Коронник чорнощокий
| Коронник рудоголовий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Чорнощокий коронник (Коста-Рика)
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Basileuterus rufifrons (Baird, 1865) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Коронник рудоголовий[2] (Basileuterus melanogenys) — вид горобцеподібних птахів родини піснярових (Parulidae). Мешкає в Коста-Риці і Панамі.
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 13-13,5 см, вага 13 г. Довжина крила самця становить 5,9-6,6 см, довжина крила самиці 5,4-6,5 см. Тім'я рудувато-коричнева, над очима білі "брови", щоки чорні. Верхня частина тіла тьмяно-оливкова, груди оливково-сірі, живіт жовтуватий. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла в молодих птахів має коричнюватий відтінок, груди сіріші. Представники підвиду B. m. eximius мають світліший живіт, а представники підвиду B. m. bensoni крім того ще й сірішу спину.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[3]
- B. m. melanogenys Baird, SF, 1865 — центральна і південна Коста-Рика;
- B. m. eximius Nelson, 1912 — провініція Чирікі (західна Панама);
- B. m. bensoni Griscom, 1927 — провініція Вераґуас (західна Панама).
Панамський коронник (Basileuterus ignotus) раніше вважався підвидом чорнощокого коронника. Нині дослідники вважають, що чорнощокі і панамські коронники утворюють надвид.
Поширення і екологія ред.
Чорнощокі коронники живуть в гірських тропічних лісах Коста-Рики і Панами на висоті від 2500 до 3500 м над рівнем моря. Харчуються комахами і павуками, яких шукають в підліску. Гніздо куполоподібне, розміщується в яру серед густої рослинності. В кладці 2 яйця білого кольору.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Basileuterus melanogenys. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). New World warblers, mitrospingid tanagers (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 20 січня 2021.
Джерела ред.
- Jon Curson, David Quinn, David Beadle: New World Warblers. Helm, London 1994, ISBN 0-7136-3932-6, S. 88 ; 223.
- Stiles and Skutch, A guide to the birds of Costa Rica ISBN 978-0-8014-9600-4
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |