищево Наро-Фомінського району Московської області) — радянська комсомолка-диверсантка початкової фази німецько-радянської війни. Під час війни — перша жінка, що отримала звання Героя Радянського Союзу[2]. У радянській пропаганді увійшла в історію як уособлення патріотизму та самопожертви[3].

Зоя Анатоліївна Космодем'янська
рос. Зоя Анатольевна Космодемьянская
Ім'я при народженні рос. Зоя Анатольевна Космодемьянская
Народилася 13 вересня 1923(1923-09-13)
с. Осино-Гай, Гаврилівський район, сучасна Тамбовська область
Померла 29 листопада 1941(1941-11-29) (18 років)
с. Петрищево (нині Рузський район), Московська область, РРФСР
·повішення
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянка
Місце проживання 25 Zoi i Aleksandra Kosmodemyanskikh Streetd
Діяльність диверсії
Галузь війська[1]
Відома завдяки диверсант
Знання мов російська[1] і німецька
Учасник німецько-радянська війна
Роки активності з 1941
Військове звання червоноармієць
Мати Lyubov Kosmodemyanskayad
Брати, сестри Aleksandr Kosmodemyanskyd
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна

За офіційною радянською версією, червоноармієць[4] диверсійно-розвідувальної групи штабу Західного фронту. Як рядовий виконавець тактики «спаленої землі» була в листопаді 1941 закинута в тил ворога на територію Московської області, окупованої німецькими військами. При спробі підпалити сільські хати була спіймана селянами й віддана окупаційній німецькій владі[5], страчена через повішення. У 1942 році посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Біографія Редагувати

Народилась 13 вересня (за іншими данними 8 вересня) 1923 в селі Осино-Гай, нині це Гавриловський район, Тамбовська область, в родині учителів Анатолія Петровича Космодем'янського та Любові Тимофійовни Космодем'янської. Батько походив з священної родини і його прізвище походить, як більшість священних прізвищ, від назви церкви де служив його предок.[джерело не вказане 271 день]

Дід — Петро Іоанович Космодем'янський, був священником Знаменської церкви села Осино-Гай.[джерело не вказане 271 день] За непідвердженими данними, в ніч на 27 серпня 1918 Петро Іоанович був схоплений та потопленний в Сосулинському ставку, за звинуваченнями в прикритті контреволюціонерів. Тіло діда було знадйено лише в 1919 та був похований біля церкви, яка була зачинена комуністами.[джерело не вказане 271 день]

Молодший брат Олександр Космодем'янський — радянський танкіст, Герой Радянського Союзу, учасник радянсько-німецької війни. Після смерті Зої пішов на фронт у віці 17 років. Оскільки подвиг сестри був сильно розкручений радянською пропагандою, юнаку довірили важкий танк КВ-1, на якому був написано «За Зою».[джерело не вказане 271 день]

Член ВЛКСМ з 1938 року. В жовтні 1941 року добровільно пішла в диверсійно-розвідувальний загін. Під час виконання бойового завдання у листопаді 1941 року була схоплена, катована й повішена.

Відповідно до історичних розвідок часу радянської «Перебудови» та «Гласності», Зоя була типовою радянською комсомолкою — молодою людиною, вихованою на радянських комуністичних закликах та без усякого життєвого досвіду[джерело не вказане 271 день].

На початку війни Зою разом з іншими комсомольцями в складі спецзагонів готували для диверсійних акцій на окупованих німцями територіях — відповідно до сталінської тактики «спаленої землі». Під час Битви за Москву диверсійним загонам було поставлено завдання спалити всі будівлі в радіусі 200 км від Москви, щоб німецьким військам не було де зігрітися й переночувати. Відомий радянський диверсант Ілля Старинов пізніше назвав ці накази злочинними з моральної, безглуздими та навіть шкідливими з військової точок зору[6][7].

Космодем'янська встигла виконати тільки частину бойового наказу, організувавши підпал трьох будинків. Під час другої спроби підпалу мешканець села С. А. Свиридов підняв тривогу, і Космодем'янська була заарештована. Її катували і стратили через повішення 29 листопада 1941 року[5].

Підозра на психічне захворювання Редагувати

У 2016 році публіцист Андрій Більжо (лікар-психіатр за освітою) заявив, що особисто бачив у лікарні імені Кащенка історію хвороби Космодем'янської (за його словами, вона зникла під час перебудови)[8][9]. Її поведінку під час її страти — мовчання та важке пересування ніг, Більжо пояснює як прояв «кататонічного ступору з мутизмом»[10].

Вулиці Редагувати

Основна стаття: Вулиця Зої Космодем'янської

Пам'ять Редагувати

Могила Зої Космодем'янської знаходиться на Новодівочому цвинтарі в Москві. На Мінському шосе поблизу села Петрищево їй встановлено пам'ятник.

У Києві Редагувати

У Києві в 1945 році на розі вулиць Коцюбинського і Чапаєва (нині тут — пам'ятник Олесеві Гончару) було встановлено гіпсову паркову скульптуру Зої Космодем'янської (автор невідомий). У 1985 її замінили на бронзову (скульптор Анатолій Гайдамака). Упродовж 1990-х —2020-х років громадськість Києва не раз зверталася до місцевої влади з вимогою демонтувати пам'ятник[11]. Наприкінці 1990-х років пам'ятник, що на той час зазнав кількох актів вандалізму, перенесли до скверу на вулиці Олеся Гончара, 74-А[12]. У вересні 2016 році скульптуру було облито фарбою й повалено[13]. У червні 2023 року пам'ятник було демонтовано[14][15].

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза т. т. Гурьянову М. А., Космодемьянской З. А., Кузину И. Н., особо отличившимся в партизанской борьбы в тылу против немецких захватчиков» от 16 февраля 1942 года [Архівовано 15 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 10 марта (№ 7 (166)). — С. 1.
  3. ↑ Артем Кречетніков (29 листопада 2016). "Русская Жанна д’Арк": как Зоя Космодемьянская стала героиней войны. BBC Русская служба. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 1 грудня 2016.  (рос.)
  4. ↑ Ю. А Жук. Неизвестные страницы битвы за Москву. — М.: АСТ; Хранитель, 2008. — ISBN 978-5-17-039641-2, 978-5-9713-6651-5 — С. 577: «красноармеец З. А. Космодемьянская…»
  5. ↑ а б Правда о Зое Космодемьянской. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016. 
  6. ↑ Илья Старинов. Записки диверсанта [Архівовано 26 червня 2019 у Wayback Machine.] // Альманах «Вымпел», М., 1997, № 3, с. 240.
  7. ↑ Илья Старинов. Мины замедленного действия: размышления партизана-диверсанта [Архівовано 8 липня 2014 у Wayback Machine.] // Альманах «Вымпел», 1999, № 1, с. 135.
  8. ↑ Андрей Сидорчик. Диагноз доктора Бильжо. Чем болела Зоя Космодемьянская?. www.aif.ru. Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 9 березня 2018. 
  9. ↑ Бильжо заявил, что в его статье не говорится ничего плохого о трагедии Космодемьянской. Он лишь хотел показать, что в войне участвовали и взрослые, и девочки, и душевнобольные. (рос.). www.vz.ru. 19.12.2016. Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 31 грудня 2016. 
  10. ↑ Диагноз недели с доктором Бильжо. Архів оригіналу за 18 грудня 2016. Процитовано 18 грудня 2016. 
  11. ↑ В Киеве предлагают снести советский памятник «поджигательнице украинских домов»
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 12 лютого 2023. 
  13. ↑ В Киеве убрали памятник Зое Космодемьянской, подпорченный вандалами
  14. ↑ У Києві демонтували пам'ятник радянській диверсантці. // Автор: Валентина Твердохліб. 23.06.2023, 20:42
  15. ↑ У Києві демонтували пам'ятник Зої Космодем'янській. 23.06.2023, 15:15

Джерела Редагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Космодем%27янська_Зоя_Анатоліївна&oldid=40420725