Коронник сірогорлий
| Коронник сірогорлий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Myiothlypis bivittata (Sclater, 1865) | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Basileuterus cinereicollis | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Коронник сірогорлий[2] (Myiothlypis cinereicollis) — вид горобцеподібних птахів родини піснярових (Parulidae). Мешкає в Колумбії і Венесуелі. Його довгий час відносили до роду Коронник (Basileuterus), однак за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження сірогорлий коронник і низка інших видів були переведені до відновленого роду Myiothlypis[3][4]
Опис ред.
Довжина птаха становить 14 см. Довжина крила самця становить 6,5-7 см, довжина крила самиці 6,2-6,5 см. Лоб і тім'я темно-сірі, на тімені жовта смуга. Решта голови, горло і груди сірі. Верхня частина тіла темно-оливково-зелена, крила темно-коричневі. Нижня частина тіла (крім грудей) жовта, боки оливкові, хвіст тьмяно-оливково-зелений.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[5]
- M. c. pallidula (Wetmore, 1941) — крайній північний захід гір Сьєрра-де-Періха (північна Колумбія)[6];
- M. c. zuliensis (Aveledo & Perez, 1994) — гори Сьєрра-де-Періха (північна Колумбія, північно-західна Венесуела[7];
- M. c. cinereicollis (Sclater, PL, 1864) — центральна Колумбія, західна Венесуела[8].
Поширення і екологія ред.
Сірогорлі коронники поширені на північному сході Колумбії (від Норте-де-Сантандеру до Кундінамарки на південь і до Мети на захід), а також в Андах на крайньому захаді на заході Венесуели (в штатах Мерида і Тачира). Вони живуть у густому підліску вологих гірських тропічних лісів на висоті від 800 до 2100 м над рівнем моря).
Збереження ред.
МСОП вважає стан збереження цього виду близьким до загрозливого. Йому загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Myiothlypis cinereicollis. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ J.T. Weir, E. Bermingham, D. Schluter. The Great American Biotic Interchange in birds. „Proceedings of the National Academy Sciences”. 106 (51), ss. 21737–21742, 2009. doi:10.1073/pnas.0903811106 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ I.J. Lovette, J.L. Pérez-Emán, J.P. Sullivan, R.C. Banks, I. Fiorentino, S. Córdoba-Córdoba, M. Echeverry-Galvis, F.K. Barker, K.J. Burns, J. Klicka, S.M. Lanyon, E. Bermingham. A comprehensive multilocus phylogeny for the wood-warblers and a revised classification of the Parulidae (Aves). „Molecular Phylogenetics and Evolution”. 57 (2), ss. 753–770, 2010. doi:10.1016/j.ympev.2010.07.018 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). New World warblers, mitrospingid tanagers (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 20 січня 2021.
- ↑ Alexander Wetmore: New Forms of Birds from México and Colombia. In: Proceedings of The Biological Society of Washington. 54, S. 203–210 (biodiversitylibrary.org).
- ↑ Ramón Aveledo Hostos, Luis Antonio Pérez Chinchilla: Descripción de nueve subespecies nuevas y comentarios sobre dos especies de aves de Venezuela. In: Boletín de la Sociedad Venezolana de Ciencias Naturales. 44, Nr. 148, S. 229–257.
- ↑ Philip Lutley Sclater: On two new species of birds from New Granada. In: Proceedings of the Scientific Meetings of the Zoological Society of London for the Year 1864. S. 166–167 (biodiversitylibrary.org).
Джерела ред.
- Jon Curson, David Quinn, David Beadle: New World Warblers. Helm, London 1994, ISBN 0-7136-3932-6
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |