Корчовий Василь Іванович

український скульптор

Василь Іванович Корчови́й (нар. 23 травня 1962, Божиківці) — український скульптор і живописець; член Спілки радянських художників України з 1989 року. Чоловік музикознавиці Олени Корчової.

Корчовий Василь Іванович
Народження 23 травня 1962(1962-05-23) (61 рік)
Божиківці, Деражнянський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Жанр портрет і пейзаж
Навчання Київський державний художній інститут (1989)
Діяльність скульптор, художник
Вчитель Вронський Макар Кіндратович, Чепелик Володимир Андрійович, Сухенко Віктор Васильович і Бородай Василь Захарович
Член Спілка радянських художників України
Нагороди
Заслужений художник України
Сайт vasilykorchevoy.com

Біографія ред.

Народився 23 травня 1962 року в селі Божківцях (нині Хмельницький район Хмельницької області, Україна). У 1989 році закінчив скульптурний факультет Київського державного художнього інституту (викладачі: Макар Вронський, Володимир Чепелик, Віктор Сухенко[1]); у 1995 році закінчив асистентуру-стажування (керівник Василь Бородай)[2].

Живе у Києві.

Творчість ред.

Працює у галузях станкової і монументальної реалістичної скульптури; займається різьбленням на дереві, інтер'єрними та архітектурними проектами, портретним і пейзажним живописом. Використовує збручанський вапняк, пісковик, бронзу, мармур, граніт. Серед робіт:

  • фонтан «Дракон» (2000; граніт);
  • пам'ятник Григорію Сковороді (2009, Хмельницький);
  • різьблення «Гетьман­­ський трон» (1998);
  • інтер'єри Верховного Суду України (1999);
скульптура
  • «Дана» (1992);
  • «Ярило» (1994; пластилін);
  • «Ор­­фей»(1997, Національна філармонія України; мармур);
  • «Евридіка» (1997, Національна філармонія Укра­їни);
  • фонтан «Амур із лірою» (1997, Національна філармонія Укра­їни);
  • «Оголена» (1998);
  • «Та, яка сидить» (1998);
  • «Клоун» (1998; бронза);
  • «Деметра» (2000; вапняк);
  • «Купальниця» (2001; мармур);
  • «Жива» (2002; бронза);
  • «Портрет» (2004);
  • «Вакханка» (2005);
  • «Літо» (2005);
  • «Торс архаїчний» (2007);
  • «Натура» (2007);
  • «Вівтар Діо­­ніса» (2007; пісковик).
живопис
  • «Д. Ма­­заненко» (2001);
  • «Дружина» (2006);
  • «Ве­­ликий Кримський каньйон» (2007);
  • «Ла­­таття» (2009).

Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1990-х років. Персональні виставки пройшли у Києві у 2005 році, Львові у 2008 році, Хмельницькому у 2009 році.

Деякі роботи митця зберігаються в Національному музеї у Львові, Музеї Пол­­тавської битви, Хмельницькому художньому музеї.

У серпні 2023 року демонстрація скульптури «Впевнена» у Стрийському парку Львова викликала дискусії — частина львів'ян оцінила її як «огидну» через надлишкову пишність форм та відсутність одягу[3][4], натомість окремі мистецтвознавці звинуватили львів'ян у консервативності[4] та травмованості[5]. Конфлікт було підігріто спробою знищення фігури невідомими особами[6].


Відзнаки ред.

  • Володар Гран-прі Всеукраїнської триєнале «Скульптура-2005»;
  • Переможець конкурсу Київської організации Національної спілки художників України імені Михайла Лисенка «Скульптура року» за 2007 та 2009 роки[2];
  • Заслужений художник України з 2013 року.

Примітки ред.

  1. Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 179.
  2. а б Київська організація Національної спілки художників України. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021. 
  3. Скандал із пишнотілою скульптурою у Львові: хвиля хейту та зрештою напад вандалів (фото). ТСН.ua (укр.). 23 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023. 
  4. а б Zaxid.net (23 серпня 2023). о. Назарій Заторський: «Впевнена» наривається/проривається (правильне підкреслити). ZAXID.NET (укр.). Процитовано 29 серпня 2023. 
  5. Львів’яни сперечаються про "Впевнену", бо досі мають в голові радянське сміття. zahid.espreso.tv (укр.). Процитовано 29 серпня 2023. 
  6. Скульптуру “Впевнена” у Стрийському парку намагались підпалити – фото. Українська правда _Життя. Процитовано 29 серпня 2023. 

Література ред.